Версiя для друку Обговорити в форумi

 Напевне, вже за звичкою наші читачі, піднімаючись на захист своїх прав і звертаючись з цього приводу до численних державних установ, шлють копії своїх звернень і нам. Мовляв, якщо «Світлиця» й не допоможе, то хоч люди в усій Україні знатимуть, що у нас тут, в Криму, коїться. Редакція за матеріалами цих звернень впродовж останнього часу підготувала кілька публікацій. Одну нашу читачку, чию дитину збила машина, а судові виконавці чомусь не поспішали виконувати рішення суду, «світличани» навіть ходили від цих виконавців захищати. Звичайно, якби у нас була можливість найняти фахівців-юристів, а сама редакція міцно стояла на ногах - ми справді могли б реально допомагати людям.
 Кілька таких публічно виграних справ - і кримська чинота почала б потроху схилятися до того, що жити й судити треба все-таки по закону. А люди просто підняли б голови і почали б потроху довіряти і нашій владі, і державі. Так все, здавалося б, просто...
 В опублікованому у минулому номері «КС» Розпорядженні Президента України одним з невідкладних завдань Представництва Президента України в Криму є аналіз роботи зі зверненнями громадян. «Світлиця» готова всебічно сприяти у цій роботі Представництву - нам люди ще довіряють.
 Але давайте ж, нарешті, гуртом допоможемо добитися справедливості та стати на ноги й самій «Світлиці»!

 Постійному Представнику Президента України
 в Автономній Республіці Крим
 МОСКАЛЮ Г. Г.

 Шановний Геннадію Геннадійовичу!
 Звертаюсь до Вас як до останньої інстанції, що може захистити права людини в АР Крим. Причиною мого звернення стала бездіяльність прокуратури Первомайського району, що змусило нас звернутись і до районного суду. Недостатнє розслідування, а потім несправедливе рішення райсуду змушує громадян звертатись до прокуратури АРК з вимогою дорозслідування, а коли і там не вирішують питання, тоді й Апеляційний суд не реагує на письмові заяви про порушення прав людини.
 У даному разі - людина звільнена з роботи приватним підприємцем лише тому, що принесла лікарняний лист, який свідчив, що вона вагітна. Без письмової заяви про звільнення за власним бажанням жоден підприємець не має права звільнити працівника згідно зі ст. 184 КЗпП і ст. 172 Кримінального кодексу. Але насправді ні районний суд, ні Апеляційний суд Криму, що відбувся 19.06 2006 року, так не вважають. Для них цього закону України недостатньо. Вони (судді цих судів пані Забара і пан Ісаєв) переконані, що ці закони поширюються лише на державні установи, а приватні підприємці нібито під них не підпадають. Це - їхня приватна справа, і судді завжди ухвалюють рішення на їхню користь, навіть якщо працівників звільняють без попередження і заднім числом. На всі докази в райсуді та в Апеляційному суді судді не звернули уваги. Навіть висновки судексперта, що в них немає приладів для перевірки підпису, зробленого працівницею, і що послуга у вимогах не виконана, були проігноровані. Зате 533 грн. взяли з радістю вже у безробітної жінки, яка утримує двох дітей і безробітного чоловіка.
 Судочинство тривало впродовж семи місяців вагітності позивачки аж до 24.01 2006 року. А 27.01 2006 р. вона народила дитину, проте в пологовому будинку знов стали вимагати оплатити їхні «послуги» - 200 грн. Без цього не давали довідки про народження дитини і одяг. А не маючи довідки, не одержиш і державну допомогу. Мої звернення з цього приводу в судові інстанції лишилися без уваги - там навіть не взяли моїх заяв, не зареєстрували їх. Звернення до прокурора АР Крим В. Шемчука теж не мали дії. Щоправда, прокурор АРК дав вказівку прокурору Первомайського району С. Волинкіну розібратись у цьому питанні і доповісти про висновки. Але, хоча давно скінчився термін, цього не зроблено.
 Безладу, який діється в АРК, треба покласти край. Адже наш Президент ставить на перше місце захист матері і дитини! Жодна з партій і блоків під час виборів до ВР України цього не заперечувала. Чому суди свідомо порушують волю Президента? Чому прокуратура бездіяльна? Раніше сам факт звільнення вагітної жінки профспілки опротестували б негайно. А нинішнє судочинство почалося з часу звільнення (11.07 2005 р.) і ще не завершене. Суди стурбовані лише тим, як захистити підприємця, щоб не виплачував гроші своїй працівниці. Про яку демократію йдеться, коли такі випадки не поодинокі? Недовіра до органів прокуратури, судів у громадян зростає з кожним днем.
 Прошу вжити рішучих заходів до порушників законів України і її Конституції. За що отримують такі чиновники зарплатню? Адже вони не захищають права людини, що є їхнім обов’язком.
 Іван КРУПСЬКИЙ,
 представник захисту позивачки
 на судових процесах.
 смт. Первомайське, Крим.
 
 НАПЕРЕДОДНІ Дня Конституції України, 27 червня, низка українських громадських організацій та політичних партій провели пікетування біля стін Українського музичного театру у Сімферополі та Представництва Президента України в АРК під загальним гаслом «Українцям Криму - забезпечення конституційних прав!».
 На жаль, урізаний формат нашої газети не дає змоги надрукувати у сьогоднішньому номері детальну розповідь про цю подію. Ми обов`язково зробимо це в майбутньому, а поки що запрошуємо наших читачів прослухати сьогодні, 30 червня, радіопередачу «Два кольори» (Кримське радіо, поч. о 20.00): вона - на цю ж тему.
Хоча вже навіть з цих фотографій зрозуміло, що вивело наших земляків у пікет: угорі - «плакатні» вимоги кримських українців до влади; ліворуч - організатори пікету голова громадського об’єднання «Українська Громада Криму» Владислав Хмеловський та голова громадської організації «Український Дім» Андрій Щекун передають заяву та вимоги пікетувальників заступнику Постійного Представника Президента України в Криму Олександру Левченку.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #27 за 30.06.2006 > Тема "З потоку життя"