|
"Кримська Свiтлиця" > #21 за 19.05.2006 > Тема ""Білі плями" історії"
#21 за 19.05.2006
НЕ ЗМ╤РЯТИ ЦИФРАМИ ГОРЯ...
Прес-служба Ради м╕н╕стр╕в АРК.
Одн╕╓ю з траг╕чних стор╕нок нашо╖ сп╕льно╖ ╕стор╕╖ ╓ масов╕ репрес╕╖ стал╕нського режиму проти ц╕лих народ╕в у роки Велико╖ В╕тчизняно╖ в╕йни. Цю страшну долю розд╕лили н╕мц╕, як╕ жили в Криму, в╕рмени, болгари, греки, кримськ╕ татари.
Перше масове вигнання торкнулося кримських н╕мц╕в.
15 серпня 1941 р. почалася депортац╕я 61 тисяч╕ н╕мц╕в ╕ член╕в ╖хн╕х родин у Ставропольський край, а 18 травня 1944 року виселення зазнали 188 626 кримських татар. Долю кримських татар незабаром розд╕лили 11 тисяч в╕рмен╕в, б╕льше 12 тисяч болгар ╕ 14,5 тисяч╕ грек╕в.
До 1 жовтня 1948 р. на спецпоселення додатково прибуло 7219 ос╕б, включених у кримський контингент (колишн╕ в╕йськовополонен╕, демоб╕л╕зован╕ та ╕н.). У м╕сцях поселень був запроваджений особливий режим, спрямований на руйнування традиц╕йного господарського укладу, культури, обмеження внутр╕етн╕чних контакт╕в, пересування ╕ т. д. 28 листопада 1948 р. Презид╕я Верховно╖ Ради СРСР ухвалила Указ, який встановлював, що депортован╕ п╕д час в╕йни пом╕щен╕ на спецпоселення нав╕чно ╕ втеча з м╕сця висилки кара╓ться 20 роками каторжних роб╕т.
Остаточно спецпоселенц╕ з Криму були зв╕льнен╕ в╕д адм╕н╕стративного нагляду навесн╕ 1956 року, однак з кримських татар не зняли обвинувачення в зрад╕ Батьк╕вщини ╕ залишили чинною заборону на повернення в Крим.
В друг╕й половин╕ 50-х рок╕в у м╕сцях висилки зароджу╓ться нац╕ональний рух за в╕дновлення прав кримськотатарського народу. Починаючи з 1967 року, по л╕н╕╖ орган╕зованого переселення в Крим стали повертатися перш╕ родини кримських татар. З 1967 по 1977 р╕к у Крим переселилися всього 577 кримськотатарських родин. М╕ж переписами населення 1979 ╕ 1989 рок╕в чисельн╕сть кримськотатарського населення в Криму зб╕льшилася на 33 тисяч╕ ос╕б ╕ досягла 38,4 тисяч╕.
Початком масового повернення депортованих громадян став 1989 р╕к. Важливу роль у юридичному оформленн╕ цього процесу з╕грала Декларац╕я Верховно╖ Ради СРСР в╕д 14 листопада 1989 р. «Про визнання незаконними ╕ злочинними репресивних акт╕в проти народ╕в, як╕ зазнали насильницького переселення, ╕ забезпечення ╖хн╕х прав», у як╕й засуджувалася практика геноциду проти народ╕в ╕ визнавалася необх╕дн╕сть уживання заход╕в для повного в╕дновлення прав народ╕в, як╕ зазнали репрес╕й. На баз╕ цього документа ухвалю╓ться низка р╕шень, спрямованих на повернення й облаштування депортованих. Однак розпад СРСР, економ╕чна криза, р╕ст ц╕н, ╕нфляц╕я, пол╕тична нестаб╕льн╕сть та ╕нш╕ чинники значно ускладнили вир╕шення питань, пов’язаних ╕з законодавчим, ф╕нансовим, матер╕ально-техн╕чним забезпеченням процес╕в повернення й облаштування.
Облаштування депортованих громадян, що повертаються в Крим на пост╕йне м╕сце проживання, залиша╓ться в числ╕ найб╕льш гострих соц╕ально-економ╕чних ╕ пол╕тичних завдань Укра╖ни.
