|
"Кримська Свiтлиця" > #33 за 11.08.2006 > Тема ""Будьмо!""
#33 за 11.08.2006
ЧУ╢МО ДЗВ╤Н... Д╤ЗНАТИСЯ Б, ДЕ В╤Н?
╤стор╕ю у зворотний б╕к не повернеш.
А ╕нод╕ з’явля╓ться бажання повернутись туди, у минуле, та все зм╕нити на краще, щоб сучасне стало хоча б трошки св╕тл╕шим. Щоб не знали ми т╕╓╖ ненавист╕, агрес╕╖ та розбрату, який вс╕х нас, а особливо молодь, зараз оточу╓. Шкода, що, кочуючи стор╕нками ╕стор╕╖, можна лишень пропустити через себе т╕ под╕╖, як╕ колись в╕дбувалися. Зм╕нити щось вже неможливо. А так хочеться, оск╕льки саме в минулому лежать причини сьогодення, вся предтеча сучасних проблем та, зокрема, нашого розбрату. Саме до ╕стор╕╖ ми ма╓мо звернутись, щоб роз╕братися, як же ми д╕йшли до тих сучасних негаразд╕в, як╕ ма╓мо тепер. Як так сталося, що укра╖нсько- та рос╕йськомовн╕ громадяни нашо╖ кра╖ни зам╕сть того, щоб жити в мир╕ та злагод╕ та разом будувати майбутн╓ для наступних покол╕нь, нараз╕ з ворож╕стю, а часом ╕з ненавистю дивляться одне одному у в╕ч╕? Це факт, який ми не можемо замовчувати. Проблеми сл╕д розв’язувати, а не перекладати у „довгу шухляду”, тим б╕льше тод╕, коли у це протистояння втягу╓ться молодь.
Чим б╕льше я думаю над питанням причин сучасного розбрату за мовною ознакою, тим б╕льше усв╕домлюю, що п╕д-штовхувати до цього можуть лишень люди з ур╕заною ╕сторичною пам’яттю. Народ, який не ма╓ сво╓╖ ╕сторично╖ пам’ят╕ та не збер╕га╓ досв╕д минулого, легше всього тримати п╕д контролем. Чим коротш╕ спогади людини – тим вона пок╕рн╕ша.
╤ сучасне протистояння на л╕н╕╖ «рос╕йське-укра╖нське» доводить, що люди забули свою ╕стор╕ю. Укра╖нець чи рос╕янин, який пам’ята╓, що в╕н – нащадок не т╕льки Запорозько╖ С╕ч╕ чи Московського княз╕вства, але ╕ Ки╖всько╖ Рус╕, не опуститься на р╕вень банального м╕тингового приниження ╕ншо╖ сх╕днослов’янсько╖ мови, тим б╕льше, якщо ╖╖ не зна╓. Все ма╓ ╓диний вит╕к: на укра╖нську та рос╕йську мови впливали одн╕ ╕ т╕ ж сам╕ чинники, в╕дбувалися одн╕ ╕ т╕ ж сам╕ процеси (палатал╕зац╕я, випадання редукованих звук╕в тощо). Як в такому випадку ц╕ мови можуть бути протиставлен╕ одна одн╕й? ╤ як нос╕ям цих мов одна з них може бути чужою?
Ви, мабуть, пом╕тили, шановн╕ читач╕, що серед тих, хто беруть на себе „в╕дпов╕дальну м╕с╕ю” критикувати та принижувати укра╖нську мову, небагато людей, як╕ ╖╖ знають. Отже, ╕ дос╕ кримчани д╕ють за принципом „чу╓мо дзв╕н, та не зна╓мо, де в╕н”. Прикро, але, зовс╕м не розбираючись у ф╕лолог╕╖ та ╕стор╕╖, так╕ люди заз╕хають на такий р╕вень анал╕тики, який не може соб╕ дозволити нав╕ть грамотний спец╕ал╕ст-ф╕лолог чи ╕сторик-мовознавець. Так, наприклад, часто можна почути думку серед рос╕ян Криму, що укра╖нська мова – це ж рос╕йська, т╕льки спольщена. Але ж ц╕ люди не знають ан╕ польсько╖, ан╕ укра╖нсько╖! Часто под╕бн╕ особи ╕ сво╓ю-то мовою погано волод╕ють, вставляючи практично через кожне рос╕йське слово тюркомовн╕ вигуки, як╕ залишилися в╕д татаро-монгольсько╖ навали ╕ перевт╕лилися в народ╕ у грубу лайку. Проте цей фактор не заважа╓ таким людям в╕рити у те, що вони сам╕ колись в╕д когось почули та тепер, мов магн╕тофон, прокручують цей запис, вводячи в оману б╕льше себе, н╕ж оточуючих.
