Версiя для друку Обговорити в форумi

13 квітня російські війська завдали злочинного ракетного удару по центру Сум. Напад, що припав на Вербну неділю, був найбільший від початку Великої війни, і забрав життя щонайменше 34 людей, серед яких — двоє дітей, і залишив десятки поранених. На тлі цього варварства особливу вагу має реакція Сполучених Штатів. І вона не забарилася: президент Дональд Трамп, коментуючи трагедію, з філігранною обережністю назвав її «жахливою» і додав значущу фразу: «Мені сказали, що вони (росіяни. — ред.) припустилися помилки». Це висловлювання, що межує з дипломатичним цинізмом, викликало в Україні хвилю емоцій — від обурення до гіркої іронії: «А про події 11 вересня 2001 року Трамп теж сказав би, що “вони помилилися”?»

Втім, якщо на мить відкинути емоції, виникає інше запитання: чи варто сподіватися, що наступного разу Трамп уже не скаже “вони помилилися” й буде прямішим, чи, навпаки, нам слід готуватися до ще більш «виважених» заяв, що дозволятимуть Кремлю уникати відповідальності?

З іншого боку, напередодні Трамп продовжив дію санкцій проти Росії ще на рік. Відкритим залишається і простір для їхнього посилення.

То як розвиватимуться події далі? Що чекає на нас найближчими днями — напередодні Великодня — у надскладному трикутнику Україна-США-РФ?

"ЖАХЛИВА ПОМИЛКА": ЧОГО ПРАГНЕ ТРАМП У ВІДНОСИНАХ З МОСКВОЮ?

Отже, масове вбивство цивільних у Сумах отримало від президента США кваліфікацію потенційної "помилки", про яку йому "сказали". Цей евфемізм, що так контрастує з масштабом трагедії, потребує ретельного аналізу.

Керівник політико-правових програм Українського Центру суспільного розвитку, політолог Ігор Рейтерович, вбачає у цій заяві системний підхід, а не випадкову обмовку: “Слова: "Мені сказали, що вони припустилися помилки" — звучать не лише цинічно, а й відсторонено. Назвати навмисну атаку у святковий день "помилкою" — це або демонстративне небажання називати речі своїми іменами, або ознака того, що Трамп працює з вкрай обмеженим доступом до об'єктивної інформації. Скажімо так: йому доносять лише ті версії подій, які інтуїтивно йому комфортні, і він готовий їх приймати”. Така позиція, на думку експерта, спрямована на збереження простору для маневру з Москвою: “Здається, Трамп і надалі не хоче остаточно розривати містки з Москвою. Його риторика — спроба залишити шпаринку для можливих домовленостей... Це типовий приклад того, як Трамп маневрує, уникаючи чіткої позиції”. Рейтерович підкреслює, що така лінія поведінки не є новою і була прогнозованою: “Така реакція була цілком передбачуваною після візиту Віткоффа до РФ. Очікувати, що Трамп раптом змінить тон, було б наївно. Ілюзія, що з Росією можна домовитися — жива і, схоже, міцно вкорінена в його уявленнях про майбутню геополітичну архітектуру”. Частиною цієї стратегії є і спроба дистанціюватися від самої війни: “Схоже, що він навмисно дистанціюється від війни в Україні, називаючи її "не своєю". В його словах прозвучало чітко: "Це не моя війна, це війна Байдена". І це також частина його політичної гри — перекласти відповідальність і уникнути прямих відповідей”.

Проте, зазначає політолог, ігнорувати реальність безкінечно не вдасться: “І рано чи пізно йому доведеться зняти ці рожеві окуляри. Бо коли масштаби агресії стануть очевидними навіть його прихильникам, а світ почне відверто сміятися з його "миротворчих" фантазій, Трамп буде змушений змінити риторику”. Щодо формального продовження антиросійських санкцій, то Рейтерович закликає не переоцінювати цей крок: “У команді Трампа все ж залишаються люди, які розуміють: знімати Росію з "гачка" зараз було б політично небезпечно... Втім, не виключаю, що Трампу подали це рішення в зручному для нього форматі... Це дозволяє йому утримувати баланс... Однак щодо посилення санкцій — тут уже значно більше питань. Я не впевнений, що Трамп готовий на це піти. Принаймні — зараз”.

Трамп і Путін

Голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента», політолог Володимир Фесенко, також вважає, що в найближчому оточенні Трампа є люди, які доносять до нього російську позицію. І він же не відкинув цю версію про нібито «помилку». Трамп зберігає формальний нейтралітет щодо війни між Росією та Україною... Психологічно це свідчить про його небажання йти на жорсткі дії проти Росії.

