Версiя для друку Обговорити в форумi

13 березня - день народження  в письменниці з Дніпропетровська, однієї з перших лауреатів премії імені Олеся Гончара, невтомної дослідниці творчості цього пречудового класика нашої літератури Марії Олександрівни Зобенко.
Марія Зобенко близько десяти років активно співпрацює з "Кримською світлицею", опублікувала на її сторінках чимало своїх художніх творів, есеїв, публіцистичних статей. Та однією з найцікавіших, найвагоміших її праць стало дослідження про маловідомі сторінки життя і творчості нашого славетного Олеся Гончара під назвою "Провидіння". Ця надзвичайно цікава і за змістом і за формою праця друкувалася торік на сторінках  "Кримської світлиці" упродовж шістьох номерів з чотирнадцятого по дев'ятнадцятий включно. Цей художньо-біографічний нарис увійшов до книги Марії Зобенко "Українське небо Олеся Гончара", котра в цілому, і нарис зокрема, здобули високу оцінку серед читацького  загалу.
Напередодні дня народження невтомної письменниці-трудівниці ми хочемо на сторінках "Кримської світлиці" зробити своєрідну презентацію книги Марії Зобенко "Українське небо Олеся Гончара", котра без перебільшення  стала визначною подією в літературному житті України.
А нашій любій Марієчці-Марії, нашій славній іменинниці бажаємо:
Завжди прекрасна будьте, як весна,
Розумна, добра й чесна трудівниця.
Хай серця Вашого напруга осяйна
Передається читачам "Світлиці"!

Презентація книги Марії ЗОБЕНКО "УКРАЇНСЬКЕ НЕБО ОЛЕСЯ ГОНЧАРА"
СПОВІДЬ ПЕРЕД ОБРАЗОМ ГЕНІАЛЬНОГО МАЙСТРА
(З листів до письменниці та газетних публікацій)

СУВЕРЕНІТЕТ Олесь Гончар назвав "найвищою нашою поезією".
СОБОРНІСТЬ СВЯТО ПЛЕКАВ у душах українців своїм "Собором".
ОПІР ТОТАЛІТАРНІЙ ДИКТАТУРІ вважав усенаціональним, бо "...тільки цим, масовістю - частіше незримого, напівприхованого в глибинах - опору можна пояснити те для багатьох несподіване чудо, що сталося 1 грудня 1991 року...".
"РЕВОЛЮЦІЮ НА ГРАНІТІ" підтримав тим, що вийшов із партії.
ЛИЦАРІВ ПОМАРАНЧЕВОЇ РЕВОЛЮЦІЇ Олесь Гончар вітає своєю творчістю.
У ній полум'яно б'ється українське серце!
Марія ЗОБЕНКО.

...Кожен мав би розуміти, що для України її духовність, мова, література - це останній рубіж самозахисту, остання надія відстояти себе перед агресивними силами зла...
"...Україна жде від своїх синів Тарасової вірності й самопожертви..."
Олесь ГОНЧАР.

"Гончарознавство як галузь науки про літературу лише формується, причому не безболісно... Філософська заглибленість у світ Гончаревих образів, пізнання "небесних" висот його творчості - це і є суттю книги М. Зобенко. Проникаючи у його
творчість, дослідниця переконливо доводить, що це - велична постать на соціально-культурному тлі ХХ століття.
Авторка певна, що "Олесь Гончар продовжив Шевченківську боротьбу за чистоту людського "я" без фальші пристосуванського перетворення у "я не я". Продовженням цієї боротьби є книги письменника. Авторка уважно перечитує їх і вже за нових світоглядних умов відкриває те, мимо чого проходили неуважні читачі (чи не всі ми), і то не тільки читаючи "Собор". У їхньому підтексті й постають головні постулати Гончаревої ідеї патріотизму, національної свідомості.
Це боротьба за честь і гідність окремої людини і цілого народу.
Книга є гідним внеском у сьогоденне гончарознавство, прикладом для інших дослідників".
Петро РОТАЧ, письменник.   
м. Полтава.