Сп╕лкуючись на вибухонебезпечну для Криму мовну тему, я пом╕тив дуже ц╕каву збентежливу тенденц╕ю. Серед тих, хто агресивно ставиться до укра╖нсько╖ мови, ви не знайдете грамотних профес╕ональних ф╕лолог╕в рос╕йсько╖ мови. Так╕ люди н╕коли слова поганого не скажуть на адресу державно╖ мови. Виника╓ справедливе питання – як же ж так? Здавалося б, все ма╓ бути навпаки. Ф╕лологи-то ╕ являють собою ╓дину сп╕льноту людей, як╕ насправд╕ мають право втручатися у мовн╕ питання та д╕литися сво╖ми висновками ╕з простими людьми. А вони чомусь залишаються осторонь. Ви чули, щоб профес╕йн╕ ф╕лологи п╕дтверджували або спростовували факт, що „укра╖нська мова – це та сама рос╕йська, т╕льки спольщена”, що це „недорос╕йська” мова? Впевнений, що н╕. ╤ я не чув. Навпаки – потрапляючи на факультети рос╕йсько╖ ф╕лолог╕╖ в╕дверт╕ укра╖нофоби пом’якшують свою позиц╕ю в╕дносно укра╖нсько╖ мови. Що ╖х примушу╓ робити це? Знання, як╕ вони отримують! Повноц╕нне знання сво╓╖ р╕дно╖ сх╕днослов’янсько╖ мови. ╥х примушують ор╕╓нтуватися у ╕стор╕╖ розвитку сво╓╖ мови, розпочинаючи з само╖ Ки╖всько╖ Рус╕. Мова, якою говорили тисячу рок╕в тому в Ки╖вськ╕й держав╕, в оф╕ц╕йн╕й науц╕ зветься давньоруською. ╤ коли ф╕лологи занурюються в це сп╕льне для вс╕х сх╕дних слов’ян мовне середовище, вони поступово усв╕домлюють, що укра╖нська мова для рос╕ян не така вже ╕ чужа. Вона н╕ в якому випадку не може бути чужою, оск╕льки успадкувала в соб╕ в╕д давньорусько╖ практично все, що не успадкувала рос╕йська. Саме завдяки такому мовно-╕сторичному розпод╕лу величезний пласт давньорусько╖ мови (яка, до реч╕, була далеко не такою простою, як сучасн╕ рос╕йська, укра╖нська та б╕лоруська, нав╕ть якщо ╖х об’╓днати разом) не зник у небуття, а збер╕гся. Збер╕гся у наших мовах. Так, укра╖нська успадкувала в╕д давньорусько╖, скаж╕мо, давню вимову, кличний в╕дм╕нок, л╕тери „╕”, „╖” та багато чого ╕ншого. З╕ свого боку, мова рос╕йська зберегла практично у первинному вигляд╕ старовинну граматику мови Рус╕, л╕тери „ы”, „ъ” тощо. ╤ чим б╕льше сх╕днослов’янських мов людина зна╓, тим вона не просто сильн╕ша в план╕ профес╕йно╖ конкурентоспроможност╕ на всеукра╖нському р╕вн╕ – вона ста╓ куди б╕льше духовно багатшою, н╕ж людина, яка волод╕╓ лишень одн╕╓ю р╕дною сх╕днослов’янською мовою. Двомовна людина сто╖ть ближче до сво╖х предк╕в, як╕ жили у Ки╖вськ╕й Рус╕. ╤ це факт, оск╕льки будь-який ф╕лолог вам п╕дтвердить, що з прадавн╕х час╕в мова наших пращур╕в стало спрощувалася – зменшувалася к╕льк╕сть часових форм, зникали ц╕л╕ звуки, л╕тери; що ╕ призвело до розколу ╓дино╖ мовно╖ сп╕льноти нащадк╕в Ки╖всько╖ Рус╕. ╤ в так╕й ситуац╕╖ укра╖нська та рос╕йська мови разом зберегли в соб╕ ледве не всю давньоруську вимову, граматику, писемн╕сть тощо. Але це т╕льки при умов╕, якщо вони сп╕впрацюють, а не д╕ють кожна окремо, тим б╕льше – одна проти одно╖. Усв╕домлюючи все це, розум╕╓ш безглузд╕сть запевнянь укра╖номовних та рос╕йськомовних громадян Укра╖ни, що саме ╖хня мова ╓ спадко╓мцем культури сиво╖ давнини, а ╕нша – це всього-на-всього б╕чна г╕лка ╖╖. Так, справжньому рос╕янинов╕ не може р╕зати слух слово „хитрий” в укра╖нськ╕й транскрипц╕╖, а не в рос╕йськ╕й. Чому? А тому, що саме так вимовлялося це слово за час╕в княз╕в Святослава, Володимира, Ярослава Мудрого, ╕нших княз╕в Ки╖всько╖ держави Середньов╕ччя. Просто в Москов╕╖ ця вимова пом’якшилася, а в укра╖нськ╕й мов╕ законсервувалася практично у сво╓му первинному вигляд╕ (звуки [г], [к], [х] в давньоруськ╕й були твердими). А тому, якщо якийсь укра╖нофоб вам скаже, що слово „хитрий” для нього чуже, що це „малорос╕йський д╕алект”, то знайте – ╕сторична пам’ять ц╕╓╖ людини достатньо ур╕зана, щоб вважати ╖╖ спадко╓мцем Ки╖всько╖ Рус╕. Вся ╕стор╕я для таких людей розпочалася максимум з Москов╕╖ та ╤вана Грозного, хоча ╕ тод╕ на деяких окра╖нах Московського царства це слово вимовлялося в старовинному сво╓му вар╕ант╕.
