Версiя для друку Обговорити в форумi

15-16 вересня у Самарканді, другому за величиною, після Ташкента, місті в Узбекистані, пройшов саміт Шанхайської організації співробітництва, яку західні ЗМІ часто розглядають як противагу ЄС та НАТО. путін теж взяв участь у саміті, на який він покладав дуже великі надії та плани.

Очевидно, російський диктатор сподівався, що після зустрічі з лідерами Китаю, Індії, Туреччини та Ірану, після спілкування з главами колишніх радянських республік – відбудеться його «геополітичний прорив». Втім, й тут Акела промахнувся. Можемо лише поаплодувати узбецьким організаторам, які посадили путіна (168 см зросту) на низький диван. Та ще й між високими Лукашенком (182 см) і президентом Таджикистану Рахмоном (180 см). Турецький лідер Ердоган (185 см) сидів окремо у кріслі (див. фото). Що ж, таким жестом путіну було чітко вказано його місце.

Зрештою, якщо раніше путін полюбляв змушувати інших чекати на себе, демонструючи так свою велич та перевагу, то тепер чекати доводилося йому самому: лідери Киргизстану, Туреччини, Азербайджану, Індії та Ірану не відмовили собі у задоволенні запізнитися на двосторонню зустріч зі своїм російським візаві. І це бачили всі і усьому світі!

Отож, підсумовуємо: на саміті в Самарканді президент рф зазнав абсолютного дипломатичного краху, на тлі поразок в Україні (Слава ЗСУ!) сказати, що його авторитет добряче похитнувся – це майже нічого не сказати. Але чого чекати далі?

 «Саміт ШОС-2022, без сумніву, став головною подією минулого тижня для незахідної частини світу. Можна припустити, що у кремля були величезні сподівання. Адже організація включає ті центральноазійських держави, які раніше були 100% зоною впливу москви, а також ті, які путін з усіх сил намагається вже мабуть понад десятиліття зв’язати союзницькими відносинами», - коментує Укрінформу дипломат Вадим Трюхан.

Проте реалії виявилися іншими. Тло, на якому цей саміт проходив, виявився абсолютно не сприятливим для російського маніяка.

«По-перше, росія не змогла вплинути на чергову гарячу фазу війни між Азербайджаном і Вірменією. Ні сама, ні за допомогою хваленого ОДКБ. По-друге, відбулися бойові сутички між Киргизстаном і Таджикістаном (відомо про загибель щонайменше 94 людей, - Ред.), які є членами ШОС й одночасно того ж таки ОДКБ, і росія теж не змогла запропонувати чогось дієвого для врегулювання конфлікту».

По-третє, глава КНР напередодні здійснив перший офіційний візит, з початку пандемії COVID-19, і то куди, звертає увагу дипломат, - до Казахстану, над яким росія вже дев’ять місяців намагається повернути свій контроль.

«Те, що там публічно заявив Сі Цзіньпін, явно стосувалося саме путіна і його дикої терористичної держави. Мовляв, «не чіпайте Казахстан, бо буде вам непереливки». Ну і вишенька на торті – найбільша, з часів Другої світової війни, поразка в Європі, якої зазнала так звана «друга у світі» російська армія на Харківщині, в Україні, в результаті геніального широкомасштабного контрнаступу ЗСУ», - підкреслив пан Трюхан.

На такому фоні все, на що спромігся «великий пу» – це намагатися робити хорошу міну при поганій грі.

«Ні, він не став раптом миротворцем. Риторика практично не змінилась. Проте виглядав він абсолютно не переконливо, як ніби він опинився не в своїй тарілці. Не пнув його хіба що лінивий, - каже експерт. - Більшість співрозмовників запізнювалася на зустрічі з ним, говорили йому прямо у вічі те, що йому було як серпом по причинному місцю. Особливо відзначився прем’єр Індії Нарендра Моді, який прямо заявив йому, що зараз «не епоха воєн, а епоха демократії і дипломатії».

Більше того, глави делегацій Китаю та Індії не взяли участь в урочистій вечері і протокольному фотографуванні за участю путіна, показавши тим, що вони погребували таким токсичним товариством.

Подейкують, що путін розраховував на підписання угоди про будівництво газопроводу «Сила Сибіру 2», яким росіяни хочуть транспортувати 55 млрд куб метрів газу в Монголію і Китай.