Фесенко наголошує, що у випадку з плутаною мовою Трампа майже не має сенсу шукати якийсь особливий зміст в нюансах його заяв: “Сьогодні він скаже одне, а завтра інше. Значення мають лише ті формулювання, які він повторює регулярно. Це такі «смислові якорі», які міцно засіли у свідомості Трампа і впливають на його рішення. Вже добре, що він не повторює, що щиро вірить у прагнення Путіна до миру. Значить вже з’явилися певні сумніви. Але і протилежної точки зору щодо Путіна у нього ще не сформувалося. Значення мають, не слова, а конкретні дії. А дії стосовно Росії є дуже суперечливими”.

Як ілюстрацію суперечливості експерт наводить візит Стіва Віткоффа до Москви, де поведінка посланника викликала питання щодо його реальної ролі: “Віткофф за дорученням Трампа нібито мав переконати Путіна в необхідності припинити вогонь. Однак відео початку зустрічі... показало нам людину, яка була геть не схожа на представника держави, що висуває ультиматум. Спецпосланник Трампа сяяв від радості, тож виникає запитання: а чиїм спецпредставником зараз насправді є Стів Віткофф? Може, він перетворився... на інструмент путінських маніпуляцій. Сумніви в ефективності Віткоффа висловлюють вже і в таборі республіканців”. Тому продовження старих санкцій експерт розглядає як мінімальний крок, що не завдає Росії реальної шкоди: “те, що 12 квітня... в США оголосили продовження ще байденівських санкцій проти РФ, виглядає як демонстрація незадоволення. Але треба розуміти, що це санкції ще 2021 року. І вони не несуть особливої шкоди для Росії”. Натомість реальний потенціал тиску, за словами Фесенка, залишається невикористаним, бо “посилення санкцій проти Росії давно напрошується. І деякі люди з команди Трампа (наприклад, сенатор Ліндсі Грем) навіть готові просувати відповідний законопроєкт про «пекельні санкції» проти російської нафти й тіньового танкерного флоту Росії”.

НАПЕРЕДОДНІ ВЕЛИКОДНЯ: ЧОГО ЧЕКАТИ ВІД ТРИКУТНИКА КИЇВ-ВАШИНГТОН-МОСКВА?

Експерти прогнозують сценарії – від спроб Кремля запропонувати Трампу символічне "перемир'я" до продовження тиску з метою примусити Україну до поступок.

Володимир Фесенко вважає найближчі дні визначальними для розуміння тактики Кремля стосовно Трампа: “Найближчі дні дадуть нам відповідь на запитання: чи продовжиться зависання в мирному процесі, започаткованому Трампом, або варто очікувати відновлення переговорної гри між США і Росією. Якщо Путін хоче, щоб Трамп не зірвався з переговорного гачка, йому треба зробити якісь кроки на зустріч президенту США. Тоді в страсний тиждень може відбутись нова телефонна розмова між Путіним і Трампом... або відбудеться новий раунд офіційних переговорів про припинення вогню”.

Відсутність таких сигналів з Москви свідчитиме про її намір продовжувати тиск і вимагати від США примусити Україну до капітуляції: “А якщо ні, то це означає, що Путін все ще хоче дотиснути Трампа до припинення вогню на своїх умовах. Ключова умова... – Вашингтон має натиснути на Київ, і примусити українське керівництво погодитись на те, що контактна лінія... має проходити по адміністративних кордонах Донецької, Запорізької, Луганської та Херсонської областей... Однак у Вашингтоні розуміють, що Україна на це не погодиться”. Теракт у Сумах у цьому контексті виглядає як промовиста відповідь: “Очевидно одне – Путін не збирається припиняти війну проти України. Російський ракетний удар по центру міста Суми... по суті став агресивно-цинічною відповіддю Путіна на «вимоги» Трампа погодитись на припинення вогню”.

Водночас Ігор Рейтерович прогнозує можливий тактичний хід Кремля, спрямований на створення сприятливого іміджу для Трампа – своєрідний "великодній подарунок" у вигляді обмеженого перемир'я: “Найближчими днями в трикутнику Україна — США — Росія можливий несподіваний маневр. Я припускаю, що буде зроблена спроба перезапустити розмову про перемир’я — принаймні про якесь обмежене, умовне, тимчасове. Така "щедрість", на думку експерта, має конкретну мету: “Це може бути оформлено як "жест доброї волі" з боку Росії, і, з великою ймовірністю, його трактуватимуть саме як політичну "подачку" Дональду Трампу. Тобто, Москва може дати Трампу "плюсик" в актив — привід сказати: "Ось, дивіться, зі мною Путін погодився на перемир’я, а з Байденом він тільки воював".

