Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4600)
З потоку життя (7298)
Душі криниця (4291)
Українці мої... (1719)
Резонанс (2369)
Урок української (1007)
"Білі плями" історії (1873)
Крим - наш дім (1481)
"Будьмо!" (273)
Ми єсть народ? (257)
Бути чи не бути? (479)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (284)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
МИ ╢, ДОКИ ╢ НАША Л╤ТЕРАТУРА
Есе╖ про нац╕ональну пам'ять та ╕дентичн╕сть…


Професор Юр╕й Ковал╕в: «ГОЛОВНА ╤ДЕЯ УКРА╥НСЬКО╥ Л╤ТЕРАТУРИ –
СВОБОДА В ПО╢ДНАНН╤ З М╤Л╤ТАРН╤СТЮ»…


БЕЗВОЛЬНА ЛЮДИНА ╤ БЕЗВОЛЬНА НАЦ╤Я ЗАВЖДИ ШУКАЮТЬ СОБ╤ «ОП╤КУНА»
Нам, укра╖нцям, ╕сторично випали важк╕ випробування, тож питання «бути чи не бути»...


«МИ СОТНЕЮ П╤ШЛИ НА НЕБО…»
20 лютого Укра╖на в╕дзнача╓ День Геро╖в Небесно╖ Сотн╕…


КРИМ – УКРА╥НА!
У День Соборност╕ актив╕сти розповсюдили прив╕тання з р╕зних м╕ст Криму…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #29 за 14.07.2006 > Тема "Ми єсть народ?"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#29 за 14.07.2006
НОВА ╤НКВ╤ЗИЦ╤Я
Валентина ЧЕКАЛ╤НА

НОВА ╤НКВ╤ЗИЦ╤Я,
АБО ЧИ СУМ╤СНИЙ ТАНДЕМ ЦЕРКВИ ╤ ЕКСТРЕМ╤ЗМУ З ХРИСТИЯНСЬКИМИ КАНОНАМИ?

П’ята колона зд╕йсню╓ сво╖ антиконституц╕йн╕ заходи шляхом встановлення так звано╖ рег╕онально╖ рос╕йсько╖ мови в п╕вденних та сх╕дних областях Укра╖ни. Керуючись ╓вропейською харт╕╓ю щодо захисту вмираючих мов нац╕ональних меншин, в цих рег╕онах п╕дтримки та захисту потребу╓ державна укра╖нська мова, яка вит╕снена рос╕йською з широкого вжитку. Нам╕ри п’ято╖ колони, що не без активно╖ допомоги православно╖ церкви Московського патр╕архату (дал╕ МП) все-таки поверта╓ться до влади, надати в Укра╖н╕ мов╕ п╕вн╕чно-сх╕дно╖ сус╕дки статус державно╖ призведуть до вит╕снення укра╖нського слова з решти областей нашо╖ держави.
Сьогодн╕ ми ╓ св╕дками, а хто ╕ учасниками гр╕ховного д╕йства, направленого на зникнення з карти ╢вропи у ХХ╤ стол╕тт╕ ново╖ ери, початок котро╖ пов’язаний з народженням ╤суса Христа та д╕яльн╕стю його апостольсько╖ церкви, мого народу. Народу, який з час╕в трип╕льсько╖ культури (з четвертого тисячол╕ття до нашо╖ ери) пост╕йно вносив г╕дний вклад в сучасну людську цив╕л╕зац╕ю планети Земля. Жили колись на нин╕шн╕х теренах таври, ск╕фи, сармати та ╕н., а за ╖хн╕ми межами поморськ╕ та полабськ╕ слов’яни. Вс╕ вони, завойован╕ та асим╕льован╕ б╕льш сильними народами, залишили п╕сля себе лише сл╕ди в ╕стор╕╖. Нин╕ без кровопролитних во╓н, ф╕зично╖ страти аутодафе чи то голодомором, шляхом порушення природних прав людини бути самим собою може зникнути 37-м╕льйонний укра╖нський народ, з якого р╕зними способами протягом б╕льше чотирьох стол╕ть витравлюють його душу. А головною складовою душ╕ ╓ перш за все мова народу. Чи по запов╕дях Господн╕х так╕ д╕яння екстрем╕ст╕в, що за сво╖ми насл╕дками ╓ не менш траг╕чними в╕д ╕нкв╕зиц╕╖ середньов╕ччя?!
