Версiя для друку Обговорити в форумi

 8 червня в Києві, в художній галереї Vakulenko Art Consulting відбулася презентація виставки «Давид Бурлюк. Футуризм. Американський період».

 Давид Бурлюк – знаний на весь світ художник-футурист, один із яскравих представників живописного авангарду та дадаїзму. Він походив із українського козацького роду. Вуличне прізвисько Бурлюків – писарчуки. Предки були писарями Запорозького війська.

 Давид Бурлюк народився 9 липня (21 липня за новим стилем) 1882 року на хуторі Семиротівщина Харківської губернії (нині Лебединський район Харківської області). Батько був агрономом, а мати походила із дворянського роду. З раннього дитинства в родині всім шістьом дітям (Давид був найстаршим) виховували любов до поезії, музики, мистецтва. Батько писав вірші російською і менше українською мовою. Малий Давид з усіх письменників найкраще знав Гоголя, вивчивши багато уривків із його творів напам’ять. Батько читав дітям твори Тараса Шевченка. Сім’я часто переїздила. Тому Давид учився в багатьох гімназіях – у Сумах, Тамбові, Твері. З 10 років захопився живописом. Мистецьку освіту здобував у Казанському та Одеському художніх училищах і в Мюнхенській Королівській академії мистецтв.

 У 1909-1910 роках навколо Бурлюка об’єдналися молоді поети і художники, які заперечували естетику символізму і шукали нові шляхи розвитку поезії та мистецтва. Згодом вони назвали себе футуристами. Давида Бурлюка назвали батьком російського футуризму. А він сам представлявся як «татарсько-запорозький футурист».

 Володимир Маяковський згадував про Давида Бурлюка: «Прекрасний друг. Мій дійсний учитель. Давид зробив мене поетом. Читав мені французів і німців. Всовував книги. Видавав мені щодня 50 копійок, щоб писати не голодуючи».

 Бурлюк пройшов захоплення імпресіонізмом і неопримітивізмом. А в 1912 році спільно з В. Маяковським, О. Кручених і В. Хлєбниковим випустив програмний маніфест футуризму «Ляпас громадському смаку». Як художник Бурлюк одним із перших почав використовувати в своїх роботах колажі – вклеював шматки фанери, шестірні, металеві пластини.

 Давид Бурлюк був блискучим менеджером, організовував виставки в Москві, Києві і Санкт-Петербурзі. Перша персональна виставка Бурлюка відбулася у 1917 році в Самарі. Свою єдину поетичну збірку з епатажною назвою «Лисіючий хвіст» Давид Бурлюк видав у 1919 році в Кургані.

 У 1918-1920 роках художник-поет мандрував по Уралу, Сибіру, Далекому Сходу. Виступав з лекціями і багато писав. Революційні події 1917 року Бурлюк сприйняв захоплено, але у 1920 році емігрував. Можливо, завдяки цьому прожив 85 років і помер власною смертю в США.

 Бурлюк планував перебратися до США, але два роки прожив у Японії. Японський мистецтвознавець Тошіхару Омука писав про Бурлюка: «Батько російського футуризму змусив японських художників стрибнути в майбутнє». Грошей на переїзд до Америки Бурлюк не мав. Тому одружився з дівчиною Марусею, яка не була красунею. Але тесть дав молодятам гроші на переїзд в США. Шлюб заради грошей виявився тривалим і міцним. Марія стала не лише дружиною Давида і матір’ю його дітей, але й другом і помічником.

 На початку 1930-х років Давид Бурлюк отримав громадянство США. Він став відомим художником, багато мандрував. Його виставки експонувалися в кращих музеях і галереях Америки, Європи і Австралії. Художник хотів повернутися на батьківщину і звертався з таким проханням у генеральне консульство СРСР у Нью-Йорку, але отримав відмову. Побачити Батьківщину Давид Бурлюк з дружиною Марією зміг тільки завдяки хрущовській відлизі в 1956 і 1965 роках.

 15 січня 1967 року футурист Бурлюк помер. Згідно заповіту його родичі кремували тіло митця і розвіяли прах над водами Атлантики з борту порому.

 Упродовж життя Давид Бурлюк, за власними спогадами, написав 15 тисяч картин. Він є одним із лідерів за кількістю проданих робіт. Офіційно було продано понад тисячу картин. Це не враховуючи приватні продажі. Роботи Бурлюка регулярно представлені на всесвітньо відомих аукціонах (Крісті, Сотбіс тощо). Картина «У церкві», написана Бурлюком у Японії, була продана у 2007 році за 668 532 долари.

 Давид Бурлюк пишався своєю кровною спорідненістю з Україною, пильно стежив за українським мистецтвом і звертався до українських мотивів у своїх роботах. Він присвятив Україні низку полотен, зокрема, «Святослав», «Запорожці у поході», «Козак Мамай», «Тарас Шевченко», «Рибалки». Давид Бурлюк називав себе вірним сином України.

 Анатолій Зборовський

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #24 за 16.06.2023 > Тема "Душі криниця"