«Незважаючи на те, що путін особисто на так званому Східному економічному форумі у Владивостоці 7 вересня ц.р. заявляв, що все вже погоджено, включаючи ціни, ніякого підписання не відбулося», - нагадує експерт.

Таким чином, для росії саміт ШОС став найбільш гучним дипломатичним провалом за останні роки. За словами дипломата, росія з держави, яка раніше вважалася регіональним гегемоном з претензією на геополітичне лідерство, остаточно перетворилася на сировинного карлика, не здатного захистити навіть своїх найвідданіших традиційних союзників і неспроможного довести до логічного завершення жодного великого економічного проекту.

«Епоха росії як домінантної сили на всьому Євразійському материку – завершилась не розпочавшись. Влізли в Україну, сподіваючись стати новітнім жандармом материка, а показали себе в якості беззубого старого пса, якого може дозволити собі пнути ногою під зад кожен заєць з причандалами. Не говорячи вже про вовків, яких, як виявилось, навколо росії вистачає», - акцентує Вадим Трюхан.

Дипломат спрогнозував, чого чекати далі: «По-перше, Китай зброї росіянам не дасть за жодних обставин. По-друге, Індія продовжить дрейф в напрямку коаліції «Рамштайн», і не виключено, що на наступній зустрічі вже буде її представник. По-третє, Центральна Азія для росіян втрачена. Там закріплюються Китай і Туреччина. По-четверте, навіть якщо ОДКБ й збережеться, то лише на папері».

І найголовніше. ШОС не стане інструментом реалізації якихось амбіцій кремля, вважає пан Трюхан. Домінантними гравцями там будуть Китай і меншою мірою Індія.

«Перше, що важливо розуміти, ШОС – це 44% населення світу та чотири ядерні держави. Тобто не можна назвати організацію суто регіональною», - наголошує експерт-міжнародник Агія Загребельська.

Друге – намагання росії перетворити ШОС на, в тому числі, воєнний антизахідний альянс або антиНАТО, які вона висловлювала ще з минулого року, пропонуючи провести членам організації спільні військові навчання, – провалилися.

Третє – це місце самої рф в цій організації.

«Тривалий час москва намагалася представити ШОС як союз, де росія та КНР відіграють провідну роль. І своєю риторикою та кроками всіляко демонструвала свою першість у ШОС. Однак весь останній саміт був доказом зворотного. Починаючи від того, що путіна не зустрів в аеропорту президент Узбекистану, країни, що головує зараз в ШОС, й закінчуючи тим, що від всіх засновників організації путін отримав або публічне засудження війни росії проти України або те ж саме, але за закритими дверима».

За її словами, Сі Цзіньпін та члени організації яскраво продемонстрували, що лідер в ній один. І це Китай. І саме від нього члени ШОС отримували останні роки найбільші інвестиції та підтримку.

Крім того, саміт ШОС оголив дві важливі зміни, що відбулися останнім часом у статусі росії.

«рф перетворюється на дрібного брехуна, обманну паралельну реальність якого навіть найближчі партнери вже не мають наміру підтримувати, - стверджує пані Загребельська. - Кожного з членів ШОС хвилюють перш за все інтереси їх власного народу, що цілком природно. При цьому росія чим далі тим більше їм лише шкодить, наполягаючи, що всі мають жертвувати власним добробутом заради вигаданої путіним війни проти заходу».

Хоча, насправді, це ніщо інше ніж хвороблива залежність путіна від України, що чим далі, тим більше всім стає зрозуміло.

«На додаток – партнери путіна по ШОС після 24 лютого ц.р. були неприємно здивовані тим, на які звірства здатна росія за відсутності жодних провокацій з боку іншої сторони. Отже, бажання відсунутися від москви подалі, шукаючи безпекових союзів в іншому місці, та послабити вплив кремля – цілком природно проглядалося під час саміту», - каже експерт.

Втім, не варто очікувати, акцентує Агія Загребельська, що члени ШОС бажатимуть перемоги Україні та поразки або розвалу росії: Позиція більшості членів організації не є ані антиросійською, ані проукраїнською».