Укра╖нц╕, я люблю вас, будьте пильн╕! Встаньмо на захист свого останнього баст╕ону - р╕дно╖ мови. ╢дине, що залиша╓ться у нас дане Богом з молоком матер╕, найдорожчий духовний скарб, не дамо в╕д╕брати, як вдалося загарбати прихватизаторам, спритним доморощеним нуворишам та зайдам вс╕ наш╕ матер╕альн╕ багатства, створен╕ працею не одного покол╕ння сущих в Укра╖н╕ народ╕в, в тому числ╕ й талановитого рос╕йського. При вс╕й поваз╕ та вдячност╕ саме цьому народов╕ (до реч╕, я нап╕врос╕янка. М╕й батько Чекал╕н ╤ван Миколайович  - тульський великорос) дозволю соб╕ нагадати, що рос╕яни мають свою ╕сторичну етн╕чну батьк╕вщину - велику за простором та достатню за багатствами - Рос╕ю. Президент Володимир Пут╕н запрошу╓ вс╕х сп╕вв╕тчизник╕в, що проживають в ближньому заруб╕жж╕, повернутися додому, об╕ця╓ забезпечити житлом. Пол╕тики та церковнослужител╕ Московського патр╕архату, припин╕ть ╜валтувати ╕ дал╕ ╕нш╕ етноси нав’язуванням ╖м, хоча ╕ красиво╖ та могутньо╖, але все ж таки чужо╖ рос╕йсько╖ мови. Будьте людьми, зрозум╕йте нарешт╕, що в укра╖нц╕в ╕ншо╖ земл╕, де вони могли б зберегти себе як нац╕ю, окр╕м держави Укра╖на, - нема╓. Нехай ╕ дал╕ в благородн╕й справ╕ самозбереження себе, як окремого народу з╕ сво╓ю мовою, побутом, звича╓м, культурою, нам допомага╓ Господь ╕ во╕стину праведна ╓дина пом╕сна Укра╖нська православна церква Ки╖вського патр╕архату, колиска християнства трьох братн╕х народ╕в: укра╖нського, рос╕йського, б╕лоруського.
Папа Римський Блаженн╕ший ╤оанн Павло Другий просив вибачення у сво╓╖ пастви за злод╕яння католицько╖ церкви в середн╕ в╕ки, ╕нкв╕зиц╕ю (церковний суд над ╓ретиками). До ╓ретик╕в був в╕днесений ╕ просв╕титель чех╕в, гуман╕ст, професор Празького ун╕верситету Ян Гус, котрий на початку ХV стол╕ття натхненно пропов╕дував право свого народу молитися не латинською, а р╕дною чеською мовою, палко виступав проти засилля ╕ноземц╕в (н╕мц╕в) на його батьк╕вщин╕ та закликав чех╕в в сво╖й кра╖н╕ бути попереду, а не плентатися у хвост╕...
На в╕дм╕ну в╕д середньов╕ччя, коли жертвами ╕нкв╕зиц╕╖ були окрем╕ ╕накомисляч╕, особистост╕-одинаки, нин╕шня православна церква Московського патр╕архату в Укра╖н╕ сво╓ «аутодафе» (страта без пролиття кров╕, шляхом спалення на вогнищ╕ заживо) направля╓ на вс╕х етн╕чних укра╖нц╕в, котр╕ хочуть молитися р╕дною мовою та мати свою державу, бо т╕льки «в сво╖й хат╕ своя правда ╕ сила, ╕ воля
(Т. Г. Шевченко). П╕д прикриттям ╕де╖ ╓дино╖ канон╕чно╖ церкви та боротьби з розколом церковнослужител╕ МП нищать ц╕лу г╕лку сх╕дного слов’янства - укра╖нц╕в, асим╕люючи ╖х з великоросами-рос╕янами. Спалення Яна Гуса на вогнищ╕ в Констанц╕ розв╕яло ╕скри нац╕онально-визвольних змагань, так зван╕ «гуситськ╕ в╕йни» не т╕льки в Чех╕╖, а по ус╕й ╢вроп╕ до берег╕в Балт╕йського моря.
