Версiя для друку Обговорити в форумi

27 вересня в Музеї історії міста Києва відкрилася виставка «Омофоріон». Вона розповідає про традиції святкування Покрови Пресвятої Богородиці в Україні.

 Джерела вшанування Покрови лежать у візантійській християнській традиції. Є легенди, що жителі обложеного ворогами Константинополя побачили видіння: Матір Божа розпростерла над ними свій омофор (покров), що символізував її захист. І вороги не змогли захопити місто. Так було в 860 році, коли Константинополь обложило військо київського князя Аскольда, і у 910 році, коли столицю Візантії оточили сарацини.

 Попри те, що сюжет чудесної появи Богородиці безпосередньо пов'язаний з Константинополем, візантійська церква свята Покрови не мала. Традиція святкувати Покрову виникла саме на Русі.

 Є ще й така версія походження свята Покрови. Після хрещення Русі багато християнських святих перейняли функції язичницьких богів. Зокрема, Діва Марія успадкувала функції богині Мокоші. Ця богиня опікувалася жінками і домашнім господарством. Вважалося, що вона може допомогти та захистити тих, хто до неї звертається. Діва Марія, яка стала покровительницею жінок і захисницею, частково втілює риси Мокоші. Омофор Богородиці можна порівняти з давньою традицією покривати голову жінки, яка вийшла заміж, тканиною. Ця традиція збереглася і в сучасності у вигляді весільної фати, яка символізує захист і святість жіночого стану.

 У Русі образ Покрови Богородиці, як той, що здатен вберегти від смертельної небезпеки, був адаптований воїнами. Це поступово привело до становлення образу Покрови як заступниці війська.

 Перше документальне підтвердження використання Покрови Пресвятої Богородиці як оберега для давньоруського війська можна віднести до ХІІІ століття, під час боротьби з монголо-татарами.

 Культ Покрови Пресвятої Богородиці як покровительки воїнів набуває особливого значення в українському козацтві.

 Вважається, що перша Запорозька Січ була заснована у ХVІ столітті на острові Мала Хортиця на Покрову. Тому її образ був особливо шанований козаками. Головним храмом на Січі завжди була церква в ім’я Покрови Пресвятої Богородиці. Найбільшою святинею січової церкви запорожці вважали ікону Покрови Пресвятої Богородиці. Після остаточного зруйнування Запорозької Січі козаки, які пішли за Дунай, забрали святиню з собою.

 В часи розквіту українського або козацького бароко (ХVІІ- ХVІІІ ст.) зявився новий тип ікони — “козацька Покрова”. На ній під покровом-омофором богородиці іконописці розміщували українських церковних ієрархів (архієпископа Лазаря Барановича), гетьманів (Петра Сагайдачного, Богдана Хмельницького, Івана Мазепу), кошового отамана Петра Калнишевського, представників старшини та значних козаків. До сьогодні вціліло не більше десяти ікон цього типу.

 Свято Покрови на Січі було храмовим.

 У часи Української революції 1917-1921 років борці за українську державність, усвідомлюючи тяглість національної традиції, широко використовували усталений за козацьких часів образ Покрови Богородиці як заступниці українського війська.

 Бійці Української Повстанської Армії, продовжуючи державну традицію УНР, перейняли звичай глибоко шанувати образ Покрови.

 Сучасні захисники, які відбивають напади російських військ, є продовжувачами слави і воєнної традиції дружинників Русі, козаків, Армії УНР, УПА. Сучасні воїни, як і їхні попередники, звертаються до Пресвятої Богородиці, аби вона вберегла їх на полі бою.

 На виставці “Омофоріон” експонуються ікони, картини і графіка сучасних художників, фото, листівки тощо.

 Анатолій Зборовський

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #40 за 04.10.2024 > Тема "Душі криниця"