Версiя для друку Обговорити в форумi

 Учитель! Яке звичне і разом з тим містке слово! Учитель - це той, хто навчає, хто збагачує розум молодої людини, відкриває перед нею невичерпну скарбницю знань і невмирущих цінностей.
 Є в загальноосвітній школі № 4 м. Красноперекопська вчитель Микола Миколайович ШЕВЧЕНКО. Це суворий та водночас добрий і справедливий учитель трудового навчання. Десятки років він завідує двома майстернями - слюсарною і столярною. Тож не любить, коли хтось у них бешкетує. При тому ніколи не кричить і взагалі рідко підвищує голос. Але навіть його спокійне зауваження викликає відчуття провини і примушує задуматися над своєю поведінкою.
 Учитель є нашим наставником і товаришем, найближчою і найдорожчою людиною після батьків і рідні. Бачили б ви, як він радіє, оглянувши гарно виконану роботу учня. Це він і лише він порадив, допоміг, навчив створювати власними руками таку красу. «Майстер золоті руки», - так можна сказати про мого вчителя. І цій майстерності він з умінням навчає нас. Вироби з дерева і металу багатьох учнів школи часто демонструються на міських та республіканських виставках дитячої творчості. Його учні — неодноразові призери республіканських олімпіад і учасники всеукраїнських.
 Микола Миколайович - це внутрішньо красива людина, яка здатна випромінювати тепло на оточуючих. Професіоналізм і людяність - головні складові його вчительської діяльності.
 Вчитель говорив: «Все, що в силі і в змозі чинити рука твоя, те й роби. Пам’ятай, що якісний виріб швидко не зробиш. Тільки невтомний труд переростає у красу. Ми навчаємося майстерності не для школи, а для всього подальшого життя».
 Ці слова я запам’ятав назавжди, бо саме вони - ключ до успіху в житті.
 Анатолій ЛАДИГІН,
 учень 8-го «б» класу Красноперекопської  загальноосвітньої  школи № 4.

  БАТЬКОВА ВЧИТЕЛЬКА
  БЕРЛІЗОВА Фаїна Костянтинівна - це колишній класний керівник мого батька. Вчителька російської мови й літератури. Улюблена його вчителька. Він згадує про неї дуже часто.
 Вона розповідала про різних видатних діячів. Але найяскравішими були позакласні години, до яких діти готувалися у бібліотеці.
 Шкода, мій тато не пам’ятає її обличчя. Тому що це було дуже давно.
 Вікторія ТОКМАКОВА,
 учениця 5-го «а» класу Прудівської ЗОШ Совєтського району АР Крим.

  НІКОЛИ НЕ ЗАБУДУ!
 Моя улюблена вчителька Валентина Іванівна АКУЛЕНКО. З нею ми пішли у перший клас.
Я пам’ятаю, як вона взяла мене за руку та завела за парту. Ми її дуже любили і любимо.
 Заходила до класу з гарною посмішкою, добрі в неї були очі, яскраві, як сонечко, гарна зачіска, м’яке волосся. Та й серцем вона добра, лагідна. Добре вчила дітей.
 Айше ЧАНДЕР,
 учениця 5-го «а» класу Прудівської ЗОШ Совєтського району АР Крим.

  МОЯ УЛЮБЛЕНА ВЧИТЕЛЬКА
 Невисока на зріст, кучерява. Я люблю її за те, що вона добре пояснює і говорить. Раїса Олександрівна роз’яснить що до чого, і ми знаємо усе, що вона вимагає. Є у неї і цікаві теми, наприклад, на кожному уроці вона розповідає про своє минуле, про те, як важко жилося. А взагалі мені подобаються всі вчителі.
 Андрій АНОЩЕНКОВ,
 учень 5-го «а» класу  Прудівської ЗОШ Совєтського району АР Крим.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #23 за 02.06.2006 > Тема ""Джерельце""