«ШОС буде розвиватися і рухатися далі. Номінально з рф, але фактично без неї. В Самарканді путіну в типово східному стилі вказали на його місце - біля дверей. Думка російського президента нікого сильно не цікавила. Фактично від нього максимально дистанціювалися. Інші учасники роблять все можливе аби мінімізувати політичний, економічний та військовий вплив рф на свої країни», - вважає політичний експерт Євген Савісько.

У разі прийняття до складу учасників Туреччини та білорусі, вага рф в цій організації ще зменшиться.

«Ердоган вже давно намагається зробити свою країну гегемоном в акваторії Чорного моря, а паралельно з цим – активно просуває свій вплив і на Центральноазіатський регіон, - звертає увагу експерт. - А це саме ті території котрі кремль вважав «своїми».

Таким чином Анкара та москва все виразніше стають суперниками.

«Попри нібито приязні стосунки між країнами, насправді Туреччині вигідно послабити росію до необхідного мінімуму. Привид Османської імперії постає перед московською державою», - додав пан Савісько.

Цікавим фактом, на його думку, стане прийняття до ШОС білорусі. Адже реальних причин мінську прагнути в цю структуру не було.

«Та путіну потрібен був там ще один свій голос. Однак кремлівський диктатор схоже помилився. лукашенко вже давно хоче вийти з-під впливу путіна. Навіть намагався перейти під опіку Китаю. Однак спроби виявилися невдалими. Та нині ситуація змінюється. І такий виверт мінську може вдатися», - вважає Євген Савісько.

Політичний експерт Андрій Сеньків також вважає, що саміт ШОС в Самарканді став для путіна найбільшим приниженням з часу зустрічі лідерів країн «Групи 20» в австралійському Брісбені (2014 рік).

«Але в Самарканді він зазнав приниження ще й від лідерів регіональних держав, які багато років виказували йому «царські» почесті, покладаючись на росію в економічній та безпековій сфері», - каже пан Сеньків.

Тепер ситуація протилежна.

«Вже Путіну доводилося очікувати на зустріч, давати пояснення та задовольнятися скромною роллю рядового учасника саміту», - додає експерт.

Це приниження знайшло своє вираження і в результатах саміту. Торговий шлях з Китаю в Європу буде прокладено через країни Центральної Азії та Туреччину (тобто в обхід росії), договір про будівництво "Сили Сибіру-2" так і не підписали.

«А зустріч КНР-рф пройшла після знакового візиту лідера Китаю до Казахстану, де Сі Цзіньпін наголосив на рішучій підтримці останнього в захисті незалежності, суверенітету і територіальної цілісності, - зазначив політолог. - Якщо з утворення ШОС саме росія «просувала» для країн-членів безпекову співпрацю, а Китай зосереджувався на економічних питаннях, то зараз рф помітно втрачає свої позиції й перестає бути цінним партнером».

Загальні невдачі у війні проти України та власна економічна неспроможність показали, що росії нічого запропонувати світові.

«Хоча путін проковтнув образи на саміті і практично не виказав свого невдоволення, а росЗМІ тиражують меседж «двусторонние встречи оказались важнее коллективных», в москві намагатимуться зберегти обличчя. Але можливості для цього (зокрема, в регіоні країн ШОС) доволі обмежені. І наслідком буде лише погіршення становища росії на міжнародній арені».

Енергетичний та ядерний шантаж, а також намагання вплинути на виборчий процес на Заході – ось весь інструментарій, який залишився в кремля для того, щоб отримати таку бажану ним паузу для відновлення економічного та військового потенціалу, а в перспективі – вийти на переговорний процес щодо пом'якшення санкцій. Але й з цим навряд чи складеться.

«Контрзаходи готуються та впроваджуються в Україні та на Заході вже достатньо давно доволі ефективні», - резюмував Андрій Сеньків.

Уявіть собі, якщо путіну навіть в лояльному Самарканді було важко знайти союзника або співбесідника ( «свої» теж побачили його жалюгідність), то чого чекати диктатору на саміті G20 на Балі в Індонезії? Воно ж боятиметься будь-якого скандалу, провокації або натяку щодо загрози для свого життя. Звісно, все це за умови, якщо воно туди взагалі поїде, чи доживе…

Переможемо!

Мирослав Ліскович

www.ukrinform.ua

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #38 за 23.09.2022 > Тема "Резонанс"