"...Велике і велике спасибі тобі за таку чудову книгу, ні, я дякую не за подарунок, а за написання такої чудової книги про нашу Неньку Україну, якій і до цього часу жити не дають, душать і душать... І це ще вище піднімає рівень безсмертного борця за Україну, Героя України Олеся Гончара. Ой, спасибі ж тобі, Маріє, що ти вступила в жорстокий бій з такою ще страшною і сильною армією манкуртів, які щоденно ведуть з нами цю страшну війну - зросійщення України... Я по два-три рази перечитував окремі абзаци, і ще читати буду, й писатиму в свої районні та обласну газети. Дуже добре уявляю, як душили О. Гончара людоїди із ЦК, який же вони мали досвід нищити людей, змушували відмовлятись від своїх ідей, але цього велетня Олеся Гончара все-таки не звалили, не змусили відректися від своїх українських ідей. Він переміг це кодло і за це йому слава, слава і слава!"
Олексій БОНДАР, краєзнавець.
с. Тимченки Чорнобаївського району Черкаської області.       

"Про життєвий і творчий шлях Олеся Гончара написано багато, але, як на мене, художньо-біографічний нарис Марії Зобенко "Провидіння" посідає в цій літературі визначне, ні з яким іншим не зрівнянне місце. Тут йдеться не просто про відомі й маловідомі факти життєпису великого земляка письменниці, оповідь ведеться "на відстані самого серця". Той, хто прочитає "Провидіння", не стане прислухатися до блюзнірських "вправ", які демонструвала (і демонструє) "ретроградська гадь", намагаючись применшити, очорнити велике Слово Всесвітнього інтелектуала.
Доказово, глибоко, своєрідно оцінює Марія Зобенко "Тронку" - через 30 років після опублікування, роман "Твоя зоря", заповітну книгу "Далекі вогнища", багато інших творів, зокрема геніальних новел.
Не можна без щему в серці читати "Сумний трактат про те, як майже неможливо захистити честь у призмі нашої ментальності". У листі до Марії Зобенко з приводу її полеміки з "провокаторами і сквернословами" Олесь Терентійович писав: "Ваша дорога в літературі буде і сміливою, і чистою - я певен цього".
Переконані в цьому й ми, читачі нової книги Марії Зобенко, лауреата Державної літературної премії імені Олеся Гончара, палкого пропагандиста світлоносної спадщини корифея нашої літератури, його нетлінних заповітів".
Микола БРАТАН,
член Комісії з творчої спадщини О. Гончара.
м. Херсон.

"Українське небо Олеся Гончара" - своєрідна сповідь авторки перед образом геніального Майстра художнього слова...
З-під пера М. Зобенко постає не хрестоматійно-підсолоджений, а правдивий образ О. Гончара, живої людини з усіма її успіхами, перемогами, тріумфами і стражданнями, сумнівами та болями. Авторка переконливо розвіює різні міфи, які створювалися навколо постаті письменника офіційною пропагандою та провокаторами від літературознавства. Читаєш - і мимоволі спадають на думку слова геніального Генріха Гейне: "Чому так, що справедливість завжди в муках кров'ю сходить, а заквітчана у лаври погань всюди верховодить?"
У назві видання добродійки Зобенко символічний зміст. Душа, помисли й чин Олеся Гончара жили й вічно житимуть у нашому небі, поруч з Божим престолом, серед найславетніших достойників українського народу".
Віктор ЧАБАНЕНКО, професор ЗДУ, член НСП України.
м. Запоріжжя.

