Версiя для друку Обговорити в форумi

СОНЯЧНА МРІЯ
Диво вечірнє, диво прозоре,
Диво моє молоде.
В мареві ніжнім полів неозорих
Осінь назустріч іде.

Сниться ще й досі нічна прохолода,
Неба висока блакить.
Яблук осінніх п'янка насолода
Душу бентежно п'янить.

Звідки ж, о мріє, тебе виглядати,
Звідки?
Скажи ж бо лишень?
Де ж мені, мріє, щастя шукати,
Де той омріяний день?!

* * *
Лине пісня у даль веселкову,
Мріють вишні у місячних снах,
І провадять таємну розмову,
Що до ранку згаса в небесах.

Десь підслухає пташка ту мову,
Стрепенеться, мов той верболіз,
Хто ж складає ціну тому слову,
Що на крильцях їй вітер приніс?

Зачаїлись стрункі абрикоси,
І зірки споглядають здаля,
Вітерець їм розчісує коси -
Тихо-тихо шепоче гілля.

У криницю попадали зорі,
Місяць плава, мов човник, круг них,
Ллється казка в сади вечорові,
Плине шепіт з висот осяйних.

Все стихає, не чути нічого,
Лиш фіалка, згубившись між трав,
Шлях питає у сонця німого,
Місяць тихо на флейті заграв.

Ні! Нам більше нічого не треба,
Скибку місяця дайте лишень
Та зоставте окраєць хоч неба,
І свободу зоставте нам ще.
Алла ОХРІМЕНКО,
учениця 11-го класу
ЗОШ № 1 м. Буринь на Сумщині.

ЯКБИ ЗОРІ ГОВОРИЛИ...
Присвячую моєму батькові Богдану Карловичу.

Якби зорі говорили,
Що б вони розповіли?
Чи судили б, чи карали
Жителів на всій землі.
Чи раділи б вони з нами
Сонцю й променю весни,
Або, може, сумували Разом з подихом зими?
Вони дивляться за нами,
Вони бачать з неба все.
Вони там, поміж Богами,
Пам'ятають геть усе.
Відчувають смуток й горе,
Сльози, біди, біль і гріх.
Якби вміли говорити,
Пожаліли б нас усіх.
Також бачать вони радість,
Доброту і щирий сміх.
Якби вміли говорити,
Пораділи б за усіх.
Та, на жаль, не вміють зорі
Нам із неба промовлять.
Вони мовчки Бога молять
Нас любить і захищать.
Оксана СТАРУХ,
учениця 10-го класу сш № 2 м. Алушти.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #51 за 20.12.2002 > Тема ""Будьмо!""