Версiя для друку Обговорити в форумi

Редакції стало відомо, що досить неоднозначно деякими нашими читачами була сприйнята публікація в позаминулому номері "КС" Різдвяного послання Митрополита Сімферопольського і Кримського Лазаря: мовляв, стільки образ натерпілися ми від Московського Патріархату на цих виборах (і не тільки на них!), а ви їм ще й щоку підставляєте...
Після мудрих роздумів кардинала Гузара, закликів патріарха Філарета та нашого Президента В. Ющенка до примирення та єднання важко ще до чогось агітувати... А пам`ятаєте, як ще за кілька днів до другого туру президентських виборів наша народна пісенна дипломатка Руслана Лижичко в одному з телевізійних інтерв`ю сказала, що нам вже сьогодні потрібно вчитися жити разом - на одній сцені,  в одній країні... "Я знаю, - казала Руслана, - що українське серце дуже велике, в ньому вміщається стільки почуттів! Європа здивована тим, що відбувається в Україні, тому, я думаю, толерантність, любов і повага повинні і далі бути разом з нами. І вміння прощати! Хоча, прощати - це вже другий етап. Перший - це вміння не ображати один одного. Настав період, який вимагає спокою, бо й так відбувся вибух, і слава Богу, що він був мирний. Ми повинні дякувати Богу, що в Україні не сталося того, що бувало в інших країнах..."
Напевне, першим перестати ображати має той, хто мудріший... Що б ви хотіли запитати у митрополита Лазаря, мудрі наші "світличани", що ми повинні (або не повинні?) простити одне одному, щоб мир, спокій  і злагода запанували в нашій державі?
Надсилайте ваші запитання до редакції, а ми попросимо митрополита Лазаря відповісти на них - не випадково ж у нього на столі наша "Кримська світлиця"...

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #4 за 21.01.2005 > Тема "Резонанс"