"Із задоволенням прочитав Вашу книгу  про велику Людину нашого часу - Олеся Гончара! Вивчаючи з учнями українську літературу, завжди це відчував і нині свідчу, що найбільше моє серце прилягало саме до Гончара. Все, що було написано його ЗОЛОТИМ ПЕРОМ, безперечно, мною прочитано. Маю право завірити, що й мої учні любили Олеся Гончара!..
До речі, коли піддавали у нашій області анафемі Гончара, керівники Павлоградського району, узнавши, що тут один я виписував журнал "Вітчизна", встановили чергу і всі прочитали "Собор", чого б не було, коли б не "пропаганда" Олексія Федосійовича Ватченка з його оточенням. В невимушеній обстановці дехто мені сказав, що "хоч і печально признаватись, а факти цікаві і цілком обґрунтовані". Гончар дивився в корінь...
Троїцька СШ, в якій я директорував 30 років, мала зв'язки з недавно померлим М. Руденком, Ю. Дольд-Михайликом, О. Гончаром, з дітьми І. Франка (Тарас Іванович та його дочка Зиновія), а також з музеями  багатьох письменників.
З Олесем Терентійовичем мені пощастило двічі зустрічатися - про це мої опубліковані в книжках спогади "Три атаки на собор" та "Зустрічі з Олесем Гончаром".
...Шкодую, що в той час, як я працював у школі, у мене під рукою не було такого документа, як Ваші дослідження та розумні, зважені висновки. 
Ясна річ, що письменник захищає себе своїми творами, але й спільні турботи про нього тих, хто ще топче ряст, теж потрібні. А бузини були і при його житті, та й зараз вони активізуються, нападаючи навіть на "апостола правди та науки" Тараса Шевченка.
Зичу Вам, серйозному і суворому критику, подальшої творчої наснаги, а також - дай, Боже, щоб Ваші світлі мрії про присвоєння імені Олеся Гончара Дніпропетровському університету - збулися!!!"
Карпо ГУЛАК, педагог-ветеран.
м. Ялта.

"Прочитав "Соловейки в огні"* і хочу потиснути Вашу  мужню руку, подякувати за світлий розум, ніжну й бентежну душу, перейняту болем за наші національні поразки, пророчо передбачені незабутнім Олесем Терентійовичем у "Канівському етюді".
Ви так глибоко проникли в задум великого Майстра і так переконливо показали втілення цього задуму в мистецький твір.
"Поїздку згадую зі світлим почуттям, - писав мені Олесь Терентійович у листі від 21.07 1982 року. - Час від часу таки треба відвідувати святі місця, справді наснажують... Днями зробив і запис про це до книги Шевченківських лауреатів для Музею на Тарасовій горі... І про солов'я етюд написав, - Ви бачите, яким героєм той птах постає?" (Я про нього написав теж - "Гніздо в трояндовім кущі", з присвятою О. Гончару).
Отже, етюд був написаний 1982 року. Можливо, пізніше, вже в 1983-му, Олесь Терентійович переписав його, відшліфував, підняв до "монументальної величі" (за Вашим висловом).
І ще... Олесь Терентійович із родиною побував на Тарасовій горі у червні, коли солов'ї вже не співають, не кохаються, а висиджують на гніздах потомство. Але Майстер переносить дію в своєму творі на весну... і досягає разючої сили впливу на читача від отієї мертвої тиші на Тарасовій горі! (Ваше-алегоричне-прочитання притчі).
Ще й ще дякую Вам! Вітайте свого батька... Будьмо!"
Микола НЕГОДА, письменник.
м. Черкаси.
* Етюд друкувався в "ЛУ" 5.02 і в "КС" 6.08 2004 р.

"До липневих днів пам'яті Олеся Терентійовича у Львові у видавництві Маріяна Коця, відомого мецената з США та патріота України, вийшла нова книжка есеїв, студій, полеміки Марії Зобенко... Важливу частину збірки складають статті, написані у складні часи, коли на сторінках періодики почалося "переосмислення" і "переоцінення" української літератури, і під виглядом об'єктивності погляду деякі автори творили свій "вартісний" ряд, відводячи місце Гончарові далеко від перших. Це вже не кажучи про кон'юнктурників, які безсоромно і зневажливо обливали його брудом, давали своє перекручене трактування і подіям життя, і самим творам живого класика. Марія Зобенко, одна з небагатьох
і перших, відважно кидалася на захист письменника, чиї книги врятували однодумців з її покоління від асиміляції і духовної руйнації. Сам Гончар з вдячністю сказав про її статті, що вони написані "талановитим, без-страшним пером".
Тетяна АБРАМОВА, журналістка.
м. Дніпропетровськ.

