Версiя для друку Обговорити в форумi

150 років тому, 3 травня 1873 р., помер у Ялті і був похований на Массандрівському кладовищі великий кримський українець, лікар і поет-гуморист Степан Руданський. До цієї дати кримчанка, член Національної Спілки письменників України Наталя Мухіна надіслала до «Світлиці» добірку своїх гуморесок – пропонуємо їх увазі наших читачів.

Наталя МУХІНА

Хтось малює аварелі,

А хтось гарні фрески.

А я пишу добрим людям

Смішні гуморески!

РОГАТИЙ ПРИЦІЛ

У курник якогось разу

Занадилась лиска.

Щойно сідало затихне –

Зразу суне писка.

Окрім птиці, в хліві було

Сіно і полова.

Мали прихисток дві кізки

Й молода корова.

Летить пір’я, горлапанять

Кури і курчата –

Знов підкралась повечерять

Злодюга хвостата!

Подалися до мисливця,

Та й стали вмовляти:

«Ти відразу її «бахнеш»,

Бо вмієш стріляти!»

Тільки в хліві худобинка

Спатоньки вмостилась:

Руда бестія забігла –

В сіні причаїлась…

Щоби руки не тремтіли

Й не тряслися ноги –

Звіролов рушницю вставив

Корові між роги.

Тільки очі над сідалом

Сяйнули блискучі –

Він з рогатого прицілу

Вперіщив рішуче!

Вцілив лиску.

А корова не встигла й злякатись,

Але й досі не доїться

Й стала заїкатись!

ПРОФЕСІОНАЛИ

Зібралася якось бабця

Зарізать свинюку,

Щоби сальце і ковбаску

Завезти онуку.

Ми із кумом теж схотіли

Гарненько поїсти

І згодились забить свинку,

Як спеціалісти.

Для хоробрості , звичайно,

Й щоб додати сили,

Нам бабуся по чарчині

«Гіркої» налила.

Ми завзято підібрались до її сараю,

Щоб відправити швиденько

Порося до раю.

Кум до свинки з перегаром,

А та ще з порогу

З переляку гризонула кілера за ногу.

Я сокирою вгемелив

Пацю куди бачив.

Мить – розлючена свинюка

Вже в городі скаче!

Розізлилась не на жарти:

Землю рве ногами!

Розвернулась і щодуху

Погналась за нами.

Кум – тікати, я вернувся,

Вхопився за вила,

А свинюка підкидає

Уже кума рилом!

Я щосили уперіщив

Лютую тварюку.

Кум голосить: «Відкусила

Вже сволота й руку!»

Я на спину стрибнув паці,

Ухопив за вуха,

І неначе на родео,

Поскакав щодуху.

Ми ганяли по картоплі,

Капусті й цибулі.

Була швидкість в поросяти,

Неначе у кулі.

Так ганяли по городі,

Що аж потомились.

Свиня хекала, вищала –

З інфарктом звалилась!

Таки з кумом ми зробили

Професійно діло,

Хоч понівечили трохи

Собі й свині тіло.

Треба мати міцні руки і ногу здорову,

Бо на завтра замовили забити корову!

ДИВНА ВЕЧІРКА

У Валюшки є подружки:

Дві такі гарненькі.

Але є одна родзинка:

Вже не молоденькі.

От у Валі кругла дата:

Вісімка й п’ятірка.

Запросила тих «дівчаток»

На чайну вечірку.

Наша Валя мала друга

(«Альцгеймером» звати) –

То ж взялася для порядку

Пам’ятку писати.

Перше: чаєм напувати.

Друге: торт подати.

Третім разом будуть гості

Кекси смакувати.

Прикрасила холодильник

Ота папірчина –

І Валюша любим гостям

Двері відчинила.

Посідали, розшарілись,

Почали гуляти.

І пішла на кухню Валя

Цидулку читати.

Перше: чаєм напувати.

Чайника вхопила,

І з радістю Надю й Галю

Чаєм напоїла.

Чаювали.

І вже вшосте Валюша читає:

Перше: чаєм напувати –

І приносить чаю.

От подруги Надя й Галя

Почали прощатись:

Повзувались, повдівались,

Стали цілуватись.

Вийшли з двору.

Перша каже:

– Валюшка – плохенька!

Були в гостях – навіть чаю

Не дала, дурненька!

– Хіба ми були у Валі? – здивувалась друга. –

І хто така ота Валя? Що то за подруга?

