Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4600)
З потоку життя (7298)
Душі криниця (4291)
Українці мої... (1719)
Резонанс (2369)
Урок української (1007)
"Білі плями" історії (1873)
Крим - наш дім (1481)
"Будьмо!" (273)
Ми єсть народ? (257)
Бути чи не бути? (479)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (284)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
БИТВА ЗА УКРА╥НУ
День тисяча триста тридцять перший…


ЧИ ГОТОВ╤ УКРА╥НЦ╤ ДО ТЕРИТОР╤АЛЬНИХ ПОСТУПОК ЗАДЛЯ ЗАК╤НЧЕННЯ В╤ЙНИ
Якщо мова йде про оф╕ц╕йне визнання окремих територ╕й частиною Рос╕╖, то переважна б╕льш╕сть...


БИТВА ЗА УКРА╥НУ
День тисяча триста двадцять четвертий…


БИТВА ЗА УКРА╥НУ
День тисяча триста с╕мнадцятий…


БИТВА ЗА УКРА╥НУ
День тисяча триста десятий...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #19 за 12.05.2023 > Тема "Бути чи не бути?"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#19 за 12.05.2023
ВАЛЕНТИН БУТ: ЗАКРИТИ СКРИНЮ ПАНДОРИ

Щоразу, с╕даючи за написання чергово╖ статт╕ для КС, намагаюся обрати найактуальн╕ше, найпотр╕бн╕ше, найважлив╕ше в поточному момент╕, те, на що варто звернути найпильн╕шу увагу. В умовах тижневика, який аж н╕як не може змагатися з╕ щоденними газетами, тим б╕льше з дидж╕тальними м╕д╕а, це, щоправда, дещо в╕дсторонений, узагальнюючий погляд на швидкоплинний житт╓вий пот╕к, радше б сказати - буремний вир, у якому опинилася Укра╖на. Але такий формат ма╓ ╕ сво╖ переваги, оск╕льки дозволя╓ звертати увагу читача на неочевидн╕ у потоц╕ м╕нливих щоденних под╕й тенденц╕╖, на важлив╕ вектори, що часто губляться серед кричущих, бол╕сних под╕й сьогодення, з перманентними нальотами ворожих дрон╕в, з ракетними ударами по мирних укра╖нських м╕стах, з подальшим зас╕ванням смертями та облудою.

Саме тому ╕ сьогодн╕, зам╕сть розказувати про чергову бавовну у Криму (╖╖ цв╕т╕ння ц╕╓╖ весни ста╓ дедал╕ буйн╕шим, чи не щоденним), про "катастроф╕чний" обвал кримського ринку нерухомост╕ (таки прос╕в ╕ вельми серйозно), зам╕сть розводитися про "страшну" пан╕ку, яка охопила Крим, про "непрох╕дн╕" затори поб╕ля Керченського мосту (зв╕сно ж, нема╓ диму без вогню, але т╕ емоц╕╖ стосуються лише, пона╖х╕в, як╕ ще затрималися тут, та м╕сцевих колаборант╕в), я пропоную натом╕сть звернути увагу на м╕й п╕востр╕в, як на ключовий елемент завершення в╕йни ╕ осягнення довгострокового миру.

- Чому ж це Крим ╓ аж таким важливим тут? - спита╓ мене м╕й читач.

Як на мене, це очевидно. У дуже спрощеному вигляд╕ - "з Криму почалося, у Криму ма╓ й завершитися" - розум╕ння безальтернативност╕ повернення Криму у правове поле Укра╖ни ╕снувало в╕д початку його загарбання.

