Версiя для друку Обговорити в форумi

Біда, мій братику, біда…

Пролито крові так немало,

Що й нелюда б те спонукало

Спинитися. Та ця орда

Таки збезуміла, либонь:

І пре, і пре – куди, для чого:

Ні чорту ріг, ні свічку Богу –

По краю прірви у вогонь…

В.Б.

Щось, справді, дивовижне відбувається останнім часом. Ось хтось смикає за ниточку "нашу людину в Сенаті" і пані сенаторка-з-українським-корінням на весь світ "благовістить" зі своєї Твіттер-сторінки про свої підозри щодо можливого розкрадання в Україні надаваної Сполученими Штатами допомоги чи торгівлі поставленим для її армії озброєнням та військовою технікою, вимагає від свого президента звіту щодо благонадійності очільника ОП України, і те викликає в українському суспільстві цілий шквал зрадофобної істерії. От, мовляв, ми ж знали, ми ж казали; дожилися, що на те нам вказують вже й з-за океану!

А ще хтось знову й знову збурює тему здачі Херсонщини. Здали, мовляв, без жодного пострілу, бо тамтешні СБУшники-ставленики друга президента Баканова виказали ворогові розташування мінних полів, завадили підриву мостів.

А тепер, от, ще й оця мулька: "знав і не попередив". Чому не попередив, га? Знав же! Боявся, щоб не чкурнули позакордонню? Це така довіра до свого народу? От, мовляв, що буває, коли до влади приходять зелені нехвахівці!

Про хвахівців, наразі, промовчимо, але прикметно, що розкручується та пурга особливо завзято чомусь на т.зв. "патріотичних" телеканалах та таких же мережевих мідіа-ресурсах. Може, через те виникає стійке враження, що певні особи (часто молоді, повні сил, здатні б, здавалося, змагатися з ворогом не лише на студійних майданчиках) банально заклопотані лише тим, щоб не бути, сказати б, перепатріоченими, не утратити в очах суспільства свій статус єдиносправжніх борців за інтереси нації. І від того так сумно, панове...

Звісно, це аж ніяк не означає, що до теперішньої нашої влади ми не маємо питань, що в часі війни не мусимо тримати її пильно на оці, вибачати їй причетність до корупції, тим більше, до переступів чи - Боже боронь! - до зради. Тут маємо бути жорсткими, вимогливими, непоступливими, в разі потреби (а вона, на жаль, є!) тиснути на неї, без жалю, без огляду на чини і заслуги. Хіба ж не президент відповідає за команду свого офісу, а відтак, і за татарівське кубло в ньому? Хіба не його інтересом було б негайно вичистити його? Є питання і до очільника ОП, якому безпосередньо підпорядкована та слизька істота, але чи можемо заперечувати, що діяльність групи Єрмак-МкФол є вельми результативною? Безпрецедентні санкції, накладені на Московію, значною мірою саме її заслуга.

На жаль, пані Спартц не надто афішує зміст наданої їй офіційної відповіді, але заява групи сенаторів, в тому числі її однопартійців, які засудили її підозри, визнавши їх безпідставними, такими, які об'єктивно шкодять Україні, зокрема подальшому постачанню їй озброєнь (https://novyny.online.ua/u-kongresi-ssha-zasudili-zayavi-viktoriyi-spartts-z-kritikoyu-u-bik-administratsiyi-zelenskogo_n846783/ https://www.pravda.com.ua/news/2022/07/16/7358433/ ), є доволі красномовною, чи не так?

Зі "здачею" Херсонщини все й досі дуже неясно, окрім того, що здачі, як такої, не було. Був прорив з півострова потужного московійського угрупування по замінованих, але чомусь не висаджених у повітря мостах - і ось тут, справді, аж надто багато питань. Проте, наші зрадочуйці ніяк не пояснюють, як до виключно армійської справи могли бути причетними оті продажні шкури з СБУ. Отож, питання залишається. Сподіваймось, над ним працюють. Є ще й риторичне, щоправда, питання щодо того, чи й справді все належне було зроблене для недопущення згаданого прориву, з огляду на очевидно небуденну концентрацію ударних сил московійського війська біля перешийка незадовго до дня Ч. Але питань щодо того, чи був спротив з українського боку, чи орків пропустили безперешкодно, вочевидь, не може бути. Адже того ранку був бій, чутний упродовж кількох годин навіть на Тарханкуті. Насправді ж, як можна здогадатися, Україна банально не мала достатньо війська, аби надійно прикритися зі всіх загрожених напрямків. Можна було перекинути до кримського перешийка кілька полків з Донбасу, з-під Харкова чи Київа, та чи не трапилося б тоді щось подібне до "здачіхерсону" там, звідки ті полки забрали?

Закид "чомунепопередив" найдивніший і найабсурдніший, адже він про війну, а для автора цих рядків війна триває вже більше восьми років і про неминучість спроби Московії підім'яти під себе цілу Україну він нагадував неодноразово, ще задовго до того.

Комусь важливо було, аби йому по телевізору у прайм-тайм доповіли про точну дату і годину вторгнення на материк? Що б те змінило, за великим рахунком, окрім гарантованих проблем економічного характеру, окрім розуміння супротивником, що його напад вже не є несподіванкою? Українське військо знало про вторгнення, було готовим до нього, наскільки до такого взаагалі можна бути готовим, і те було найважливішим. Як я те розумію, саме невибовкування нашої поінформованості про час нападу дозволило не лише утримати до пори до часу гривню, економіку, але й вивести з-під удару намічені до знищення цілі - авіацію, системи ППО, інші військові об'єкти.

Отож, якось мені трохи дивно і сумно від того, що й на дев'ятому році війни, через півроку після повномасштабного вторгнення на материк, в Україні ще так багато "патріотів", притьмом готових підігрувати ворогові, інтригуючи та підкопуючи під тих, хто, на відміну від багатьох папєрєднікаф-відхрещувателів від Криму, поводяться цілком гідно, не прогинаючись ні перед ворогом, ні перед партнерами, змагаючись - і доволі успішно! - за повернення загарбаної неситими орками української землі, в тому числі й тої, що була здана їм бездоганними кривавимипасторами.

Єднаймося ж, товариство, бо перемога над цим знавіснілим ворогом можлива лише за умови нашої єдності і великих зусиль.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #33 за 19.08.2022 > Тема "Бути чи не бути?"