За сво╖ми масштабами та ╕нтенсивн╕стю цей процес не ма╓ аналог╕в у п╕сляво╓нн╕й ╕стор╕╖. Укра╖на стала фактично ╓диною державою, що взяла на себе в╕дпов╕дальн╕сть за дол╕ сотень тисяч людей ╕ яка протягом б╕льше десяти рок╕в ф╕нансу╓ комплекс заход╕в щодо ╖х соц╕ально-економ╕чного ╕ етнокультурного розвитку.
За рахунок бюджетних кошт╕в було побудовано ╕ придбано на вторинному ринку 417 тис. кв. м житлово╖ площ╕, що дозволило забезпечити житлом б╕льше 34,5 тисяч╕ репатр╕ант╕в. Ще близько 130 тисяч чолов╕к вир╕шили цю проблему самост╕йно: або придбавши готове житло, або шляхом ╕ндив╕дуального буд╕вництва. Дек╕льком сотням родин житло було придбано за рахунок ф╕нансово╖ допомоги Туреччини й ОАЕ.
У м╕сцях компактного проживання репатр╕ант╕в прокладено 1175 км л╕н╕й електропередач, 782 км водог╕нних мереж, б╕льше 100 км дор╕г, 230 км газопроводу. Побудовано ╕ реконструйовано 10 шк╕л ╕з кримськотатарською мовою навчання на 3200 навчальних м╕сць. У 2006 роц╕ оч╕ку╓ться завершення електриф╕кац╕╖ нин╕ ╕снуючих масив╕в ╕ м╕крорайон╕в компактного розселення депортованих громадян, а забезпечен╕сть водог╕нними мережами досягне 75%. Особлива увага прид╕ля╓ться вир╕шенню проблем газиф╕кац╕╖ масив╕в. Обсяг кошт╕в, як╕ вид╕ляють на ц╕ ц╕л╕, з кожним роком зроста╓.
П╕д ╕ндив╕дуальну забудову репатр╕антам вид╕лено 47,5 тисяч╕ земельних д╕лянок. Близько 22 тисяч╕ кримських татар стали власниками земельних па╖в у результат╕ розпаювання КСП.
З огляду на те, що до в╕йни значна частина кримських татар проживала на П╕вденному берез╕ Криму (Алушта - 16,4 тис. чол., Балаклава - 12,8 тис., Судак - 14,2 тис., Ялта - 16,3 тис.), у даний час багато репатр╕ант╕в бажають повернутися на батьк╕вщину сво╖х предк╕в.
11 травня 2006 року Каб╕нет М╕н╕стр╕в Укра╖ни затвердив Програму розселення й облаштування депортованих кримських татар ╕ ос╕б ╕нших нац╕ональностей, що повертаються в Автономну Республ╕ку Крим на пост╕йне м╕сце проживання, на пер╕од до 2010 року, що створю╓ необх╕дн╕ передумови для вир╕шення соц╕ально-економ╕чних проблем депортованих громадян.
* * *
«Програма розселення та облаштування депортованих кримських татар ╕ ос╕б ╕нших нац╕ональностей, як╕ повернулися в Укра╖ну на проживання, ╖х адаптац╕╖ та ╕нтеграц╕╖ в укра╖нське сусп╕льство на пер╕од до 2010 року» спрямована на розв’язання соц╕ально-економ╕чних ╕ культурно-осв╕тн╕х проблем, пов’язаних ╕з поверненням репатр╕ант╕в. Як зазначив на зас╕данн╕ урядового ком╕тету, присвяченому затвердженню ц╕╓╖ програми, в╕це-прем’╓р-м╕н╕стр Укра╖ни В’ячеслав Кириленко, протягом 1991 - 2005 рок╕в до Укра╖ни повернулося понад 250 тисяч репатр╕ант╕в. За його словами, цей процес триватиме ще десятил╕ття, ╕, за прогнозами, к╕льк╕сть репатр╕ант╕в може коливатися в╕д 1,5 до 3 тисяч ос╕б на р╕к. Тому основними завданнями програми визначено вдосконалення системи розселення, буд╕вництво житла, створення ╕нженерно╖ ╕нфраструктури, робочих м╕сць, наголосив в╕це-прем’╓р.