На тому стояли мешканц╕ п╕вострова, безв╕дносно ╖хнього етн╕чного походження - з тих, що й в окупац╕╖ не забули про сво╓ укра╖нське громадянство - але, найперше, кримц╕. На тому стояла мисляча частина великого укра╖нського сусп╕льства. На жаль, далеко не все воно. ╤ то не про одних лише в╕двертих приб╕чник╕в руцкавам╕ра, чи╖ парт╕╖, в тому чи ╕ншому вигляд╕, до останнього часу мали представництво у парламент╕. То ╕ про деяких наших "╕нтелектуал╕в", як╕ гаряче закликали в╕дхреститися в╕д "скасаплених" рег╕он╕в. То ╕ про записних патр╕от╕в на самих верхах влади, яким свого часу вступило (було вкладено) в голови, що без кримсько-донбаських гирь на ногах Укра╖н╕ буде в рази легше прийти до Европи. Саме завдячуючи злочинн╕й безд╕яльност╕ останн╕х, ворогу вдалося за три тижн╕ загарбати м╕й Крим. Але нав╕ть вони, колаборуючи з загарбником в╕д перших м╕сяц╕в окупац╕╖ (це не лише про сумнозв╕сну ВЕЗ Крим: автор мав нещастя на власному досв╕д╕ з╕ткнутися з прикладами то╖ колаборац╕╖ у державних органах та судах), не наважилися публ╕чно в╕дхреститися в╕д окупованих Москов╕╓ю територ╕й, зокрема в╕д Криму. Гендлюючи з окупантом, ставлячи м╕н╕стерськ╕ п╕дписи п╕д документами, де Крим ф╕гурував як суб'╓кт москов╕йсько╖ хведерац╕╖, вони не забували час в╕д часу нагадувати з високих м╕жнародних трибун, зокрема в ООН, про те, що Крим - то Укра╖на. Попри явну шизофрен╕чн╕сть тако╖ повед╕нки, ма╓мо визнати, що якби не було ще й тих заяв, особливо на самому початку, то навряд чи в ООН в╕дбулося б голосування з невизнання т.зв. Кримського рехверендуму, яким уперше на такому високому р╕вн╕ було п╕дняте питання про брутальне порушення Москов╕╓ю м╕жнародного права.

╤стор╕я не зна╓ умовного способу, з╕ вс╕ма отими "якби". Мовить просто ╕ ясно: "в╕дбулося", "сталося". Тож не будемо ╕ ми гадати, як би повелася св╕това сп╕льнота ще у 2014, якби зам╕сть кинути Крим на поталу п╕дступному ворогов╕, революц╕йна укра╖нська влада боролася за нього, зам╕сть г╕бридно колаборувати з загарбником, гуртувала б щосили антипут╕нську коал╕ц╕ю. Ма╓мо лише розум╕ти, що визнавши анекс╕ю Криму незаконною, св╕това сп╕льнота на р╕вн╕ ООН фактично унеможливила неповернення Криму в юрисдикц╕ю Укра╖нсько╖ держави. ╤ тут вже не лише про Укра╖ну. Оголосивши про анекс╕ю Криму, Москва, фактично, переступила через Угоду про непорушн╕сть пово╓нних (п╕сля Друго╖ св╕тово╖ в╕йни) м╕ждержавних кордон╕в, в╕дчинила тим самим скриню Пандори. Притому, ус╕ ╖╖ посилання на прецедент под╕лу Югослав╕╖ ╓ н╕кчемними, оск╕льки Югослав╕я розд╕лилася в межах сво╖х кордон╕в. Жодна з сус╕дн╕х кра╖н - ан╕ ╤тал╕я, н╕ Австр╕я, н╕ Угорщина, н╕ Румун╕я, н╕ Болгар╕я, н╕ Грец╕я, н╕ Албан╕я не посягнули н╕ на сантиметр ╖╖ територ╕╖.

У нашому випадку все було навпаки. Посилаючись на дурну казку про дарування Криму п'яним Хрущовим (на той час той ╕ близько не мав под╕бних повноважень, було натом╕сть колег╕альне р╕шення - Закон про передавання Кримсько╖ област╕ з╕ складу РРФСР до складу УРСР за п╕дписом голови Верховно╖ ради СРСР К. Ворошилова та секретаря М. П╓гова), Москов╕я переступила не лише згаданий вище Гельс╕нський заключний акт (Helsinki Final Act) 1975 року, ╕з затвердженими у ньому принципами непорушност╕ кордон╕в, територ╕ально╖ ц╕л╕сност╕ держав, невтручання у внутр╕шн╕ справи ╕ноземних держав, п╕дписаний л╕дерами Радянського Союзу, правонаступницею якого Москва себе проголосила, але ╕ визнан╕ вже самою Москов╕╓ю кордони Укра╖ни (Догов╕р про дружбу, сп╕вроб╕тництво ╕ партнерство м╕ж Укра╖ною ╕ Рос╕йською Федерац╕╓ю знаходився на сайт╕ президента Москов╕╖ ще у 2017 роц╕). Тож, не одна лише Укра╖на, але й св╕т, найперше, Европа, зац╕кавлен╕ у в╕дновленн╕ територ╕ально╖ ц╕л╕сност╕ Укра╖ни, ╖╖ суверен╕тету та показовому покаранн╕ агресора.