"...Ваші рядки - чиста водиця, здорова, некаламутна. Так, у нашому народі не бракувало смердякових, в тому то наша біда. І тому ми там є, де ми є. Ми з чоловіком високо цінуємо Вашу відвагу й снагу стати в обороні чести людини.
Олесь Гончар буде все зорею для нас і нема сили, яка його б затьмарила, так на Україні, як і в діаспорі. Без нього наша література цієї доби була б бездушним тілом. Яка шкода, що згас завчасно, а на нашому літературному овиді нема нікого, хто був би хоча його тінню".
Оксана і Леонід МОСТОВИЧІ.
США.

"Вельмишановна Маріє Олександрівно! Дуже вдячний Вам за книгу - "Українське небо Олеся Гончара. Есеї. Студії. Полеміка". - Львів. - Видавництво М. Коць. - 2003. - 170 с." Вона поповнить книжкове зібрання наукової бібліотеки.
Перейнятий глибиною Ваших роздумів про долю духовної спадщини незабутнього Олеся Гончара - великого громадянина та письменника.
Своєрідно побудована, наповнена цікавими фактами - книжка знайде своїх вдячних читачів, шкода, що вона вийшла таким мізерним накладом - всього 1000 примірників.
Щиро вдячний Вам за цей щедрий дарунок. Особливо дорогою для нас є Ваша увага, турбота про збагачення колекції Національного музею Тараса Шевченка та Ваше служіння українській культурі. Сердечно бажаю Вам міцного здоров'я, довголіття, творчої наснаги і всіх гараздів".
Сергій ГАЛЬЧЕНКО, генеральний директор Національного музею Тараса Шевченка.      
м. Київ.

"...А книжка Ваша й справді чудесна! Зазвичай такі книги на літературознавчі теми нелегко читати, а цю, Вашу, читав як захоплюючий роман! Багатенько відкрив для себе із життя і творчості нашого Людинолюба
і Великого Майстра художнього слова Олеся Гончара. А скільки ж Вам було потрібно сил, аби дійти до кожного твору Гончара, до його глибин нелегкого життя! Прочитавши Вашу книгу, я ще більше проникся любов'ю до цього Справжнього Письменника. Глибоко Вас шаную за Ваш справді український характер!
Дуже щиро - Данило КОНОНЕНКО".
м. Сімферополь.

"... І дуже відрадно зустріти таку ж душу, закохану в світ Олеся Гончара. Це Марія Зобенко, її книга "Українське небо Олеся Гончара" - справжній Гімн творчості Великого Українця. Це апостольська праця - свідчити Словом про горню істину.
...І хто водив рукою тих людців, що викидали зі шкільної програми твори Олеся Гончара? Щоб діти ніколи не спізнали тієї радості, що сяйнула мені у дитинстві - від Гончаревого слова. Точніше - що водило рукою... Підле, нице, сатанинське - ще одна його перемога. Допоки? Чому ми мовчимо? Чому дозволяємо порядкувати у власній хаті духовним чужинцям?
Дивиться Олесь Гончар з високості - як сонце з-за хмар. Він був за життя соняхом. І тепер Вічний Сонях на небесній дорозі молиться за Україну.
Спасибі, Олесю Терентійовичу, що Ви були!"
Галина ГАРМАШ, поетеса.
м. Київ.

"Вельмишановна Маріє Олександрівно! Хочу сердечно привітати Вас із творчим успіхом - "Українське небо Олеся Гончара", без сумніву, стане подією в нашому літературному світі".
Олесь ЛУПІЙ, лауреат Шевченківської премії.
м. Київ.

"Олесь Гончар заслуговує на видання й воно буде справді вартісним для українства. Вам дякую за працю над цією книгою. Мені приємно, що Ви, житель Дніпропетровська, віддана Україні Людина!"
Маріян КОЦЬ, меценат.
США.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #10 за 04.03.2005 > Тема "Українці мої..."