Нин╕, в умовах потряс╕нь, коли до влади в Укра╖н╕ прийшли сили з передвиборними гаслами, у котрих ╓ наступ на святая святих укра╖нського народу - його мову (без мови нема╓ народу), варто звернути увагу на негативну роль церкви МП в пол╕тичн╕й боротьб╕ за Укра╖ну укра╖нську.
Дотримуючи Закону Укра╖ни «Про свободу сов╕ст╕», Укра╖нська держава не втруча╓ться у внутр╕шн╕ церковн╕ справи. Толерантною в╕дпов╕ддю та обов’язком законослухняних громадян - в╕рних згадано╖ вище церкви - ╓ невтручання у пол╕тичн╕, тобто державн╕ справи Укра╖ни, а також примирення з фактом ╕снування р╕зних рел╕г╕й та церков, оск╕льки ми живемо в центр╕ ╢вропи, де церковна реформац╕я XVI стол╕ття сво╖м крилом торкнулася ╕ укра╖нц╕в. Визнати та полюбити ближн╕х сво╖х по в╕р╕ так, як роблять це прост╕ люди у нас на Житомирщин╕ (в с╕м’ях в╕д зм╕шаних шлюб╕в православних з католиками розпочинають в╕дзначати католицьке Р╕здво чи Великдень, а зак╕нчують такими ж православними святами). Так ╕ до храм╕в ходять у ц╕ величн╕ святков╕ дн╕, адже Бог, спаситель наш ╤сус Христос, у нас один! А у зв’язку з тим, що р╕зн╕ дати церковних свят залежать в╕д визначення ╖х за юл╕анським чи григор╕анським календарем, б╕льш╕сть православних укра╖нц╕в на Пол╕сс╕ вважають за гр╕х працювати в католицьк╕ свята, адже святкування католиками б╕льш лог╕чне, у них нема╓ двох Нових рок╕в.
Православ'я розпочало сво╓ самост╕йне буття з розколу 1054 р. ╓дино╖ християнсько╖ церкви. Непримиренн╕сть до ╕накомислення кри╓ться в сам╕й назв╕ «православ’я», що означа╓ правильна, або праведна церква. Але перш н╕ж навести конкретн╕ приклади, як сучасн╕ церковнослужител╕ МП налаштовують сво╖х параф╕ян проти християн ╕нших конфес╕й (вс╕ неправильн╕, одн╕ ми православн╕ - праведн╕), я дозволю соб╕ зд╕йснити екскурс в ╕сторичне минуле для того, щоб краще зрозум╕ти в╕сь - церква ╕ держава.
Великий князь Ки╖вський Володимир, визнаний церквою р╕вноапостольним святим, приймаючи християнство як ╓дину сп╕льну в╕ру для сво╖х п╕дданих, мав на уваз╕ не лише ╖хн╓ духовне св╕тосприйняття та спас╕ння душ, а ставив також загальнодержавн╕ пол╕тичн╕ завдання. Перше: в╕рою в ╓диного Бога, ╓диною православною церквою об’╓днати розр╕знен╕ сх╕днослов’янськ╕ племена полян, древлян, с╕верян ╕ т. д. в ╓дину державу - Ки╖вську Русь, бо до прийняття християнства кожне плем’я молилося сво╓му богов╕, мало сво╓ капище ╕ свого князя, тобто жило сво╖м власним в╕докремленим життям.
