Версiя для друку Обговорити в форумi

(з біографії дерев)

Рослини, як і люди, мають свою біографію. В ній - літературні, фольклорні, релігійні та інші сторінки. Досить оригінальний, приміром, життєпис вічнозеленої красуні сосни. За давньогрецькою легендою, жила колись чарівна німфа Пітіс, веселої вдачі, душевної щедрості. Закохався в неї бог холодних північних вітрів Борей. Легковажний і жорстокий, намислив він силою взяти її з квітучих лук на суворі снігові простори. Втекла Пітіс від Борея, заховалась у лісовій сторожці. Укрив лісовик її зеленими шатами. Налетів Борей, поморозив трави, листя на деревах - шукав німфу. Але міцно тримала своє зелене вбрання перелякана красуня. Усе навколо неї померзло, тільки шати лишилися зеленими, хоча ніжне тіло задерев'яніло, а сльози прозорою смолою виступили на її тонкому і гнучкому стані. До слова, латинська назва сосни "пінус" походить саме від імені німфи Пітіс.
Близько 100 видів сосни поширено переважно в помірній зоні Північної півкулі, в Україні є 6 диких і 11 культурних видів. Найбільш знана - сосна звичайна, яка росте на пісках, болотах і навіть на скелях і досягає віку 300 - 400 років.
У Карпатах ще є сосна кедрова або європейська, у Криму сосна Палласова ("кримська"). Вона - дерево невибагливе, чіпко тримається за життя. Нерідко одинокі сосни чи й в гурті утворюють величне і яскраве видовище, викликаючи подив-захоплення. Згадаймо відомий вірш М. Лермонтова, що починається словами: "На півночі хмарній стоїть в самотині на скелі соснина одна" (переклад Дніпрової Чайки). Її ще перлиною хвойних борів називають. Справді, важко уявити ліси без цієї вічнозеленої красуні. Як і без дуба. У піснях ці два дерева поряд:
Ой, на горі дуб, дуб,
На долині сосна,
Ой, яка я нещаслива
В свої мамки зросла.
Сосна у багатьох народів - символ життєвої сили, самотності, безсмертя. Побутували різні форми її пошанування, різні повір'я. У поляків, приміром, є звичай класти соснову гілку на брусі в хаті чи хліві як оберіг від "нечистої" сили. Наші предки садили це красиве дерево біля осель. Його гілки взимку слугували весільним гільцем, котре оздоблювали квітами калини. Зараз сосну або ялину прикрашають на Новий рік, Різдво.
Що вже казати про українські народні пісні, де часто сосна символізує дівочу красу (дівчина як сосна - висока, струнка), смуток, покору і з'являється в піснях про життя сироти, молодої жінки, дівчини в неволі, як от в оцих піснях з цікавими, своєрідними сюжетами: "Ой, у полі сосна високая росла",
"В бору сосна похилилась", "Стояла сосна літо й зиму зелена", "Ой, росла я, росла, як у бору сосна". Образ цього красивого, завжди зеленого дерева відтворила спостережлива народна мудрість. У загадках: "Стовбур жовтий, мов янтар, досягає стеля хмар", "Зимою як літом, літом - як зимою", "Всі пани скинули жупани, а один пан не скинув жупан". У народних порівняннях: "Вчепився, як смола до сосни", "Зелений, як у сосни гілки". В народних прикметах: "Коли на сосні рясний пилок - у лісі багато маслюків", "Шишок на сосні багато - буде врожай ячменю; мало - на неврожай". Соснівка - це узорний ряд національних вишиванок. Красу сосни (сосонки, соснового гаю, лісу, сосняку) високохудожньо змалювали в своїх творах О. Кобилянська, М. Коцюбинський, П. Тичина, Л. Костенко, І. Драч та інші письменники. А в І. Котляревського: "Прямий (Еней), як сосна".
У неперевершеного сучасного поета М. Вінграновського:
"У лісі вже нічого не цвіте, цвіте лиш дятел на сосні сумливій".
Від сивої давнини сосна не лише тішила око людини, а й була і є незмінним супутником у побуті. Із соснової деревини виготовляють двері, вікна, підлогу, добувають каніфоль, скипидар. Медицина користується хвоєю і живицею. У хвої вітамінів у шість разів більше, ніж у лимонах чи апельсинах. З її відвару роблять заспокійливі ванни, інгаляції. Хвоя добре впливає на нервову систему, знижує тиск крові.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #27 за 30.06.2006 > Тема ""Джерельце""