Версiя для друку Обговорити в форумi

Тепер, у зв’язку з впровадженням оновленого церковного календаря, змінилися й іменинники першого дня року нового. Отож, 1 січня у храмах поминають святих достойників  - Василину, Федота, Петра, Григорія, Ємілію. Та, насамперед, вшановують Отця Церкви Святого Василія Великого.

Незмінним залишається народний календар українців, який тісно пов'язаний з аграрними та іншими сільськогосподарськими роботами, прогнозуванням майбутнього врожаю.

Народні прикмети:

-На Новий рік багато снігу і він довго тане – буде багато хліба.

-Новорічні снігові намети – буде багато трави, сіна на зиму.

-На Новий рік відлига, видно чорну землю – на добрий врожай не сподівайся.

-Висять довгі бурульки – у вулики вдосталь накапає меду.

-На Новий рік сніг і морози – готуй до літа вози.

-У Новорічну ніч багато зір на небі – будуть гриби та горіхи.

-Пухкий іній на садових деревах – вродять яблука.

-На Новий рік буревії – жито і пшениця перед жнивами ляжуть на землю.

-Новорічні завірюхи – влітку незжате колосся сплететься у вінки.

Спостерігали за погодою, її змінами, станом рослин, поведінкою тварин і птахів,  запитально жартували: «Що приволік Новий рік?!.». Та що б він там не приволік, залишалися оптимістами, бажали собі і ближньому тільки гараздів!

За народними віруваннями, щасливі і добропорядні ті люди, хто народився у перший день року, адже вони не вкрали у нього жодного дня! А народна мудрість говорить: «Дякуй Богу за кожний прожитий день!».

ЗЕЛЕНА ГОСТЯ З ЛІСУ

Напередодні Нового року постає ще одна «нагальна» справа – придбати ялинку, нові іграшки для неї, прикрасити деревце. 31 грудня вона, причепурена, вже має стояти на своєму місці. Якось нудно без неї, так само, як і без дідуха. Звикли! Принаймні для дітей ялинка – це потіха, радість, зелена гостя з лісу, навіть, якщо вона і штучна. Навіщо зрубувати деревце?!.

Звичай встановлення ялинки виник понад чотириста років тому. Походить він з Німеччини. Першу історичну згадку про нього знайдень у Страсбурзі. Вона датується 1605 роком.

Прямим попередником різдвяного і новорічного дерева в німецькій етнографії вважають альзаський звичай вносити на Святий вечір до хати ялинкове гілля (як в українців – дідуха). В давнину вважали, що ялинкове гілля приносить здоров’я (хвоєю лікують), плодоріддя землі, ріст хлібних злаків та добрий врожай.

Не є чужим новорічне деревце і для українців. Наші предки називали ялинку деревом життя, адже вона вічно зелена. У цьому сенсі її міг замінити тільки дідух з жита, пшениці, який є символом земних врожаїв, а в переносному значенні – самого життя. (Жито-жити-життя). Символізує він і єдність роду, пам'ять про померлих.

У часи не так уже й давно минулі ялинку прикрашали здебільшого саморобними іграшками у вигляді звірят, пташок. На новорічному деревці вони наче оживали. Неодмінними ялинковими прикрасами були яблука, горіхи… (тут також ідеться про життя, «живий» врожай); цукерки – символ насолоди, радості, отриманих від свят.

Отож, дідух і новорічна ялинка у різдвяно-новорічні свята один одному не завада!

Тарас ЛЕХМАН

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #52 за 29.12.2023 > Тема "Душі криниця"