Версiя для друку Обговорити в форумi

Ніколи їхня «побєда» не буде нашою «перемогою», - свого часу сказала Ірина Фаріон. Її життя обірвалось десь посередині, поміж двома полюсами. Хоча для багатьох соціально активних українців постать Фаріон і була впродовж багатьох років віссю, яка розділяла суспільство на два нерівні за чисельністю безкомпромісно конфліктуючі  табори. Більшість не сприймала різкості Ірини Фаріон та її небажання зважати на обставини, меншість - аплодувала. Так було до вчора.

Цинічне вбивство ввечері 19 липня у ЛЬвові мовознавиці та громадської і політичної діячки реально сколихнуло Україну. Здавалося б, така неоднозначна в оцінках, гостра і колюча, часами різка та схильна до безапеляційних і непродуманих слів та вчинків, - саме ця постать могла би стати продовженням розколу і подальшого  поглиблення протистоянь. Принаймні, реакція багатьох відомих діячів на це вбивство, навіть тих, з ким у Фаріон були достатньо складні світоглядні суперечки і навіть “бої без правил” (фігурально висловлюючись)  засвідчує: провокація вбивством не вдалась. Україна тримається, вона була і залишається нацією порядних людей.

Ірина Фаріон десятиліттями воювала за справедливість, якою вона її бачила, і загинула від ворожої кулі, як воїн. За те і буде їй реальна, а не продекларована, Вічна Пам’ять. І це визнають практично всі, до чийого голосу в Україні прислухаються.

Письменниця і філософиня Оксана Забужко, приміром, теж чимало схрестила списів, однак на вбивство Ірини Фаріон відреагувала  постом, в якому відчувається пульсуюча ненависть до тих, хто вчиняє подібні вбивства, глибоко в тилу, без жодної тіні сумнівів. Для неї, як і для багатьох відомих діячів,  пошук вбивці це частина справедливого покарання. “Дуже сподіваюсь на те, що львівська поліція зуміє знайти виконавця теракту проти Ірини Фаріон живим - і здатним розмовляти” - написала Оксана Забужко, розділивши сподівання практично усієї України.

Дипломат Олександр Хара схиляється до найпоширенішої версії провокації з боку російських спецслужб з метою розхитування українського суспільства. Так само і він вважає нагальним і важливим комунікацію правоохоронців та пошук виконавців якнайшвидше.

Таке убивство - це гарантований суспільний шок, який в теорії може призвести до непередбачуваних наслідків, глибоких тріщин у фундаменті, на якому стоїть нація. Один із класичних методів “роботи” московитских медійних провокаторів якраз і полягає у створенні подібних емоційних розколів. Один за одним, крок за кроком, поступово, з року в рік. Якщо не вдається з першого разу, то рано чи пізно, як кажуть в народі - крапля камінь точить. Чи може вбивство Фаріон стати останньою краплею? Ні, не у масштабах навіть питання, і не в кількісному показнику.  Однак, якщо й визнати, що з кожним разом ці краплі стають дошкульнішими, то також варто сказати іі те, що спрацьовують вони зовсім не у бажаний для росіян бік. Так, емоційно нам дуже важко. Однак, це віщує українцям не розкол, а навпаки - єдність. Бо одна, проста істина - біда і горе, протистояння очевидному злочину і прагнення справедливості - об’єднують. Так само, як об’єднала дуже різних людей, але українців недавня ракетна атак нелюдів на дитячу лікарню “Охматдит”, як об’єднували нас всі злочини, скоєні ворогом раніше. І тут, після вбивства Ірини Фаріон, спрацює, спрацював саме цей чинник. 

Характер емоцій, щоправда, ця трагедія може змінити, якщо запит на справедливе покарання буде проігноровано. Травмоване, стомлене і, ніде правди діти, - розхитане суспільство  має бути почутим.

Пресслужба ВО “Свобода”, до якої входила й Ірина Фаріон оприлюднила заяву, де, зокрема, йдеться : “...ворожа агентура та їхні посібники досі вільно почувають себе в Україні. Вбивство Ірини Фаріон здійснено за наказом москви незалежно від того, який виродок безпосередньо його виконав. Правоохоронні органи мають знайти і покарати виконавця цього злочину. Українська влада має відкрито назвати замовника – московію. Треба повністю нейтралізувати московську агентуру, в які б шати вона не вбиралася, заборонити її організаційні структури, знищити її фінансову та матеріальну спроможність”.

