Версiя для друку Обговорити в форумi

У київській книгарні «Є» відбулася презентація книги доктора історичних наук Олексія Сокирка та художниці Ольги Глумчер «Творці історії». Портрети й біографічні есе 65 видатних особистостей історії України розкривають характери та долі героїв, їхній внесок у розвиток українського суспільства від середньовіччя до модерності.

У «Передньому слові тих, хто писав і малював цю книжку» автори зазначають: «Тут можна знайти і добре відомих персонажів, що давно ввійшли в канон (Ярослав Мудрий, Богдан Хмельницький, Тарас Шевченко й Іван Франко), імена тих, кого ми ніби заново відкрили для себе за десятиліття незалежності (князі Острозькі, Мазепа, Сковорода), й імена, що більшості сучасних українців мало що скажуть (про них, зокрема, на сторінках цієї книжки). При відборі ми користувалися трьома критеріями: 1) цінності, 2) ідеї та 3) інститути. Цінності, що сформували нас як спільноту. Ідеї, що допомогли нам реалізуватися як народу. Інститути, в яких оформлялося наше співжиття й які часом допомагали формувати нас. Тобто все те, що колись створило нас і тримає разом сьогодні. Саме тому в цьому переліку опинилися такі різні люди й з цієї ж причини він не вичерпний – кожен охочий після прочитання книжки може доповнити наш історичний пантеон, додавши тих, хто творив цінності, ідеї та інститути».

 Далі йде пояснення: «Було б наївно думати, що цінності на кшталт свободи або рівності в розумінні руських еліт ХVІ-ХVІІ століть тотожні нашим сьогоднішнім, а державні інститути чи соціальний устрій Гетьманщини є взірцями для наслідування чи що самоідентифікація Полетики й Антоновича дорівнює ідентичності сучасного українця. Це не так, але в кожному пазлі сучасності пульсують ті струмочки, що колись стали першовитоками наших цінностей, прагнень, мрій і, зрештою, рис національного характеру. Що краще ми знаємо людей, які їх створювали й утверджували, то краще усвідомлюватимемо їхню вагу й цінність для нас сьогодні, то ясніше розумітимемо, як і куди ми рухалися, в якій точці перебуваємо тепер і що робити далі.

 Одна з переваг хронічної послідовності біографій – бачити дивовижну ціннісну тяглість, хоч у нас заведено нарікати на фрагментованість нашої історії, перервність, незавершеність, які компенсували ривки й революції. Виявляється, те, що ми нині намагаємося перебрати зі скарбниці иєвропейських демократичних цінностей, насправді не запозичення, а відновлення того, чим ми колись володіли. Всі вони, зокрема свобода – як індивідуальна, так і колективна, - результат кількасотлітнього симбіозу дуже різнипрх сенсів, закладених у них історично. Ця еволюція стартує з «прав і вольностей» монархів чинити щось на власний розсуд, перетікає до свобод політичного класу, бояр, шляхти (вони вже мають майже сучасний їх набір: політичну свободу, право на власність, недоторканність особи й майна, свободу віросповідання тощо), які вже в модерну добу поширюються на все суспільство, незалежно від етнічної, соціальної чи гендерної приналежності. Але на кожному етапі цієї еволюції речниками й носіями цих абстрактних «прав і вольностей» були конкретні люди. Знати їхні біографії означає краще розуміти спадкоємцями й набувачами яких цінностей стали ми з вами».

 Робота над книгою тривала 5 років.

 Портетів половини героїв книги немає. Спочатку Олексій Сокирко розповідав художниці про епоху та героя. Через тиждень-два вона показувала історику портрет. Після обговорення Олексій Сокирко сідав писати текст.

 Було показано відеозапис розповіді Ольги Глумчер про свою роботу. Вона намалювала кілька варіантів портретів княгині Ольги. А Претвича, який захищав нашу країну від нападів татар, малювала з друга своєї родини, який пішов захищати Україну від агресії Росії, хоча йому було близько 60 років.

 Модератором заходу виступила директорка видавництва «Темпора» Юлія Олійник.

 Анатолій Зборовський

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #16 за 17.04.2026 > Тема ""Білі плями" історії"