Друге: приймаючи християнство, князь вол╕в п╕дняти м╕жнародний престиж кра╖ни перед найближчими сус╕дами, як╕ були християнськими державами, ╕ наймогутн╕ша серед них - В╕зант╕йська ╕мпер╕я. Посиливши авторитет, добробут ╕ м╕ць сво╓╖ держави, князь Ки╖всько╖ Рус╕ Володимир був названий сучасниками «Красне сонечко», а нащадками - Великим. Розум╕ючи роль церкви у сусп╕льств╕, ╕нший великий державний д╕яч, Петро Перший, повн╕стю п╕дпорядкував церкву держав╕. Проводячи реформи задля зм╕цнення Рос╕йсько╖ ╕мпер╕╖, цар не дозволив обирати патр╕арха, а зам╕нив його д╕яльн╕сть призначеною Духовною колег╕╓ю (Синодом) на чол╕ з╕ св╕тською особою. В╕дтод╕ Рос╕йська православна церква завжди в╕рою ╕ правдою служила та й нин╕ служить ╕мперськ╕й пол╕тиц╕ сво╓╖ держави. П╕д час Переяславсько╖ ради (1654 р.) ки╖вське духовенство разом з митрополитом С. Кос╕вим в╕дмовилося присягати московському царю. Укра╖нська православна церква, залишившись незалежною, вс╕ляко п╕дтримувала укра╖нський нац╕ональний дух. П╕зн╕ше цю м╕с╕ю на себе в╕зьмуть греко-католицьк╕ священики. Патр╕отична позиц╕я
церковнослужител╕в, що в╕дпов╕дала нац╕ональним ╕нтересам укра╖нц╕в, завжди суперечила нам╕рам московських можновладц╕в. Щоб п╕дпорядкувати соб╕ Гетьманщину, позбавити ╖╖ державност╕, вкрай необх╕дно було зл╕кв╕дувати укра╖нську автокефальну церкву, що й сталося 1686 року. Ки╖вська митропол╕я була при╓днана до Московського патр╕архату. ╤ саме з цих причин, уже в нов╕тн╕й час, комун╕стичною владою на Зах╕дн╕й Укра╖н╕ була заборонена греко-католицька церква, а ╖╖ священики пересл╕дувалися аж до ув’язнення та заслання до Сиб╕ру. Ось так православна  церква Московського патр╕архату стала канон╕чною, а Укра╖нська православна церква Ки╖вського патр╕архату (дал╕ КП), з яко╖ на увесь сх╕днослов’янський люд з 988 року розповсюджувалося християнство, - не канон╕чна, розкольницька, хоча ╕ понин╕ на ╖╖ територ╕╖ знаходяться християнськ╕ святин╕: перш╕ кам’ян╕ храми (Десятинна церква, Соф╕йський собор), заснована одним з перших християнських подвижник╕в нашого народу Антон╕╓м - Ки╓во-Печерська лавра ╕ т. д.
Так, Укра╖нська церква, за твердженням МП, неканон╕чна, розкольницька саме тому, що богослуж╕ння веде р╕дною укра╖нською мовою ╕ виража╓ ╕нтереси Укра╖нсько╖ держави та патр╕отично╖ частини укра╖нського народу. Нин╕шн╓ кор╕ння екстрем╕зму православно╖ церкви МП тягнеться ще з час╕в ╤вана ╤╤╤, «збирача русских земель», коли виникла ╕дея «Москва - трет╕й Рим, а четвертому - не бувати». Саме це стало ╕деолог╕чним п╕д╜рунтям перетворення Москви в духовний центр православ’я. В╕дтод╕ шов╕н╕стичн╕ великодержавн╕ амб╕ц╕╖ рос╕ян не дають ╖м спокою та духовного смирення. Будучи по сво╖й сут╕ виразником ╕нтерес╕в рос╕йсько╖ ╕мпер╕╖, прикриваючись канон╕чним старослов’янським, а насправд╕ рос╕йськомовним богослуж╕нням, православна церква МП досягла немало в справ╕ русиф╕кац╕╖ укра╖нц╕в, внесла розбрат м╕ж людьми одн╕╓╖ нац╕╖.