Стоїть Валя серед кухні,

Розводить руками;

Стоять кекси незаймані

І торт із вершками!

 – Отакої! От подруги! –

Ні впало, ні сіло –

Старі шкапи! на вечірку

Прийти не схотіли!

В ПЕРУКАРНІ

Сидить клієнт в перукарні.

Перукар працює,

А чоловік невеселий:

Сумує й сумує…

– А чого Ви у печалі? –

перукар питає.–

Мабуть вдома негаразди,

Може жінка лає?

Чоловік аж стрепенувся.

Каже: «Маю дещо.

В мене жінка, наче янгол,

А диявол – теща!»

І про тещині «забави»

Промовив промову,

А перукар час від часу

Запитує знову.

То ж клієнт у перукаря

Сердито питає, чого він

Усе про тещу – інших тем не має?

А перукар весь в роботі

Подав–таки голос:

«Як про тещу – стригти легше:

Встає дибки волос!»

МУЗИЧНА РОДИНА

Розвивати щоб всебічно

(особливо смак музичний),

Від душі для свого сина

Купив батько піаніно.

Інструмент зайняв півхати.

– Буде син, як Моцарт, грати!

Дід погладив піаніну.

– Нажимай педалі, сину!

Бабця витерла пилюку.

– Будеш генієм, онуко!

Хлопчик з гульок забігав –

Неохоче «гами» грав.

Тикав пальцем повсякчас –

Інтерес і зовсім згас…

То ж величний інструмент

Всім згодивсь, як реманент.

Мама дуже гарно «грала»,

Коли нігті фарбувала.

Бутерброд із чаєм тато

Теж сідав щоранку «грати».

А сестричка залюбки

Розкладала там ляльки.

Розвивавсь музично кіт.

Як стрибне – то зразу хіт!

«Музиканти» не славетні –

Все ж до музики причетні!

ХАЛЕПА

Кінь на фермі помирає –

Відкида копита.

Вже не хоче бідолашний

Ні вівса, ні жита.

Подививсь звірячий лікар

Гриву, хвіст і спину:

«Якщо завтра кінь не встане,

То присплю тварину».

Біла свинка схудла бідна –

Так переживала.

Усю ніч оту конячку

 Піднятись вмовляла.

 – Кинь ці жарти, ти ж жеребчик,

Наберися духу!

Встанеш вранці –

Враз об’їздиш кобилу - гладуху!

І встав коник. Сталось диво!

«Будем святкувати!

Гайда, жінко, – каже фермер,–

Свинюку рубати!»

Господиня в хліві хвіртку

Хутко відчинила–

От халепа! Що за дідько!? –

Свинюка зомліла…

Якщо пхаєш своє рило

У коняче діло,

То не буде, любий друже,

В тебе шкура ціла!

БІФШТЕКС

В ресторані, в гарнім залі,

В царстві апетиту

Лине музика й смакує

Товариство сите.

Підійшла офіціантка –

Дівка супер-сексі:

– Ви щось вибрали? – питає.

– Хотів би біфштекса.

Я про той біфштекс так мріяв!

Він мені наснився!

І, нарешті, на столику

Той сон опинився.

О, які ж то аромати!

Який він рум’яний!

Ото щастячко! – принесли

Мій обід жаданий.

Я ножем того біфштекса,–

А він, як залізо!

Я виделкою у нього,–

А вона не лізе!

Тикав, тикав – розізлився!

Вирішив зламати! –

Ледве встигли оте м’ясо

Сусіди впіймати!

Не обід у мене вийшов,

А ціла вистава!

Попросив офіціантку

Замінити страву.

Подавальниця, нівроку,

Й оком не моргнула:

– Замінити!? Як це можна!

Ви ж біфштекс ПОГНУЛИ!

ПОКУПКА

Купив дядько по об’яві гарного дивана.

Диван собі нічогенький, в хорошому стані.

От занесли, і вже можна спати і сідати,

І, сидячи у комфорті, каву попивати.

То ж господар телевізор відразу вмикає

І з розмаху на ту меблю радісно сідає.

Не встиг дядько приземлитись,

Там ЩОСЬ, як звересне!

Чоловікові здалося,

Що мерці воскресли!

Підхопився, підірвався в шоковому стані

Поліз з жахом заглядати,

Що в клятім дивані…

Возять з меблями й купують

Клопів і тарганів,

А той дядько придбав собі

Кота у дивані!

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #18 за 05.05.2023 > Тема "Душі криниця"