Р╕к тому п╕шов ╕з життя автор «Кримсько╖ св╕тлиц╕» Олександр Григорович Зобенко, журнал╕ст ╕ л╕тератор ╕з Дн╕пропетровська. Народився в╕н на благословенн╕й Полтавщин╕, в старовинному козацькому сел╕ Верем╕╖вка, що на л╕вому берез╕ Дн╕пра, напроти Чигирина... Обдарований юнак ╕з б╕дно╖ селянсько╖ родини, кого в школ╕ за розум нав╕ть прозвали Арх╕медом, мр╕яв про подальше навчання, але все зруйнувала в╕йна. Пережив ╕ полон, ╕ втечу ╕з концтабору, ╕ окупац╕ю, ╕ остарбайтерство. Учасник Друго╖ св╕тово╖ в╕йни. У мирний час свою долю пов’язав ╕з журнал╕стикою. До виходу на пенс╕ю трудився заступником редактора Дн╕пропетровсько╖ обласно╖ газети «Зоря». В╕дзначений прем╕╓ю «Золоте перо», орденом «Знак пошани», Почесною Грамотою Верховно╖ Ради УРСР. З новою силою розкрився талант Олександра Григоровича в час Незалежност╕. В╕н активно в╕дгукувався в прес╕ на злободенн╕ под╕╖ дня, завжди даючи ╖м оц╕нку з укра╖нсько╖ точки зору. Чимало писав про актив╕ст╕в «Просв╕ти», кращ╕ книги письменник╕в та ╕сторик╕в, а полем╕чними творами давав в╕дс╕ч хулителям р╕дно╖ культури. Олександр Зобенко видав книжечки для д╕тей - «Тополиний б╕ль», «Принц - чуйне серце», «Вухатий мудрагель». Став упорядником книги ╤вана Шапова-ла «Козацький батько» (про Д. Яворницького). Створив ц╕ле гроно опов╕дань, казок, драматичних ╕ сатиричних твор╕в, що склали рукопис книги п╕д назвою «Ср╕бло на спориш╕». Це видання чека╓ спонсора. Вершинним творчим набутком О. Г. Зобенка став драматичний тв╕р «Плаче кобза... Трагед╕я XX стол╕ття». В центр╕ - ╕сторична особа, кобзар Олекса Коваль, який на знак протесту проти утиск╕в Системи забив себе р╕зцем, котрим патр╕от усе життя виготовляв чудов╕ кобзи... В п’╓с╕ д╕ють Дмитро Яворницький, Олесь Гончар, ╤ван Шаповал, журнал╕ст Петро Жайв╕р та ╕нш╕. Д╕алоги ╕нтелектуал╕в, конкретн╕ етюди ╕з життя мученик╕в за Укра╖ну та ╖хн╕х с╕мей пашать непримиренним гн╕вом народу проти потворно╖ Системи, що замахнулася на духовний кв╕т нац╕╖, ╖╖ душу - кобзарство. «Укра╖нських гомер╕в», як╕ в думах ╕ п╕снях несли людям слово правди, арештовували, розстр╕лювали, заганяли в товарняки ╕ в╕дсилали в Сиб╕р, а там випускали в непрох╕дн╕, занесен╕ сн╕гом хащ╕ - ╕д╕ть, виживайте... Одне сказати, якщо в 20-т╕ роки кобзар╕в мандрувало по Укра╖н╕ понад 2 тисяч╕, то вже на другий кобзарський з’╖зд у Ки╓в╕ в 1939 роц╕ ╖х прибуло лише 39 ос╕б. Трагед╕╓ю стол╕ття назвав св╕й тв╕р Олександр Зобенко. П’╓су вже п╕сля смерт╕ автора надрукував часопис «Холодний Яр» (м. Черкаси), ╖╖ високо поц╕нували знан╕ письменники Микола Негода та головний редактор «Холодного Яру» Григор╕й Б╕лоус. За трагед╕ю «Плаче кобза...» Олександру Зобенку присуджено (посмертно) звання лауреата л╕тературно-мистецько╖ прем╕╖ ╕мен╕ Михайла Старицького. («Св╕тлиця» планувала надрукувати уривки з трагед╕╖ О. Зобенка «Плаче кобза...», але у зв`язку з удв╕ч╕ зменшеним обсягом часопису (влада й дос╕ не розпочала ф╕нансування газети) не можемо це зробити зараз. Вибачте, Олександре Григоровичу...)
ОДЕСИТ – ЗАСТУПНИК ГОЛОВИ ЦЕНТРАЛЬНО╥ РАДИ УНР
Ярослав Грицак: ВИХ╤Д ╤З «РУССКОГО МИРА» БУДЕ ДЛЯ НАС ПЕРЕМОГОЮ
СПОМИН ПРО ╤ЛОВАЙСЬКУ ТРАГЕД╤Ю ╤ РУСЛАНА ГАНУЩАКА
У ЛЬВОВ╤ ПОПРОЩАЛИСЯ З АНДР╤╢М ПАРУБ╤╢М