У нин╕шн╕й ситуац╕╖ апогею боротьби за Укра╖ну укра╖нську владика Володимир (Сабодан), укра╖нець з Под╕лля, на противагу укра╖нцю полтавському пом╕щику М. Юзефовичу, автору Емського указу царя Олександра ╤╤, який поставив взагал╕ укра╖нське слово поза законом (заборонялося не т╕льки друкувати укра╖нською мовою ориг╕нальн╕ та перекладн╕ твори, а нав╕ть тексти до нот, завозити в меж╕ Рос╕йсько╖ ╕мпер╕╖ укра╖нськ╕ книги, брошури, надрукован╕ за кордоном. Не можна було без особливого на те дозволу ставити укра╖нськ╕ спектакл╕, влаштовувати концерти укра╖нських п╕сень та декламац╕й). Часи вже не т╕... Нин╕ сво╖ пропов╕д╕-звернення до мирян митрополит Володимир проводить р╕дною мовою, але д╕йсне ставлення до Укра╖нсько╖ незалежно╖ держави в╕н демонстру╓ ╕ншими д╕ями, показуючи тим самим, кому в╕рно служить православна церква МП
в Укра╖н╕. Сьогоденна позиц╕я митрополита Володимира (Сабодана): на честь десятир╕ччя Незалежност╕ Укра╖ни в Соф╕йському собор╕ збираються духовн╕ пастир╕ вс╕х рел╕г╕йних конфес╕й, щоб разом з найвищим кер╕вництвом в╕дзначити свято незалежно╖ держави та помолитися за здоров’я свого народу. Його свят╕сть Володимир (Сабодан) в╕дсутн╕й. З нагоди в╕дзначення 145-╖ р╕чниц╕ перепоховання Т. Г. Шевченка в р╕дн╕й укра╖нськ╕й земл╕ Президент запросив ус╕х предстоятел╕в укра╖нських церков на молебень в╕чно╖ пам’ят╕ ген╕я та пророка нац╕╖ в щойно в╕дбудован╕й церкв╕ Р╕здва Христового, де в╕дсп╕вували т╕ло поета у 1861 роц╕. Предстоятеля найб╕льшо╖ в Укра╖н╕ конфес╕╖ знову нема╓ поруч глави держави. Зате ставленика Москви на пост Президента Укра╖ни В. Януковича в╕н супроводжував частенько, нав╕ть по святих м╕сцях нашо╖ батьк╕вщини та грецького Афону. У передвиборних буклетах на фотограф╕ях ув╕ков╕чився тандем «проффесора» Януковича та духовного отця митрополита Володимира. П╕д час вибор╕в православн╕ храми духовними пастирями були перетворен╕ в м╕сцезнаходження аг╕ток за Януковича. Вихованц╕ школи-╕нтернату приносили ╖х пачками з с╕мферопольських праведних церков, куди, до реч╕, часто завозять ╕ мощ╕ святих.
А священик православно╖
церкви МП з Р╕вненщини у в╕дпов╕дь на викриття «рух╕вцями» незаконно╖ д╕яльност╕ церковнослужителя щодо заховання ним у в╕втар╕ та розповсюдження серед в╕руючих передвиборних аг╕ток образив свого в╕зав╕ нецензурною лайкою, що ╕ продемонстрував п’ятий канал укра╖нського телебачення. Православна церква МП опуска╓ться до видач╕ л╕деру пол╕тично╖ парт╕╖ «Союз» Олекс╕ю Костус╓ву мощ╕в святого, ╕ той возив ╖х по м╕стах ╕ селах Укра╖ни, щоб здобути соб╕ таким чином «тепле м╕сце» у Верховн╕й Рад╕. Як т╕льки кандидату в депутати вдалося «забити» сво╓ пр╕звище до депутатського списку рег╕онал╕в, тут же про святого забув. За допомогою церкви ╕ ЗМ╤ зомбували укра╖нський народ ╕менем Януковича, що дало високий рейтинг серед населення очолюван╕й ним парт╕╖, а в ц╕лому усп╕х його прихильник╕в на виборах до Верховно╖ Ради Укра╖ни. 32,12% виборц╕в, що взяли участь у виборах, а це 22% в╕д всього дорослого населення Укра╖ни (8 137 834 чол.) в╕ддали сво╖ голоси Парт╕╖ рег╕он╕в - по сут╕, антиукра╖нським силам, як╕ сво╖ми постановами про рег╕ональний статус рос╕йсько╖ мови фактично добивають державну укра╖нську мову на П╕вдн╕ та Сход╕ Укра╖ни. Саме ╖хня наддостатня к╕льк╕сть у парламент╕ дала можлив╕сть парал╕зувати його роботу на тривалий час, а 6 липня ц. р. провести «чорну раду», яка задовольнила пост╕йн╕ владн╕ амб╕ц╕╖ Олександра Мороза, заради чого в╕н так активно боровся п╕д прапором конституц╕йно╖ реформи. Обранням саме його Головою Верховно╖ Ради Укра╖ни зруйнована демократична коал╕ц╕я. Олександр Олександрович, будучи в╕дм╕нником навчання в школ╕, близько сприйняв та запам’ятав на все життя «подвиг» Павлика Морозова, на якому виховувалось не одне покол╕ння епохи соц╕ал╕зму. ╤ в╕н цей «подвиг» вт╕лив у життя з т╕╓ю лише р╕зницею, що п╕онер-«герой» зрадив р╕дного батька, а Олександр Мороз весь укра╖нський народ.