ДН╤ СКОРБОТИ
П╤ВСТОЛ╤ТТЯ кримськотатарському народу довелося страждати, а також чекати реаб╕л╕тац╕╖ жертвам пол╕тичних репрес╕й, як╕ безп╕дставно зазнали нечуваного пересл╕дування т╕льки за те, що жили ╕ народились на ц╕й благодатн╕й земл╕, яка стала об’╓ктом заз╕хання з боку фашистського ╕ комун╕стичного окупанта. Ц╕ дв╕ ╕мпер╕╖ доповнювали одна одну в етноцид╕ та геноцид╕ ц╕лих народ╕в.
Не можна без щему в серц╕ згадувати т╕ дн╕, коли 18 травня 1944 року за наказом кремл╕вських вожд╕в арм╕я чек╕ст╕в виганяла з╕ сво╖х дом╕вок кримських татар. Виселяли, депортували з╕ сво╓╖ ╕сторично╖ батьк╕вщини в необжит╕ м╕сця Сиб╕ру, Казахстану, Узбекистану. Везли у вагонах для худоби, щоб б╕льше знищити дорогою ╕ вселити страх в душ╕ невинних. Для вс╕х, незалежно в╕д в╕ку, були заготовлен╕ штампи «ворог народу»
та «прислужник н╕мецьких окупант╕в». «Прислужниками» та «ворогами» стали д╕ти, старики, нав╕ть немовлята - такого в ╕стор╕╖ ╕нших ╕мпер╕й не зустр╕чалось. Депортац╕я кримськотатарського народу - черговий злочин комун╕стичних вожд╕в. Напередодн╕ державн╕ терористи розправились з багатостраждальним чеченським народом, ╕нгушами, калмиками, карача╖вцями. Плач д╕тей, стог╕н старик╕в, сльози невинних не вщухали н╕ на хвилину. Трохи ран╕ше такий масовий терор пережили 1939 року укра╖нц╕ на Зах╕дн╕й Укра╖н╕. П╕сля так званого «визволення» ╕ «об’╓днання» комун╕стичний режим почав масов╕ арешти св╕домих укра╖нц╕в, виселення заможних людей та ╕нтел╕генц╕╖. Б╕льш╕сть з них загинули на л╕соповалах в Сиб╕ру та на буд╕вництв╕ об’╓кт╕в в╕йськово-промислового комплексу. Комун╕стичн╕ вожд╕ та ╖хн╕ п╕дручн╕ не щадили н╕кого - н╕ д╕тей, н╕ старик╕в, н╕ ╕нвал╕д╕в. По-зв╕рячому ставились нав╕ть до сво╖х однодумц╕в, член╕в Комун╕стично╖ парт╕╖ Зах╕дно╖ Укра╖ни. З польських ╕ н╕мецьких тюрем запроторили ╖х в колимськ╕ та норильськ╕ табори без права листування, а дружин (без суду ╕ сл╕дства) - у концтаб╕р «Алжир» (Актюбинский лагерь жен изменников Родины).
