Версiя для друку Обговорити в форумi

19 вересня – свято преподобного Трохима, християнського мученика, який загинув за Святу Віру 280 року у Малій Азії.

У день Трохима колись було узвичаєно «шукати щастя». До таких дійств насамперед вдавалися дівчата. Вони загадували бажання на судженого парубка, якого вподобали, ворожили на воді і дзеркальці, полінах дров, свічці, цибулі... Хотіли до Покрови дочекатися старостів. А як це важливо, за віруваннями дівчат на виданні, коли парубка ще й звуть Трохимом! Тому й просили преподобного Трохима привести до хати парубка Трохима.

Приповідали:

-За Трохимом не проходить щастя мимо; куди Трохим – туди і щастя за ним.

Народні прикмети:

-Якщо на водоймах вода тиха, то й осінь буде тихою.

-Вітер крутить-вертить листям – взимку будуть завірюхи.

-Неперелітні птахи (насамперед горобці, синиці, повзики...) враз стали мовчазними – чекай негоди.

СВИЩЕ ВІТЕР НА ВСІ БОКИ...

22 вересня вшановуємо Святого Фоку, Синопського єпископа, який загинув мученицькою смертю у ІІ столітті. Але навіть підданий важким тортурам, не зрікся Ісуса Христа.

У народі кажуть:

-Якщо на Фоки свище вітер на всі боки (поперемінно дме з різних сторін), то зима буде з хурделицями і щільним глибоким снігом.

-Сильні вітри на Фоки – сильні буревії взимку.

-Вітри «заганяють» дим у комин – чекай опадів.

-Фока листя з дерев знесе – рано зима прийде.

-Тихий Фока – тиха зима.

Фоку, за давньою народною традицією, називали Городником. Бо до його дня потрібно було зібрати основні овочі й переорати город чи поле.

ГОРИТЬ ПОСВІТ

23 вересня – осіннє рівнодення, коли день зрівнюється з ніччю. Опісля ночі помітно прибуває, а дня меншає, частіше випадають дощі, інколи зі снігом. Наступ темряви триватиме аж до 22-24 грудня.

Ще за часів Польсько-Литовської доби у цей день українці зустрічали Новий рік. Власне, святкування починалися на десяток днів раніше, а 23 вересня ставало епогеєм зустрічі Новоріччя. Вони відбувалися з масовими гуляннями, веселощами, забавами, розвагами, піснями й танцями, ярмарками. Водночас це й було Свято Врожаю. Адже зібрано хліб, є городина, садовина. Не бракувало грибів. Тому ялини, сосни (символ вічної зелені і життя) прикрашали плодами, барвистими стрічками.

У ніч на 23 вересня у домівках запалювали посвіт – просмолені тонкі скіпки дерева, воскові свічки, лампадки, каганці... У печі горів «живий вогонь», який добували тручи поліном об поліно. Таким чином наші пращури хотіли «призупинити» наступ темряви. Інколи такі дійства називали «Весіллям свічки». Перед осіннім Новоріччям свічки масово виготовляли.

За церковним календарем, 23 вересня відзначаємо свято Зачаття Івана Хрестителя.

З цього дня починали заготівлю опеньків – і для власних потреб, і на продаж.

Тарас ЛЕХМАН

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #38 за 19.09.2025 > Тема "Душі криниця"