Версiя для друку Обговорити в форумi

28 травня на ХIV Міжнародному фестивалі “Книжковий Арсенал” у Києві відбулася презентація “Щоденника російсько-української війни (2022 — 2024)” громадянки Німеччини Савіти Діани Вагнер.

З початком повномасштабної російської агресії німка Савіта Діана Вагнер приїхала в Україну і допомагала як волонтер. Коли українське військо визволило Бучу, Діана Вагнер привезла сюди журналістів. На вулицях ще лежали трупи цивільних, зокрема дітей, убитих російськими окупантами. Біля церкви іноземці також побачили братську могилу. Побачене так вразило молоду німкеню, що вона сказала: “Я не хочу боротися з симптомами. Я хочу зрубати зло на корені. Діана пройшла підготовку бойової медикині і приєдналася до Збройних Сил України. На фронті вона вела щоденник. Мамі не говорила, що перебуває на фронті.

 Діана занотовувала, що в Європі пам’ятали, які звірства чинили під час Другої світової війни російські визволителі, але думали, що росіяни змінились. Однак російсько-українська війна показала, що росіяни не змінились.

 Діана розмовляла з полоненими росіянами. Полонені російські офіцери визнавали, що ця війна не потрібна і її не треба було починати, але говорили, що оскільки її почали, то вона має закінчитися тільки перемогою Росії. Навіть якщо для цього доведеться знищити Україну. Власне, війна для того й ведеться, щоб знищити все українське.

 Діана дивувалася, що більшість іноземних добровольців із Америки. З європейських країн менше. Але Путін навряд чи кине атомну бомбу на Америку. А от якщо захопить Україну, то настане черга інших європейських держав.

 Савіта Діана Вагнер загинула, рятуючи поранених побратимів — добровольців із Колумбії.

 На презентації “Щоденника” мама Діани Урсула Вагнер згадувала: “Діана ще дитиною була дуже відповідальною і завжди намагалася допомогти людям. До війни ми тільки знали, що є така країна Україна і що це Європа. Європу треба захищати. Якщо Путіну віддати Україну, то він на цьому не зупиниться. Діана сказала: “Якщо доведеться втопитися в крові, хай буде так. Бо це краще, ніж сидіти і дивитися, як бомблять Україну”. Вона полюбила вашу країну, вашу культуру, ваших людей. Тому ми вирішили, що вона має бути похована тут, у Києві. Тут її пам’ятають. Я залишила записку на могилі: “Дорогі побратими, якщо ви побували тут, надішліть мені фото”. Мені надіслали сотні фото, сотні листів. Учора я була запрошена до університету, спілкувалася з студентами, деякі з них прийшли сюди. Я вам вдячна. Поширюйте історію моєї доньки, щоб світ знав, що робиться в Україні. Я думаю, що можу нести ідеї моєї дочки далі. Я працюю, щоб заснувати Фонд Діани Савіти Вагнер. Частина грошей Фонду буде від продажу мого будинку. У мене більше нікого немає. Я хочу, щоб голос і ідеї моєї доньки звучали далі”.

 Анатолій Зборовський

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #23 за 05.06.2026 > Тема "Бути чи не бути?"