Екстрем╕стськи агресивно, з позиц╕й тотал╕таризму, поводить себе православна церква МП по в╕дношенню до Укра╖нсько╖ православно╖ церкви КП. У Криму у не╖ ╓ союзники-укра╖нофоби з «Крымской правды». Протягом кв╕тня - травня поточного року ця укра╖ноненависницька газета видрукувала чергов╕ опуси укра╖ножерства якогось Орлова, продовжувача тверджень рос╕йського ╕сторика Погод╕на про те, що укра╖нського народу ╕ його мови не ╕сну╓ в природ╕. А також, що укра╖нськ╕ земл╕ - це все надбання Рос╕╖, а тому проти Укра╖ни пора розпочинати «хрестовий» пох╕д без вагань ╕ боязн╕. Кримськ╕ можновладц╕ в минулому, укра╖ноненависники Грач та Казар╕н, пишаються тим, що не допустили в автоном╕╖ поширення укра╖нських шк╕л. Тому ╕ не дивно, що ╕з 635 навчальних заклад╕в для кримських д╕тей всього лише п’ять укра╖номовних шк╕л. ╤ т╕, окр╕м одн╕╓╖, в прилаштованих прим╕щеннях. ╤ це на 24 в╕дсотки населення етн╕чних укра╖нц╕в п╕вострова. В ун╕сон цим укра╖нофобам д╕╓ арх╕╓пископ С╕мферопольський ╕ Кримський Лазар, також укра╖нець за походженням. Як файно! Бо був час в ╕стор╕╖ православно╖ церкви, коли етн╕чних укра╖нц╕в не допускали до церковних кафедр в Укра╖н╕. Нин╕ церковна дипломат╕я витончен╕ша: душити укра╖нство руками самих укра╖нц╕в, а тому налаштовують паству МП не допускати в╕дкриття укра╖нських православних храм╕в КП чи греко-католицьких. Тож громадяни - представники титульно╖ нац╕╖, ╓впатор╕йськ╕ укра╖нц╕ змушен╕, як гнан╕ перш╕ християни, збиратися на богослуж╕ння п╕д в╕дкритим небом. Але ╕ зв╕дти ╖х женуть розлю-
чен╕ богомольн╕ бабус╕-параф╕янки церков МП.

╤ це тод╕, коли за рахунок укра╖нських платник╕в податк╕в в╕дбудован╕ Успенський собор Ки╓во-Печерсько╖ лаври та Володимирський собор на мис╕ Херсонес у Севастопол╕. Обидва храми передан╕ у власн╕сть Московського патр╕архату.
Колись рос╕йська в╕нценосна особа, подорожуючи по Укра╖н╕, батьк╕вщин╕ свого чолов╕ка за морганатичним шлюбом Олекс╕я Розумовського, ╢лизавета Романова мовила: «Я люблю народ этот - благонравный и незлобный». ╤ д╕йсно-таки незлобний... Ще були св╕ж╕ шрами батуринсько╖ р╕зн╕ та пожарищ, вчинених О. Меншиковим за наказом Петра ╤, батька ╕мператриц╕ ╢лизавети Петр╕вни.
