Версiя для друку Обговорити в форумi

Нещодавно група кримських україномовних письменників вшанувала пам’ять свого колеги Данила Кононенка, поета, відомого далеко за межами півострова, побувала на його могилі, поклала квіти. Тут же пролунали його задушевні вірші, зокрема й ті, що опубліковані у посмертній збірці вибраних поезій «Життя моє, вклоняюсь я тобі…» (2020 рік). Виповнилось десять років, як він пішов у засвіти. А народився поет 1 січня 1942 року в селі Ребедайлівка Кам’янського району Черкащини.

Як відомо, з-під пера Данила Андрійовича вийшло кілька збірок, що засвідчують його непересічний талант поета і громадянина. Зокрема, «Джерело» (1972), «На весняному березі» (1979), «Квітучих соняхів оркестр» (1982), «З любові й добра» (1989), «Ми виростали в повоєнні роки» (1995). Чимало його творів опубліковано в періодичних виданнях Криму та України. Відомий він як публіцист і перекладач на українську з російської, білоруської, латиської, казахської, кримсько-татарської мов. На його вірші написано близько трьох десятків пісень, зокрема «Земле моя кримська», «Вік Україну люби», «Село моє», «Гімн філологів».

Свій творчий шлях Данило Кононенко починав на журналістському поприщі. Спочатку у обласній газеті «Молодь Черкащини», згодом після закінчення філфаку Сімферопольського університету – в обласній газеті «Кримська правда». А ще пізніше – в україномовній газеті «Кримська світлиця», де очолював відділ літератури і мистецтва, був шеф-редактором дитячої газети «Джерельце». Двадцять п’ять років очолював Кримську організацію НСПУ, був одним із організаторів Товариства української мови на півострові, кілька років головою конкурсу з української мови імені Петра Яцика, започаткував щорічний всекримський конкурс «Ми – діти твої, Україно».

Окрім того, він упорядкував і відредагував чимало літературних збірників, антологій. Для прикладу – у 1988-му і 2008-му видав збірку віршів «Я люблю тебе, мій Криме», де представлені твори 132 українських поетів, починаючи від Євгена Гребінки і до початку 21-го сторіччя.

Діяльність Данила Кононенка гідно оцінена. Він лауреат премій імені Степана Руданського та Олекси Гірника, мав звання «Заслужений журналіст України», «Заслужений діяч мистецтв Криму». У 2018 році Кам’янська міська рада Черкаської області і Черкаська обласна організація НСПУ заснували літературну премію імені Данила Кононенка.

Читаючи його поезії, переконуєшся, джерело натхнення Данила Кононенка – любов до Криму, рідної Черкащини і в цілому до України. Він жив радощами і болями рідного краю і своєю творчістю допомагав встановленню на їхніх теренах добра, милосердя, справедливості і щастя. І це не перебільшення. Який вірш не візьмете, помітите променисте сяйво цих загальнолюдських цінностей. Можна наводити безліч прикладів. Та от лишень фрагменти вірша «Слово до кримських українців», написаного давно, однак значення його не втрачено й понині:

 Ми ж бо з вами отут, у Криму,

 Не у гостях, а удома.

 Тут наш рід, тут оселя

 В квітучім вишневім садку.

 І працюємо ми до знемоги,

 До поту, до втоми,

 Як діди і батьки,

 Як судилось і нам на віку.

 … Тут могили батьків.

 Тут живуть наші діти і внуки.

 Тут пустили коріння

 Праправнуки наші малі.

 І далі поет закликає:

 Земляки мої кримські!

 Та ж випряміть плечі і спини!

 З-поміж інших в Криму

 Хай і ваші бринять голоси!..

 Ідуть роки, круговерті подій змінюють одна одну. І принагідно зазначити – усі вони в тій чи іншій мірі стоголосо звучать у поезіях Данила Кононенка.

  На знімку: письменники (зліва направо) Галина Литовченко, Наталка Мухіна, Віктор Стус

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #6 за 07.02.2025 > Тема "Українці мої..."