Версiя для друку Обговорити в форумi

3 травня в Публічній бібліотеці імені Лесі Українки в Києві відбулася презентація книги кандидатки історичних наук Аліни Понипаляк «Останній командир УПА. Життя і боротьба Василя Кука».

 Аліна Понипаляк працювала в архівах СБУ і ОУН у Мюнхені, розмовляла з людьми, які особисто знали останнього головнокомандувача Української повстанської армії Василя Кука, побувала в його рідному селі Красному на Львівщині. Життя й боротьба Василя Кука стали темою її кандидатської дисертації.

 Василь Кук народився 1913 року в селянській сім’ї на Західній Україні. Закінчив гімназію, де викладали українські патріоти, вступив до ОУН. Два брати Василя, теж члени ОУН, були повішені за вироком польської влади. Василь Кук влаштував проголошення незалежності України у Львові 30 червня 1941 року. Потім виїхав з групою підпільників-бандерівців, щоб повторити цей акт у Києві, але у Василькові їх заарештувала німецька поліція. Однак Куку і ще одному підпільнику вдалося втекти. Потім Василь Кук керував націоналістичним підпіллям на Дніпропетровщині, організувавши його поширення на весь південь України . Там познайомився з дівчиною Уляною із Наддніпрянської України, яка стала його дружиною.

Після загибелі Романа Шухевича Василя Кука було обрано Головою Проводу ОУН в Україні, Головним командиром УПА та Головою Генерального секретаріату Української головної визвольної ради. В. Кук був умілим конспіратором. Німецько-фашистські окупанти не мали навіть його словесного портрету. Писали, що він був середнього зросту, хоча він був малий на зріст. В одних документах його описували брюнетом, в інших блондином. Радянські спецслужби влаштували на нього справжнє полювання і захопили в полон разом з дружиною сонними за допомогою зрадника в 1954 році. Шість років він перебував у тюрмі без вироку суду. У 1960 році Кука звільнили. Тоді він підписав лист до керівників ОУН в еміграції і до всіх українських емігрантів, у якому закликав припинити боротьбу проти СРСР, оскільки вона приречена на поразку. Пояснюють, що таким чином він інформував ОУН за кордоном, щоб вони припинили висилати агентів в Україну, бо тут ОУН і УПА вже були розгромлені. І агенти потрапляли до рук радянських органів безпеки.

 Син останнього командира УПА Юрко виховувався в радянському сиротинці. Тут із нього, за його ж висловом, робили Павліка Морозова. Хлопчику говорили, що його батько радянський герой, який загинув борючись за комунізм у Греції. Тільки у 13-річному віці Юрій дізнався, хто його батьки. Спілкування з батьком було спочатку прикрим. Не відразу син зрозумів правоту батька.

 Кукам надали двокімнатну квартиру в Києві, в Дарниці. Житло було нашпиговане підслуховуючою апаратурою. Кук постійно перебував під наглядом. Йому дозволили закінчити історичний факультет Київського університету і працювати в архіві та Інституті історії. Василь Кук почав писати дисертацію про українських композиторів ХVІІІ століття. Але в КДБ спохватились, що композитори негативно ставились до російського царизму, і Кука звільнили з роботи. Адже СРСР був новою формою Російської імперії. Голова КДБ УРСР Федорчук звернувся до першого секретаря ЦК Компартії України Щербицького з проханням дозволити притягнути Василя Кука до кримінальної відповідальності. Це могло б закінчитися розстрілом. Але з Куком працювали десятки співробітників КДБ, чимало з яких на той час вже стали генералами і обіймали важливі посади. Розправа над Куком означала б їхнє безсилля: їм не вдалося «приручити цього звіра». Та й після жахіть масового терору треба було продемонструвати світові, що радянська влада вже милосердна до ворогів, які припинили боротьбу. І Кук залишився на свободі. Останній командир УПА дожив до проголошення незалежності України і багато зробив для поширення правди про боротьбу ОУН і УПА. У 2004 році Василь Кук взяв участь у Помаранчевій революції. Він помер у 2007 році. Василя Кука поховали в його рідному селі Красному, як він і заповів.

 На презентації Аліна Понипаляк розповіла про роботу над книгою та відповіла на запитання присутніх.

 Анатолій Зборовський

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #19 за 12.05.2023 > Тема "Українці мої..."