В наш час у в╕дпов╕дь на доброчинн╕сть ╕ незлобн╕сть укра╖нц╕в, як╕ не поводять себе так по в╕дношенню до рос╕ян, як прибалти, параф╕яни церкви МП заблокували ╕ не дали можливост╕ Свят╕йшому Патр╕арху Ки╖вському ╕ вс╕╓╖ Руси-Укра╖ни Ф╕ларету провести прес-конференц╕ю в С╕мферопол╕. А при╖хав в╕н до Криму з добрими нам╕рами: разом з римо-католиками в╕дкрити на П╕вденнобережж╕ панс╕онат для в╕дпочинку та л╕кування д╕тей-сир╕т. Будучи причетною до обездолених д╕тей, соц╕альних сир╕т школи-╕нтернату, мен╕ здалося доц╕льним запросити Владику на зустр╕ч з ними. На радощах под╕лилася з колегою, укра╖нкою, кор╕ння яко╖ з черн╕г╕вських Леляк╕в, що на Варвинщин╕. Вона викону╓ функц╕ю м╕с╕онера православно╖ церкви МП серед осирот╕лих школяр╕в. ╤ що ви дума╓те?! Симпатична, доброзичлива, богобоязлива ж╕ночка митт╓во перевт╕лилась в типову кримчанку, заявивши з╕ злобою «Ф╕ларет - розкольник. Керована ним церква не ╓ канон╕чною. Учням не сл╕д з ним зустр╕чатися». У призначений день зустр╕ч╕ т╕ ж сам╕ розлючен╕ параф╕янки церков МП влаштували п╕кети з образливими гаслами, чим змусили Патр╕арха Ф╕ларета ╖хати не в школу-╕нтернат, а в аеропорт. На мо╓ зауваження колез╕, що зустр╕ч, на яку чекали д╕ти, прибулий кобзар, не в╕дбулася з ╖╖ вини, я почула в╕дпов╕дь: «Кожен захища╓ сво╖ переконання». Сво╖ переконання моя колега, ╕сторик за фахом, сформувала у повн╕й залежност╕ в╕д церковнослужител╕в МП. П╕дтвердження цьому - такий факт.
З нагоди 190-╖ р╕чниц╕ в╕д дня народження Т. Г. Шевченка рада шк╕льного музею «Слава Укра╖н╕» ╕н╕ц╕ювала зб╕р кошт╕в для буд╕вництва «Тарасово╖ церкви». Фанатично в╕рна церкв╕ МП задля свято╖ справи здала 20 гривень, але просить мене, щоб я не аф╕шувала ╖╖ участ╕ у дан╕й благородн╕й акц╕╖, аби про це не д╕зналися у Кримськ╕й патр╕арх╕╖. ╤ хоча з╕бран╕ кошти вже були в╕дправлен╕ в Ки╖в на рахунок «Просв╕ти», я п╕сля з╕рвано╖ нею зустр╕ч╕ з Патр╕архом Ф╕ларетом, щоб до нашо╖ нац╕онально╖ святин╕ - православно╖ церкви не пристало, як писав Великий Кобзар, «варшавське см╕ття, грязь Москви», повернула ╖й ╖╖ пожертвування з╕ сво╓╖ зарплати.
Особливо яскраво виражену антидержавну позиц╕ю демонстру╓ православна церква МП в Укра╖н╕ п╕д час пол╕тичних акц╕й, орган╕зованих ультра-екстрем╕сткою Наталею В╕тренко, яка, в╕дробляючи кошти, витрачен╕ на ╖╖ передвиборну кампан╕ю сус╕дньою державою, орган╕зову╓ хресн╕ ходи в╕руючих по Ки╓ву з ╕конами, корогвами п╕д прапорами ПСПУ з антидержавними, антиукра╖нськими гаслами.