Попереду один із найскладніших викликів - пошук вбивці.Ми знаємо, що кожна година у таких випадках на вагу золота. Поки що офіційні заяви і брифінг МВС обіцяють всеохоплне розслідування і вказують на основні версії вбивства, передає Укрінформ.

Саме тому, що постать Ірини Фаріон контраверсійна важливо, аби довіра до дій правоохоронних органів була бездоганною. Про це написала і Лариса Денисенко, правозахисниця та письменниця:  “Вбивство людини, погляди якої були настановою для одних і неприйнятними для інших в силу, зокрема, тону чи змісту, не може вміститися в один рядок в засобах масової інформації або ж соціальній мережі.

Людину неможливо повернути, це страшна і несправедлива смерть, а довіра повертається лише ефективним, неупередженим розслідуванням, лише тим, що вбивцю/вбивць,виконавців/замовників буде знайдено, мотиви з'ясовано, суд буде об'єктивним, покарання невідворотнім.

(...)Справедливість долає страх і безпомічність, справедливість сама безпомічна, коли панує безкарність”.

Андрій Садовий , мер Львова - міста, де був скоєний цей злочин: “Біда. Громада Львова висловлює щирі співчуття родині та всім, хто знав і любив Ірину Фаріон. (...)Я завжди кажу, що в Україні більше немає безпечного місця. Але щоб таке зухвале, нагле вбивство... Вбивцю треба знайти! Дякую правоохоронним органам, які активно працюють над цим”.

В Україні не вбивають за погляди. Так вважає публіцист Сергій Фурса, натякаючи на версію “особиста неприязнь”, яка фігурує серед ще кількох: “Вбивство - то не український метод вирішення суперечок. Навіть ціннісних. Навіть принципових.

Майдан 2004 року, Майдан 2013 року…

Початок повномасштабного вторгнення 2022 року

Що спільного? Що українці різних політичних спектрів ставали разом. Ліберали разом з консерваторами.  Проти ворогів України. І байдуже що нас роз’єднує. Бо є щось єдине, що тримає нас разом.

Яка можлива відповідь на діі ворога? Тільки єднання. Всіх спектрів. Всіх. Тих, хто любив Ірину Фаріон і кого вона бісила. Це єдина можлива відповідь спільному ворогу. Ворогу, який організовує чи провокує вбивство для роз’єднання.

Наша єдність - це найкраща помста. Помста ворогу, якого ця єдність бісить” - пише він у дописі.

Правник та блогер Геннадій Друзенко схиляється саме до вбивства з помсти, однак застерігає стишити емоції та не піддатись на провокації роз’єднання, це буде найкращою відповіддю на теракт: “Вбивство Ірини Фаріон – трагічний крок до нормалізації насильства як аргумента в політичних суперечках. Це провокація відповідати «зуб за зуб, око за око» вже всередині внутрішньоукраїнських дискусій про майбутнє. І сьогодні, як ніколи, слід вгамувати емоції, стишити бажання помститися, з одного боку, і зловтіху, з іншого, – і згадати стару євангельську істину: царство, що розділилося в собі, не встоїть…

Фаріон вочевидь щиро та пасіонарно символізувала правий екстрим в українській політиці. І саме скромна політична вага (до 10%) її радикального імперативу «Всі, хто не говорить українською і не глоріфікує Бандеру, – вороги України» – була найкращим свідченням, що в України добрий імунітет проти право-радикальної політики. Підле вбивство політикині, вірогідно, цей імунітет підважить. І це знову актуалізує питання про те, ЗА що, за ЯКУ Україну ми воюємо?”

Мова це безумовний ключовий ціннісний чинник, за який нині б’ються українці і бореться Україна, за який боролись покоління, за який загинула Ірина Фрадіон.

Це її слова: “Влада, що не здатна захистити державної мови, – ніколи не захистить державних територій” так само як і “Якщо армія говорить чужою мовою, - вона є чужою”. І наші різні погляди лише засвідчують, що у цьому випадку важливий результат, а не процес.

І важливо дочекатись відповіді. Усім. Спокійно та виважено. Та віддати шану тій, яка називала себе гордою орлицею.

Укрінформ висловлює співчуття родині Ірини Фаріон. Вічна пам’ять.

Ярина Скуратівська

https://www.ukrinform.ua

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #30 за 26.07.2024 > Тема "Резонанс"