Для цього вже чимало зроблено ╕ ще б╕льше робиться. Найголовн╕ше, Укра╖н╕ вдалося згуртувати навколо себе потужну коал╕ц╕ю демократичних держав, як╕ п╕дтримують ╖╖ не лише морально, дипломатично, але й економ╕чно, ф╕нансово, надають ╖й сучасн╕ озбро╓ння, постачають бо╓припаси, паливо ╕ ще багато чого ╕ншого, украй необх╕дного для усп╕шного спротиву ворогов╕, для зв╕льнення окупованих територ╕й. Навряд чи треба казати, що те вдалося, не в останню чергу, завдяки г╕дн╕й позиц╕╖ укра╖нсько╖ влади.

Чи то╖ допомоги достатньо? Вочевидь, що н╕. Нам передали високоефективн╕ комплекси ППО та ПРО (IRIS T, Patriot), але ╖х не так багато, аби закрити, бодай, якусь значну територ╕ю Краю. Тимчасом, к╕льк╕сть ракет для наших власних, вельми ефективних комплекс╕в С300 катастроф╕чно зменшу╓ться. За даними зах╕дних експерт╕в, нав╕ть з урахуванням закуповування з наявного за кордоном, ╖х стачить щонайб╕льше на м╕сяць. Чи не те саме з Буками, зах╕дн╕ аналоги яких, за визнанням тих же зах╕дних експерт╕в, далеко не так╕ ефективн╕.

Укра╖на, особливо ж тепер, напередодн╕ великого наступу, критично потребу╓ далекосяжних ракет, сучасного бойового ав╕акрила, але Зах╕д не надто посп╕ша╓ з тим. Причин тому чимало ╕ далеко не вс╕ вони озвучуються. Хтось вважа╓, що то через п╕дкилимн╕ домовленост╕ про непередачу цих вид╕в збро╖, п╕дкр╕плен╕ погрозами Кремля вдатися до застосування ядерно╖ збро╖ - т.зв. "червон╕ л╕н╕╖". Але ╓ ╕ ╕нш╕ м╕ркування, серед них ц╕лком проза╖чн╕, скаж╕мо, неготовн╕сть на цей момент достатнього числа ефективно п╕дготованих ек╕паж╕в, непрост╕ питання поточного техогляду та ремонту, коли на наш╕й територ╕╖ ще нема╓ всього належного для того, а використання можливост╕в нат╕вських аеродром╕в, скаж╕мо, у Румун╕╖ чи Польщ╕, ставить п╕д можливий удар т╕ кра╖ни, втягу╓ у в╕йну П╕вн╕чноатлантичний альянс, чого той аж н╕як не хоче.

Щоправда, ма╓мо обнад╕йлив╕ заяви Велико╖ Британ╕╖ про готовн╕сть надати нам ракети Storm Shadow класу пов╕тря-земля з засягом до 250 к╕лометр╕в, ма╓мо запевнення, що ╖х ц╕лком можуть нести нав╕ть т╕ л╕таки, як╕ ма╓мо, а хтось вже й мовить про те, що вони давно в Укра╖н╕.

Але те все лише здогади. Тимчасом, в╕дсутн╕сть сучасн╕шого ав╕акрила ставить п╕д велику загрозу ефективн╕сть великого наступу на П╕вдн╕ ╕ Сход╕, прир╕ка╓ наше в╕йсько на значно б╕льш╕ втрати. Нема╓ ж жодного сумн╕ву, що у час╕ нашого наступу Москов╕я зад╕╓ свою бойову ав╕ац╕ю на повну потужн╕сть. Чи встигатимуть наш╕ засоби ППО за швидким просуванням нашого в╕йська, аби над╕йно прикрити його в╕д удар╕в згори? Адже щоближче наше в╕йсько п╕дходитиме до сх╕дного кордону та Криму, то коротшим ставатиме плече в╕д розташованих там москов╕йських аеродром╕в, в╕дтак, скорочуватиметься час на поновлення бо╓комплекту ворожих л╕так╕в.