Телеглядач╕ з╕ всього св╕ту з екран╕в сво╖х телев╕зор╕в могли бачити акц╕╖ протесту в Феодос╕╖ проти в╕йськових навчань «С╕ бриз», що проходили п╕д лозунгами «Укра╖на без НАТО». Мета цих провокац╕йних д╕йств - дестаб╕л╕зувати внутр╕шню ситуац╕ю в Укра╖н╕, п╕д╕рвати м╕жнародний ╕м╕дж нашо╖ держави, послабити бо╓здатн╕сть укра╖нських Збройних сил. Найактивн╕шу участь в цих безчинствах брали в╕руюч╕ церков МП (при╖хали аж ╕з Одеси. Ц╕каво, а за чи╖ ср╕бняки? ╤ хто ╖х орган╕зував?), що проводили ╕ тут хресн╕ ходи. ╤кони, корогви видавалися ж з церков МП. Не виключено, що церковнослужител╕ цього курортного м╕ста ╕ всього Криму забезпечували масов╕сть акц╕й, а безпосередн╓ кер╕вництво п’ятою колоною зд╕йснювалося з Будинку культури Чорноморського флоту Рос╕╖, що у м╕ст╕ Феодос╕╖. Таким чином, православна церква МП в Укра╖н╕ в╕дкрито стала в лави п’ято╖ колони.
Тим часом, пол╕тична ситуац╕я зм╕ню╓ться щоденно.
У пов╕тр╕ запахло новими виборами. Рег╕онали в парламент╕ знову почали демонструвати сво╓ рос╕йське мовлення. Зустр╕чаючи мощ╕ святого, десницю ╤оанна Хрестителя, не ╕накше як з кон’юнктурних обставин, заговорив рос╕йською в пропов╕д╕ ╕ митрополит Володимир, стараннями якого п╕д час вибор╕в (щоб залучити до храм╕в МП якомога б╕льше в╕руючих) часто завозяться в Укра╖ну християнськ╕ святин╕. А за час ╖╖ незалежност╕ тими ж стараннями владики к╕льк╕сть церков МП в Укра╖н╕ зросла на 120. За 121-шу йдуть батал╕╖ у Черн╕гов╕, де стародавню культову споруду повернула християнам держава. ╤ хоча в цьому м╕ст╕ у МП ╓ чотири храми, а у КП нема╓ жодного, в протистояння втягнут╕ в╕руюч╕ та миряни. Як при цьому не пор╕вняти укра╖нц╕в з чехами, ╖х сп╕льними проблемами та запитати кожному у себе: чи по сов╕ст╕, по запов╕дях Господн╕х д╕╓ православна церква МП ╕ зокрема так╕й «Полюби ближнього свого, як самого себе», а також дати в╕дпов╕дь, хто на батьк╕вщин╕ ма╓ бути попереду, а хто в хвост╕. Гусити цю в╕дпов╕дь дали майже 600 рок╕в тому. Укра╖нц╕, будучи послушниками церкви, що виража╓ ╕нтереси чужо╖ держави, на роздор╕жж╕ вс╕ 15 рок╕в сво╓╖ державно╖ незалежност╕...
Валентина ЧЕКАЛ╤НА.
м. С╕мферополь.

*  *  *

За характер, талант, укра╖нську душу ╕ несхибну громадянську позиц╕ю наш╕ читач╕ пропонують обрати заслужену вчительку, кавалера ордена княгин╕ Ольги Валентину ╤ван╕вну Чекал╕ну делегатом в╕д укра╖нсько╖ громади Криму на IV Всесв╕тн╕й форум укра╖нц╕в. Пан╕ Валентина попросила через газету подякувати людям за дов╕ру ╕ вибачитися, бо за станом здоров`я вона, якби ╖╖ й справд╕ вибрали, по╖хати не зможе. Але якщо ╖╖ приклад - яким повинен бути справжн╕й делегат - допоможе кримським укра╖нцям сформувати достойну делегац╕ю, Валентина ╤ван╕вна буде вт╕шена ╕ цим.
Тож заклика╓мо «св╕тличан» й дал╕ називати тих, хто, на вашу думку, м╕г би достойно представити кримське укра╖нство на форум╕ у Ки╓в╕. Чого чека╓те ви в╕д цього Всесв╕тнього всеукра╖нського з`╖зду? Якби у вас була можлив╕сть з трибуни форуму звернутися до його делегат╕в, до чого ви закликали б ╖х, як нам ус╕╓ю всесв╕тньою укра╖нською громадою «п╕дн╕мати нашу червону калину» - Укра╖ну?
Напиш╕ть до «Св╕тлиц╕» - ще ╓ час бути почутими!

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #29 за 14.07.2006 > Тема "Ми єсть народ?"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=3976

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков