Версiя для друку Обговорити в форумi

Цьогорічні парламентські вибори стали для країни, що називається, і хлібом, і видовищем. Навіть у часі, за іронією долі, майже збіглися
з міжнародним Днем театру, що відзначався 27 березня. Обговорювалося те майбутнє видовище скрізь: у крамницях, тролейбусах, у родинному колі, вкрадалося у стосунки знайомих, друзів і навіть закоханих. І все через ті жахалки, мовляв, прізвища росіян перекладуть неправильно: усі Скворцови неодмінно стануть Шпаками, а всі Чемоданови - Валізовими.
Насправді ж цьогорічні вибори не так вже й відрізнялися від минулих чи позаминулих. Правда, бюлетені значно подовшали, а слідом за ними - черги. Від того голосування перетворилося на кару, яку мусиш відбути, хоч би там каміння з неба сипалось, адже країна через твоїх обранців фактично обирає курс на найближчі п'ять років. Тож слухняно, годину - півтори виборці снували дільницею в очікуванні своєї черги: був час і програми партій почитати, і портрети лідерів роздивитися.
Молодь сонячного березневого дня з легкістю позбавляє себе таких страждань, або відкладаючи голосування на вечірні години, або назовсім. Тож опівдні на виборчій дільниці я побачила лише пенсіонерів та людей середнього віку.
Перші, напевне, віддадуть голоси за комуністів, останні голосуватимуть за Партію регіонів, роздумувала я, стоячи біля виходу в очікуванні хоч би якогось балакучого виборця. Не кожен погодиться після черги у кілька десятків осіб ділитися з журналістом своїми враженнями та уподобаннями. Опитування у таких випадках - справа частіше марна, аніж навпаки.
Але ж Бог терпеливим завжди допомагає, і я не виняток з цього вселенського правила, втішаю себе чим можу, і, нарешті, бачу двох юних дівчат, що вже проголосували й покидають виборчу дільницю. Кидаюсь навперейми і, здається, недаремно.
Двадцятирічна Аня та вісімнадцятирічна Даша - студентки Севастопольського технічного університету. Перша віддала свій голос за Партію регіонів, друга - за Блок Юлії Тимошенко.
- Чому саме таке рішення? - запитую у старшої.
- А я вообще - за конституционную монархию. Я родилась на Кубани и считаю, что для народов и Украины, и России, с их менталитетом, нужна сильная, жесткая - железная власть. Вот, говорят, что Янукович сидел в тюрьме, ну и что? Если человек даже в тех условиях был, как там говорят, "паханом", мог, что называется, "строить" уголовников, то он вмиг наведет порядок в стране.
Подруга Даша обережненько втрутилася у розмову:
- Я родом из Донецка и мне доподлинно известно, что в тюрьме он был "шестеркой"...
З "фенею" у нас, у всіх трьох - проблема, то й ставимо на цій темі крапку. Правда, від таких аргументів дівчини на користь одіозного партійного лідера та насватаного нею державного устрою для України стає трохи моторошно. Втішмося, що хоч зайшли не так далеко, лише до часів конституційної монархії, могли б сягнути й часів інквізиції (така у нас ментальність).
Даша, котра уподобала БЮТ, чекає на мої запитання, а я тим часом розмірковую, куди нас заведе уява цього юного створіння, може, в героїчну епоху Жанни д'Арк?
- У меня все проще, - каже Даша, - горжусь тем, что умная, стильная, с блестящими ораторскими способностями и неиссякаемой энергией украинская женщина достигла таких высот власти. У нее все получится. Просто к женщине всегда иной интерес, иной подход, иные требования, особенно если судят политики-мужчины.
Нарешті у мене відлягло від душі: це вже наше, українське дівча, нащадок княгині Ольги (та ще й із Донецька!), бо цінує чесноти вільної людини, хоче жити у вільній державі, до монархії не прагне, а головне - монарха з "паханом" не плутає.

Малюнок Г. Майоренка (ж-л "Перець").

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #14 за 31.03.2006 > Тема "Ми єсть народ?"