Неправда проникла у кожну шпаринку... Наше село маленьке, декiлька десяткiв дворiв, близько 40 жителiв. В основному пенсiонери. Та i в Конюшiвку, що на Вiнниччинi в Липовецькому районi, проникла страшна iнфекцiя, яку можна назвати "вiрусом брехнi", яким, на жаль, хворiє суспiльство моєї держави. Ще в першому турi виборiв Президента України менi, власнику розсадника декоративних i плодових культур, та жителю села Конюшiвки Гуменюку Мирославу Степановичу довелося проявити наполегливiсть i твердiсть, щоб виконати свiй громадянський обов'язок - реалiзувати право громадянина України та проголосувати за майбутнє моїх дiтей, майбутнє своєї країни. Спочатку за день до виборiв менi прийшлось докласти зусиль, щоб побачити себе у списках виборцiв. На другий день, а саме в день виборiв, почалась справжня карусель. Бiльше трьох годин прийшлось потратити на сам процес голосування. То моє прізвище не в тому списку, то список не на виборчiй дiльницi - i так до половини дня i все м'яко, обережно, навiть з тривогою. Мабуть, надiялись, що терпець увiрветься i я сам пiду собi геть. Та не вийшло, я таки виконав свiй громадянський обов'язок та проголосував, як менi пiдказувало сумлiння, за кращу долю України. Щоб не бути "дiйною коровою" для рекетирiв у формi податкової мiлiцiї, що живуть по "понятiях". Щоб не бути шахраєм в очах багатьох тисяч моїх прихильникiв i покупцiв посадкового матерiалу через так званi позаплановi перевiрки, що блокують роботу розсадника в розпал сезону посадки садiв. Щоб мої дiти вiд страху не опускали очi додолу. Я щиро вiрив, що мiй голос може змiнити iсторiю України. Та те, що сталося у другому турi виборiв Президента України, ошелешило мене. Брехня заповнила все довкола, заповнила кожну щiлину. Демократiєю у моїй країнi i не пахло. У двох будинках за адресою: вулиця Миру, 6 та 7, що належать менi на правах власностi, де, крiм мене, нiхто не прописаний, як я взнав на виборчiй дiльницi, в списки виборцiв було вписано ще три особи, про якi я i гадки не мав. У одиноких сусiдок також були вписанi невiдомi менi особи. Не треба мати дуже багату уяву, щоб зрозумiти, для чого це було зроблено. Мiй голос проти трьох фiктивних голосiв нiчого не вартий! Не буде у моїх дiтей майбутнього, якщо згодитись на таку псевдодемократiю. Бандити залякали районну та сiльську владу, нав'язали їй свою волю. Дзвонив у Київ в приймальну президента, в Iллiнцi у виборчий округ та на тому кiнцi телефонного дроту мої тривоги були не цiкавi - "Iди собi геть та й усе". Та бандити, що вросли в тiло держави, прорахувались - не пiду я собi геть, опустивши очi додолу. Тому i пишу цього листа до всiх, хто хоче його прочитати, почути правду i пiдтримати демократiю у своїй країнi. Кому не байдужа доля своїх дiтей, своя власна доля та держави, яка є нашою Батькiвщиною. Скажемо НI бандитам, що пiдiм'яли державу! Скажемо Так щасливому майбутньому! Разом ми сильнiшi. Мирослав Гуменюк - той, що бажає зробити свою країну квiтучим садом. с. Конюшiвка на Вiнниччинi.
МИ ╢, ДОКИ ╢ НАША Л╤ТЕРАТУРА
Професор Юр╕й Ковал╕в: «ГОЛОВНА ╤ДЕЯ УКРА╥НСЬКО╥ Л╤ТЕРАТУРИ –
«МИ СОТНЕЮ П╤ШЛИ НА НЕБО…»
КРИМ – УКРА╥НА!