- Але ж ╕ ми ма╓мо як╕-не-як╕ л╕таки, - скаже м╕й читач.

Ма╓мо. Але у протистоянн╕ з модерн╕зованим ав╕апарком Москов╕╖ - з тими ж Су 31, Су 35 - застар╕л╕ укра╖нськ╕ М╕ги та Сушки ╓ н╕чим ╕ншим як легкою здобиччю. Про те неодноразово говорили наш╕ п╕лоти. Ну, не допоможе н╕яка мотивован╕сть, н╕ найвища фахов╕сть, коли тебе пеленгують ╕ збивають з в╕дстан╕, з яко╖ ти не можеш не лише вдарити у в╕дпов╕дь, але й просто побачити супротивника.

Чи те все ставить хрест на на усп╕шност╕ укра╖нського наступу? Аж н╕як. Зможемо "прогризати" оборону ворога, продавлювати ╖╖, витрачаючи на те наддорогий час ╕ ще дорожч╕ життя.

Власне, саме спов╕льнення, послаблення нашого наступу ╕ добива╓ться Москов╕я. ╤ будь-яке затягування гра╓ тут ╖й на руку. Лише затягуючи в╕йну, вона ма╓ шанс остаточно перевести свою економ╕ку, промислов╕сть найперше, "на во╓нн╕ рейки", значно зб╕льшити виробництво тих же ракет, дрон╕в, амун╕ц╕╖ до артилер╕йських систем, до стр╕лецько╖ збро╖ ╕ т.п. Затягуючи в╕йну, вона також вигра╓ час для удосконалення системи моб╕л╕зац╕╖ та п╕дготовки вояк╕в, а отже, для чисельного зб╕льшення свого в╕йська, не вдаючись притому до крайн╕х, непопулярних заход╕в, не втрачаючи п╕дтримки зазомбованого населення.

Проте, найважлив╕шою метою того затягування ╓ спод╕вання на те, що Заходу, урешт╕-решт, набридне п╕дтримувати Укра╖ну. Адже демократ╕╖, на в╕дм╕ну в╕д автократ╕й та диктатур, прямо залежать в╕д настро╖в публ╕ки, а т╕ м╕нлив╕. М╕льярди, вже витрачен╕ на нашу п╕дтримку, ╕ т╕, що будуть ще витрачен╕, не просипаються з неба манною - видобуваються з кишень американц╕в, британц╕в, австрал╕йц╕в. ╤ якщо литовцям чи полякам не треба пояснювати, чим загрожу╓ поразка Укра╖ни та непокарана агрес╕я Москов╕╖, то для заокеанських мешканц╕в т╕ загрози далеко не так╕ очевидн╕.

Отож, ма╓мо розум╕ти, що Москов╕я "тягне" до президентських вибор╕в у США-2024, у спод╕ванн╕ якщо не на ре╕нкарнац╕ю Трампа, то на прих╕д у Б╕лий д╕м когось, налаштованого значно прохолодн╕ше до европейських справ, до проблем Укра╖ни зокрема. Спод╕ваймося, що т╕ ╖╖ розрахунки даремн╕, але ма╓мо ясно розум╕ти, що перспектива жити роками на утриманн╕ найщедр╕ших доброд╕╖в, тим б╕льше п╕д перманентними ударами ворога, ╓ нереальною, неможливою, загалом, неприйнятною.

Ще одне спод╕вання Москов╕╖ - на виснаження нашого духу, на злам нашо╖ вол╕. Саме на це нац╕лен╕ неск╕нченн╕ удари по ╕нфраструктур╕ Укра╖ни, по житлових кварталах, по головах некомбатант╕в - старих, ж╕нок, д╕точок. Але ми всто╖мо. Попри все.

