Версiя для друку Обговорити в форумi

14 липня в Києві, на Хрещатику, встановлено банерну виставку «Наш спадок». Автори експозиції стверджують: «Озираючись на нашу історію, бачимо, як різні періоди, фактори та впливи формували нас тими, ким ми є сьогодні. Одним із них є спадок Русі, наш спадок».

 Виставка показує, як у час відродження державності, відновлення незалежності Батьківщини українська нація зверталася до спадку Русі, свого спадку.

 Наша столиця – Київ. Він став центром Русі ще в ІХ столітті. Навіть в часи, коли Київ не мав офіційного статусу столиці, він залишався духовним культурним символом українських земель по обидва боки Дніпра.

 Після прийняття християнства Київська держава перестала сприйматися сусідами як далека варварська периферія, повноправно увійшовши до кола найрозвиненіших держав тогочасної Європи. Династичні шлюби Володимира Великого і Ярослава Мудрого лише закріпили цей статус.

 Перші писемні тексти еллінською мовою на території сучасної України з’явилися понад дві тисячі років тому і належали античним грекам. Згодом тут писали латиною, готськими рунами та, можливо, «чертами і резами». В часи середньовічної Русі винайдення слов’янських абеток – кирилиці й глаголиці, прийняття християнства сприяли поширенню сфер побутування писемної культури. В часи Русі прославлялось писемне слово та книжна мудрість. На Русі фактично послуговувались двома мовами. Церковнослов’янська мова домінувала у книжній сфері, вона різнилась від розмовної. Проте й у церковнослов’янських текстах, що творилися на українських теренах, дослідники знаходять українізми.

 За часів Русі тризуб був родовим знаком князя Володимира. Коли в 1917 році розпочалося відновлення державності і незалежності України, то на пропозицію професора історії Михайла Грушевського тризуб став державним гербом нашої Батьківщини. Коли в 1991 році Україна проголосила незалежність, то тризуб знову став нашим державним гербом.

 Так само і гривня. Поряд із монетами (златниками і срібниками) грошовою одиницею на Русі була гривня. Це слово походить від назви нашийної прикраси гривни (у старослов’янській мові «грива» означає шия або потилиця), яка важила приблизно 150 грам і використовувалася при обміні товарів. З часом гривнею стали називати уніфіковані злитки срібла ромбовидної форми (київська гривня), які з’явилися у VІІІ-ІХ століттях спочатку як міра ваги, але згодом, особливо в ХІ-ХІІІ століттях набули поширення як засіб обміну. Повернулася гривня, як назва грошової одиниці, в економіку під час Української революції 1917-1921 років. Після відновлення Україною незалежності в 1991 році гривня знову повернулася.

 Сили безпеки та оборони України у своїй символіці звертаються до військових традицій і спадку княжої доби. Низка військових з’єднань взяли собі назви на честь князів.

 Цікаве й походження синьо-жовтого прапора. У Грюнвальдській битві 1410 року воїни з Львівської землі йшли у бій під синім прапором із жовтим левом, який спинається на скелю. Після 1772 року давній знак із левом тимчасово вийшов з ужитку.

 Та ось настав 1848 рік. В Європі Весна народів. Тоді й відродився історичний символ Руського королівства – лев. Разом із жовтим та синім кольорами він став національним знаком українців Галичини. В ті часи масово почали утворюватися місцеві військові загони. Вони потребували прапорів. Та швидко зробити їх не могли. Тож замість зображення лева стали поширюватися простіші у виготовленні полотнища «в руських барвах» із двох рівновеликих синьої та жовтої смуг. На початку ХХ століття, після падіння царату в Російській імперії такий стяг поширився всією Україною. Офіційно цей стяг в Українській Народній Республіці затвердили 27 січня 1918 року.

 4 вересня 1991 року вже після відновлення незалежності України національний синьо-жовтий прапор піднято над Верховною Радою.

 І царська Росія, і радянська влада забороняли символіку Русі. А коли відновлювалася державність України, то символи Русі знову ставали державними. Тому, що Русь – це спадок України, а не Росії.

 Автор ідеї виставки «Наш спадок» - Володимир Тиліщак.

 Виставка є спільним проектом Українського інституту національної пам’яті та Національного музею історії України.

 У виставці використано світлини з Національного музею історії України, Національного заповідника «Софія Київська», Інституту рукопису Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського, Одеського історико-краєзнавчого музею, приватної колекції Ольги Богомолець (замок Радомисль), відкритої онлайн-енциклопедії «Вікіпедія» та інших відкритих джерел

 Анатолій Зборовський

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #29 за 18.07.2025 > Тема ""Білі плями" історії"