Версiя для друку Обговорити в форумi

Олексій «Активіст» Назаренко на війні фіксував події та людей на плівковий фотоапарат, який йому залишила на фронті дружина. Наслідком стала фотовиставка «Об’єктив війни: плівкові спогади військового». Колишній піхотинець 47-ї окремої механізованої бригади Назаренко показував свою виставку у Львові, Вінниці та Дніпрі. Нині фотовиставка експонується у Києві, в закладі «Культмотив», який поєднує український бар, бістро і культурний простір.

В експозиції фронтові фото чергуються з текстами міркувань «Активіста». Олексій Назаренко згадує полеглих побратимів, епізоди війни, власне поранення та ділиться своїми роздумами.

Він пояснює причину створення виставки: «Це можливість пригадати хлопців, яких вже немає з нами, показати людей, які взяли відповідальність за себе й країну та пішли у військо виконувати важку роботу. Це не герої, а звичайні люди. Це можливість відрефлексувати прожите і поділитись з цивільними людьми своєю історією пройденого шляху на війні. Бо для багатьох такі речі дикі, а для когось це буденність. Я намагаюсь трохи стерти цю межу».

Перші враження на війні: «Коли я потрапив уперше на свої бойові завдання, то кожен раз доводилося їхати через розбомблені села та міста. Згадую перші пейзажі Оріхова, Малої Токмачки, Новоданилівки, далі Роботине в Запорізькій області, а за ними Очеретине, Степове, Бердичі в Донецькій області. Я мав чітке усвідомлення того, що точно не хочу, аби такі самі пейзажі були у мене вдома».

«Активіст» Назаренко розмірковує: «Найважче на війні – не жахливі умови, постійна фізична втома, неможливість помитися чи поспілкуватися з рідними. Усе це людина здатна витримати. Саме тяжке на війні – втрачати побратимів, з якими ти йдеш у той вирій карколомних пригод, де вас перевіряє саме життя. Найщиріші люди знаходяться там, на межі. Там видно справжність людини. І не подумайте, що я пишу це з певним захопленням, але буду чесним, такі емоції ніде більше не отримаєш, як на війні. Шкода, що саме такою ціною».

На закінчення воїн Назаренко закликає: «Хоч би як складно не було нам усім, не варто забувати, що кожен день точиться кривава війна, кожен день гинуть найкращі. Світ жорстокий, але ми можемо його зробити трішки краще, коли ми всі разом. Робити так, як ми намагалися зробити це на фронті в траншеях. Аби чин полеглих був недаремний. Пам'ятаймо, що мир необхідно здобувати».

Анатолій Зборовський

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #3 за 17.01.2025 > Тема "Резонанс"