Чи не найнебезпечн╕шим з усього того ╓ намагання Москов╕╖ ╕золювати Укра╖ну в╕д Заходу та зупинити пот╕к економ╕чно╖ та в╕йськово╖ п╕дтримки, щоб ╖╖ власна матер╕альна перевага почала даватися взнаки. Розрахунок на те, що без в╕йськово╖ та ф╕нансово╖ п╕дтримки Заходу Укра╖на швидко вичерпа╓ нав╕ть ресурси для виживання, не кажучи вже про ведення затяжно╖, виснажливо╖ в╕йни, не позбавлен╕ сенсу. Наст╕йн╕ спроби переконати Зах╕д у тому, що укра╖нська в╕йськова перемога неможлива, а врегулювання шляхом переговор╕в ╓ ╓диним виходом з в╕йни не припиняються вже б╕льше року. Зг╕дно з цим наративом, триваючий пот╕к збро╖ в Укра╖ну лише затягу╓ в╕йну, продовжу╓ страждання нещасних укра╖нц╕в. В╕дтак, Зах╕д зробить послугу Укра╖н╕, припинивши надавати ╖й засоби для продовження в╕йни, переконавши зам╕сть того в безальтернативност╕ територ╕альних поступок Москов╕╖.

Цей псевдомиротворчий наратив поширюють не лише таврован╕ попл╕чники Кремля, не лише проплачен╕ журнал╕сти, але й ряд зах╕дних експерт╕в та пол╕тик╕в. Серед останн╕х ╓ й оч╕льники деяких кра╖н, скаж╕мо, Бразил╕╖, Китаю, Угорщини. Ба! -нав╕ть Нам╕сник Святого престолу на земл╕ раз-по-раз зверта╓ться до нього.

Чи розум╕╓ облудн╕сть, п╕дступн╕сть цього наративу демократичний Зах╕д? Нараз╕, так. Доки втома та власн╕ проблеми не пересилила в╕ддан╕сть принципам та переконанням. Вже ж були неодноразов╕ спроби домовитися з президентом Москов╕╖ п.п. Ердогана, Макрона та Шольца.

Щоправда, п╕сля безпрецедентно╖ в новому час╕ ╕ ще неоц╕нено╖ належно постанови мудрого М╕жнародного крим╕нального суду про видачу ордеру на арешт президента Москов╕╖, тема таких перемовин з ним, чи то кулуарних, а тим б╕льше оф╕ц╕йних, тихо з╕йшла нан╕вець. ╤ то безповоротно.

Тимчасом президент Зеленський, в сво╓му ╕нтерв'ю сусп╕льним мовникам в╕д Eurovision News, заявля╓ ось зараз про те, що довгооч╕куваний наступ укра╖нського в╕йська дещо в╕дклада╓ться. Мовляв, ми б змогли добитися свого вже й з тим, що нараз╕ ма╓мо, але те потягло б за собою надто велик╕ втрати. Тож з тим доведеться трохи зачекати.

Що то: те, про що я писав вище, нар╕каючи на брак далекосяжних ракет та сучасного ав╕акрила чи… таки маневр, як ото з минулор╕чним наказом наступати на Херсон? Поживемо - побачимо. В будь-якому раз╕ чекати вже дуже недовго. Не варто лишень розводити таку любу нам зраду через те в╕дкладання. Тут ╖╖, як я бачу, ╕ сл╕ду нема╓. Адже н╕ укра╖нський президент, н╕ головнокомандувач, н╕ наше в╕йсько не збираються зупинятися ран╕ше, н╕ж будуть зв╕льнен╕ вс╕ укра╖нськ╕ земл╕, з Кримом включно, бо в╕н таки ключовий. ╤ не лише тому, що це наша земля, не лише тому, що без Криму практично парал╕зована вся наша морська торг╕вля, але ще й тому, що, не убгавши до скрин╕ Пандори випущене з не╖ зло, не запечатавши над╕йно ╖╖ в╕ко, не лише Укра╖на - св╕т не матиме шансу на мир ╕ спок╕й.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #19 за 12.05.2023 > Тема "Бути чи не бути?"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=25136

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков