Версiя для друку Обговорити в форумi

Цьогоріч, 20 квітня, ми святкуємо празник Воскресіння Христового, Великдень, Пасху. Він триватиме аж три дні.

У старозавітні часи Пасха символізувала жертвоприношення Богові. Тоді ізраїльський народ перебував у єгипетській неволі. Господь почув їхні молитви про звільнення з рабства і повелів Мойсею вивести ізраїльтян з Єгипту.

Ягня, яке приносили ізральтяни в жертву, вже тоді випереджало і символізувало подію жертовності Сина Божого заради спасіння людства.

Інше значення має новозавітня Пасха, або Великдень, День Воскресіння з мертвих нашого Спасителя Ісуса Христа.

Ісус Христос помер у п’ятницю перед Пасхою, яку, за старозавітнім звичаєм, святкували у суботу. Тіло Ісуса зняли з хреста, на якому його розіп’яли, обгорнули у плащаницю (біле полотно) і поклали до гробниці. В неділю жінки прийшли до місця поховання Ісуса Христа і здивувалися: камінь, що закривав вхід, відсунений, тіла немає, тільки залишилася біла плащаниця. Біля гробу сидів Ангел у вигляді юнака. Він сповістив жінкам, що Ісус Христос Воскрес із мертвих.

Великдень – це свято радощів, прояв християнської любові до Бога і ближнього.

Неодмінними атрибутами Великодня є паска, писанки, крашанки, які освячуємо у церквах у неділю (перший день Пасхи) після урочистого Богослужіння, або напередодні у суботу, а також гаївки, веснянки з хороводами, ігри та забави, які виконують діти, юнь, парубки і дівчата тут же біля церкви, або на луках, лісових галявинах...

У Великодні свята не замовкають церковні дзвони. Їх чути від села до села, від міста до міста. Легенда говорить про те, що допоки лунатимуть великодні передзвони (відлуння від дзвіниці до дзвіниці), доти лихий не опанує всім світом!

НЕ ПРОСПАТИ СХІД СОНЦЯ

Страсті Христові цьогоріч припадають на 17 квітня. Це – останній четвер перед Великоднем, який у народі називають Страстним, Чистим.

Колись у Чистий четвер від старого до малого всі намагалися встати до сходу сонця, аби потім не перетворитися на ледащо. Одразу ж бігли, йшли до річки, озера чи ставка вмиватися. Бо у цей день навіть «ворон носить свої дітей з гнізда до водойми купатися». Щоб бути здоровими, босоніж ходили по росі, а незрячі вмивали нею очі.

У печах господині випалювали сіль, яку клали до великоднього кошика. Вона вважалася оберегом від хвороб. Переставали писати писанки, тільки фарбували у лушпинні цибулі чи відварі червоного буряка яйця (крашанки).

Чистий четвер присвячували прибиранню у хатах, на подвір’ї. Усе мало бути чистим. З цим мали впоратися до вечірнього Богослужіння у храмі.

Найважливіша подія дня – відправа у церквах Страстей Христових, під час якої запалювали свічки. З ними, запаленими, йшли додому та так, щоб живий вогонь не погас (тепер здебільшого використовують зручні і надійні лампадки), і обходили, «обкурювали» кожну кімнату хати, кухню, сіни, комору, хліви, пасіку... Від такого дійства мала згинути вся нечиста сила.

І тільки після цього дехто з господинь замішував тісто для великодніх пасок.

Чистий четвер вважається особливо строгим пісним днем.

ПОСЛУХАЙ ЮРА!

23 квітня – свято Юрія Побідоносця, великомученика. У народі – Юра.

За народною традицією, воно приурочене, насамперед, пастушим обрядам. У Карпатах на Юра урочисто проводили на полонини пастухів (вівчарів) з отарами овець. Деінде починали випасати корів, але ще не пасли увесь день, а «припасали» по кілька годин, щоб після зимівлі у хліві вони поступово звикали до зеленого лугу. Теляток також виводили на пасовище, нехай повеселяться, поскачуть, призвичаюються до стада.

Але мудрий селянин завжди дотримувався кількох золотих правил, зокрема:

-До Юра не сій гречки і не стрижи овечки, бо ще можуть бути похолодання з морозами.

-Не сади картоплі, допоки зозуля не закувала.

Народні прикмети:

-На Юра великі роси – вродить хліб і буде сіно для корови.

-Дощова погода – сльота затягнеться.

-На Юра повна води баюра – випадуть дощі.

Тарас ЛЕХМАН

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #16 за 18.04.2025 > Тема "Душі криниця"