Рейтерович застерігає, що такий сценарій, найімовірніше, буде реалізований без участі та згоди України: “Це може спливти раптово — буквально напередодні Великодня або відразу після... Але головне питання: а хто буде стороною цих домовленостей? Чи буде там Україна? Чи нас просто поставлять перед фактом і вимагатимуть дзеркальної відповіді...”. Експерт підкреслює фальшивість подібних ініціатив: “І тут — ключова загроза. Ми знаємо, як Путін користується такими ініціативами. Які гарантії? Єдина гарантія, яку пропонує Росія — це слово Путіна. А воно, як ми знаємо, нічого не варте...”

НА ГОРИЗОНТІ — 100 ДНІВ ПРЕЗИДЕНТСТВА ТРАМПА: ДИВА НЕ ВІДБУЛОСЯ

Очевидно, що плани Трампа укласти перемир’я до 20 квітня остаточно провалилися. Це вже майже доконаний факт. З чим же Трамп потроху підходить (залишилося два тижні) до позначки у 100 днів на посаді президента США?

Ігор Рейтерович вважає саму ідею швидкого перемир'я абсолютно відірваною від реальності: “Досягнення повноцінного перемир’я за шість днів — це утопія. Це не просто складно, а майже неможливо. Щоб такий сценарій реалізувався, мали б статися речі майже театральні... Але ж ми всі розуміємо, наскільки це виглядає відірваним від реальності”. Провал цієї ініціативи є очевидним репутаційним програшем для президента США: “Якщо до 20 квітня нічого не зміниться — а воно, швидше за все, так і буде — це можна буде вважати зовнішньополітичною поразкою для Трампа”.

Загалом: “Його перші 100 днів у контексті війни в Україні не принесли жодного відчутного зрушення... супроводжувалися суперечливими кроками: затримка допомоги Україні, дивна риторика щодо "помилок" Росії, спроби зробити вигляд, що "це не моя війна, це війна Байдена"... об’єктивно — жодних результатів. І все, чим він може звітувати — це плюсики в бік Росії, не України”. Цілком можливо, що фокус уваги Білого Дому зміститься: “Схоже, що Трамп зробить ставку на Близький Схід... Але що стосується російсько-українського напрямку — то поки що, чесно кажучи, немає нічого, за що можна було б подякувати”.

Трамп

Володимир Фесенко також вказує на провал дипломатичних місій: “Місія Віткоффа явно зазнала невдачі (принаймні по Україні...)... В Білому Домі навряд це визнають публічно... Але свого роздратування діями Росії в адміністрації Трампа вже не приховують”.

На думку експерта, ці невдачі свідчать про відсутність цілісної стратегії: “В Україні багато хто ще вірить в те, що у Трампа все ж таки урветься терпець і він введе ті самі «пекельні» санкції... Але все більш помітно, що у Білого Дому немає чіткої стратегії і тактики щодо припинення російсько-української війни”. Фесенко не виключає, що для збереження обличчя, дедлайн для досягнення "миру" може бути просто перенесений – ближче до 100-денного рубежу: “Та й з датами припинення вогню те ж є різні варіанти. В адміністрації Трампа вже озвучують, мабуть запасний дедлайн... – 30 квітня. Ця дата теж не є випадковою. Це до 100 днів президенства Трампа... І для Трампа він теж має велике значення”. Така тактика дозволяє продовжувати імітацію процесу: “можна припустити, що Трамп ще на певний час продовжить свої миротворчі зусилля... Та і Путін продовжить... «водити козу» нібито мирних переговорів з Трампом”.

Проте, ця гра не може тривати вічно: “Президент США в своєму миротворчому процесі по Україні все ближче наближається до моменту принципового вибору – або кардинально посилити санкційний і політичний тиск на Росію... або переговорний процес... остаточно зайде в глухий кут”.

ВИСНОВОК

Отже, констатуємо: "миротворчий" бліцкриг Дональда Трампа з тріском провалюється. Його ж реакція на звірства в Сумах – це просто квінтесенція політичного фарисейства: засудити для годиться, але так обережно, щоб випадково не образити справжніх винуватців "помилки". Навіть експерти вже не добирають слів, констатуючи: це свідома гра на користь Москви, а продовжені санкції – не більше ніж фіговий листок, що прикриває відсутність реального тиску. На горизонті – 100 днів президентства, а звітувати адміністрації Трампа нема про що, окрім сумнівних дипломатичних вояжів та риторики, яка дозволяє Кремлю безкінечно "водити козу" переговорів, як правильно висловився Фесенко. Для України це означає вимогу бути готовою до будь-якого сценарію, продовжуючи зміцнювати власну обороноздатність та активно працювати з усіма партнерами, хто готовий надавати реальну, а не декларативну підтримку.

Мирослав Ліскович

https://www.ukrinform.ua

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #16 за 18.04.2025 > Тема "Резонанс"