Не встигли комун╕стичн╕ окупанти зак╕нчити кривав╕ орг╕╖ в Зах╕дн╕й Укра╖н╕, як в 1940 роц╕ почали кривавий розб╕й в прибалт╕йських кра╖нах, яких силою ╕ терором при╓днали до комун╕стично╖ ╕мпер╕╖ зла. Через дек╕лька м╕сяц╕в п╕сля так званого «визволення» потяглись товарн╕ ешелони на сх╕д. Везли десятки, сотн╕ тисяч н╕ в чому не винних укра╖нц╕в, поляк╕в, кримських татар, болгар, грек╕в, н╕мц╕в, в╕рмен╕в, литовц╕в, латиш╕в, естонц╕в. Кого в п╕вн╕чн╕ сиб╕рськ╕ концтабори, кого на спецпоселення лише т╕льки за те, що не хот╕ли бути п╕длабузниками та рабами комун╕стичного режиму. Не встигли заго╖тись ф╕зичн╕ ╕ душевн╕ рани репресованих народ╕в, як почалась нова хвиля репрес╕й. Ще не розв╕явся дим в╕д бо╖в з фашистами над Карпатами, ще не поховали ус╕х наших батьк╕в ╕ брат╕в, як╕ полягли на пол╕ бою, як див╕з╕╖ «червоно╖ м╕тли зал╕зного Фел╕кса», ус╕ каральн╕ органи вже вдруге за десятил╕ття почали нечуваний терор в 1944 роц╕ на теренах Укра╖ни. Вдень ╕ вноч╕ гор╕ли села ╕ селища, лились сльози ╕ кров, вбивали ╕ поодинц╕, ╕ ц╕лими родинами. П╕д страхом смерт╕ зганяли тисяч╕ людей на площ╕ район╕в ╕ м╕ст, де в╕шали прилюдно патр╕от╕в Укра╖ни, так званих укра╖нських буржуазних нац╕онал╕ст╕в. Робили все, щоб вселити страх ╕ знев╕ру до визвольно╖ боротьби УПА, старались брехнею та нечуваним терором парал╕зувати волю до спротиву стал╕нським окупантам. Важко було збагнути розумом, нав╕що нищать невинних д╕тей, старик╕в, священик╕в, доля кожного з яких залежала не в╕д закону, а в╕д самодурства каральних орган╕в ╕ парт╕йних бонз. Не було випадку, щоб арештованого за пол╕тичними мотивами випустили з тюрми ╕ виправдали. Судили вс╕х, хто потрапляв п╕д руку комун╕стичних кат╕в. Д╕йшло до абсурду - судили неповнол╕тн╕х д╕тей за зраду батьк╕вщин╕, а вони нав╕ть не в╕дали, що таке пол╕тика ╕ комун╕зм. П╕сля смерт╕ Стал╕на таких мало-л╕тн╕х «ворог╕в народу» ще багато залишилось в концтаборах ГУЛАГу. Вони част╕ше виживали в екстремальних, нелюдських умовах, н╕ж люди старшого покол╕ння. Новому вождю компарт╕╖ М. Хрущову довелось посп╕шно, достроково зв╕льняти неповнол╕тн╕х з пол╕тичних концтабор╕в ╕ вс╕ма правдами ╕ неправдами оформляти ╖м радянське громадянство. Тим, хто не приймав громадянства, не дозволяли працювати за спец╕альн╕стю, не видавали св╕доцтва про осв╕ту, не дозволяли ви╖здити з п╕вн╕чних район╕в Рос╕╖. А т╕, хто приймав громадянство, все одно залишалися людьми другого сорту. На них поширю-вався секретний «закон» люстрац╕╖. Вони не мали права займати кер╕вну посаду, ╖здити за кордон, навчатися у вищих в╕йськових закладах, нав╕ть працювати медиком у в╕йськових санатор╕ях. Все життя регламентувалось, був пост╕йний нагляд орган╕в КДБ. А посилали працювати ╖х туди, де н╕хто не хот╕в робити, ╕ давали найнижчу зарплатню. Р╕вноправн╕сть ╕снувала т╕льки на папер╕ ╕ на словах. Пол╕тв’язн╕ мали т╕льки обов’язки ╕ н╕яких прав. Вони залишились другорядними громадянами ╕ в незалежн╕й Укра╖н╕, тим б╕льше в кримськ╕й антиукра╖нськ╕й резервац╕╖, де укра╖нофоби й ╕мпершов╕н╕сти п╕д облудою демократ╕╖ паплюжать все укра╖нське, добалакались до пол╕тичного ма-разму ╕ волають про при╓днання Криму до Рос╕╖.
╤ван ГАСЮК,
голова Кримського республ╕канського товариства пол╕тв’язн╕в ╕ репресованих.
"Кримська Свiтлиця" > #21 за 19.05.2006 > Тема ""Білі плями" історії"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=3856
|
СТО ╤СТОР╤Й ВИЗВОЛЬНО╥ В╤ЙНИ
«ТРИП╤ЛЛЯ. СПОЧАТКУ БУЛА ГЛИНА»
ПЕЧАТКИ НАШО╥ ДЕРЖАВНОСТ╤
РУСЬ – СПАДОК УКРА╥НИ
