Версiя для друку Обговорити в форумi

17 жовтня в київській книгарні «Сенс» відбулася презентація книги Світлани Столб’юк «Де бере початок ріка, або Як написати родинну історію».

Авторка народилася в місті Бар Вінниччині, а весь її рід походить із села Будьки цієї ж області. Пані Світлана отримала освіту журналіста, зараз працює редактором приватного видавництва «Гутенберг». Вона десять років досліджувала історію свого роду, дійшла до десятого коліна у ХVIII столітті й за півроку написала книгу «Де бере початок ріка». Наклад книги був дуже маленький, бо вона призначалася лише для рідних. Але Світлана Столб’юк розповідала про свої пошуки в соціальних мережах. І до неї почали звертатися за консультацією люди, які теж досліджували історію свого роду. Так з’явилася друга книга Світлани Столб’юк «Де бере початок ріка, або Як написати родинну історію». Це посібник для тих, хто хоче досліджувати свій рід, але не знає з чого почати, як писати запити в архіви та де шукати джерела в Інтернеті.

 Пані Світлана радить розпочати із розповідей бабусі, дідуся. Варто записати їхні спогади про предків на аудіо або відео, дослідити документи, які є дома.

 В новій книзі дослідниця згадує своїх власних предків, але ця інформація не про них, а про те, як написати родинну історію. Світлана Столб’юк радить, на якому етапі які документи потрібні і де їх шукати. Зокрема, важливим джерелом інформаціє є старі призовні списки. Вони можуть містити дані про зріст, колір очей чи волосся, об’єм грудної клітки. «Це просто фантастика, - захоплюється Столб’юк. – Адже тоді зазвичай селян ніхто не фотографував».

 Надзвичайно інформативні справи репресованих. Там іноді можна знайти особисті речі цих нещасних.

 Навіть прості списки населення багато чого дають. С. Столб’юк зазначає, що в її селі Будьки багато російських прізвищ з’явилися в 1930-х роках і після ІІ світової війни. Голодомором і репресіями винищували українських селян і на їхнє місце завозили росіян. Після ІІ світової війни зросійщення продовжувалося.

 Оскільки Україна тривалий час була розірвана між різними імперіями, то документи про багатьох предків можна знайти в архівах Австрії, Угорщини, Польщі та Росії. Пані Світлана зараз до російських архівів не звертається, щоб не платити гроші країні окупантів.

 Під час окупації Херсона російські загарбники вивезли архів, за деякими даними, в Крим. Проте багато католицьких метрик, серед яких чимало з костелів Херсонщини, зберігаються в Житомирі.

 Частину Луганського обласного архіву вдалося вивезти в місто Дніпро, але там документи тільки починаючи із 1932 року. Що сталося з давнішими документами - невідомо. Також невідомо, що сталося з архівами в тимчасово окупованому Донецьку.

 З генеалогії розпочинається інтерес до історії. Світлана вже пише краєзнавчу працю про рідне село Будьки. Пані Світлана веде власний блог, у якому ділиться своїм досвідом та результатами генеалогічних пошуків. А ще вона працює над автобіографічним романом, головна героїня якого шукає себе та своїх предків. Тут буде й історія про прабабусю авторки Меланію, яка пережила Голодомори, війну, колгоспну каторгу, але народила і виховала чотирьох дітей та залишилася в пам'яті односельчан доброю і достойною людиною. В цій же книзі буде і розповідь про сільський храм, який у 1930-х роках знищили більшовики.

 Анатолій Зборовський

На фото: Світлана Столб'юк презентує свою книгу

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #43 за 24.10.2025 > Тема "Ми єсть народ?"