Який висновок можна зробити ╕з всього вищесказаного? Рос╕яни мають дякувати Богу, що на Рус╕ збереглася укра╖нська мова. Вони також можуть подякувати йому, що завдяки тим умовам, як╕ нараз╕ створен╕, вони можуть без сутт╓вих зусиль засво╖ти ╖╖, удосконалити до р╕вня в╕льного волод╕ння. ╤ це не буде означати, що вони в╕дмовилися в╕д свого народу, в╕д сво╓╖ культурно╖ спадщини. Навпаки – через укра╖нську мову вони стануть набагато вищ╕ духовно та зроблять м╕цний крок до повернення зв’язку м╕ж покол╕ннями на ц╕ле тисячол╕ття. ╤ це стане великим досягненням, ви вже мен╕ пов╕рте – на власний досв╕д спираюся, бо колись сам укра╖нсько╖ не знав, та як ╕ вс╕ повторював думку б╕льшост╕: укра╖нську вчити не треба, нам ╕ рос╕йсько╖ достатньо.
Серед кримських укра╖нофоб╕в можна також почути таку думку, що, мовляв, вони не були б проти укра╖нсько╖, якби ╖╖ не нав’язували рос╕йськомовному населенню. Недосконал╕сть ц╕╓╖ позиц╕╖ вит╕ка╓ з╕ св╕домо ╕люзорного тлумачення того, що в╕дбува╓ться навколо. Оск╕льки державною мовою ╓ укра╖нська, то завдання держави – надати вс╕м громадянам можлив╕сть ╖╖ засво╖ти на необх╕дному р╕вн╕, щоб рос╕йськомовн╕ рег╕они Укра╖ни не залишилися осторонь в╕д процес╕в розбудови кра╖ни. Саме з ц╕╓ю метою ╕ була створена спроба влаштувати в Криму середовище, необх╕дне для швидкого оволод╕ння укра╖нською, оск╕льки якщо у державотворчих процесах участь будуть брати лишень зах╕дн╕ та центральн╕ рег╕они Укра╖ни, то розвиток неньки буде неповноц╕нний. Невже треба мати „с╓мь пяд╓й во лбу”, щоб зрозум╕ти цю просту ╕стину? Для рос╕йськомовно╖ громади Укра╖ни створювалися вс╕ умови, щоб легко оволод╕ти укра╖нською мовою. Спитайте у будь-якого ф╕лолога, знавця ╕ноземно╖ мови, як можна в рекордно стисл╕ терм╕ни засво╖ти мову? В╕дпов╕дь – зануритись у мовне середовище. Задля вивчення укра╖нсько╖ рос╕янинов╕ не сл╕д докладати сутт╓вих зусиль – вона ж ╖м не чужа. Проте що ми бачимо нараз╕? Зам╕сть того, щоб сприйняти цей сво╓р╕дний „дарунок” та не обмежувати сво╖ можливост╕ Кримом; зам╕сть того, щоб поповнити к╕льк╕сть мов, якими можна сп╕лкуватись на в╕льному р╕вн╕, наблизитись до сх╕днослов’янського першовитоку, рос╕йськомовн╕ рег╕они перетворилися на джерело пост╕йно╖ загрози та небезпеки для молодо╖, ще не зм╕цн╕ло╖ Укра╖нсько╖ держави. Як насл╕док – розколи кра╖ни у виборч╕ пер╕оди. Зам╕сть того, щоб залучитися у процес перетворення Укра╖ни на справжнього нащадка давньо╖ Ки╖всько╖ держави, де м╕сце ╓ ╕ для рос╕йськомовних, рос╕йська громада стала на в╕дверт╕ анти-укра╖нськ╕ позиц╕╖. Боляче бачити в цих очах не ╕н╕ц╕ативн╕сть, а банальну ненависть. ╤ багато кримчан, на жаль, сво╖х д╕тей виховують не те що не в укра╖нському дус╕ – в дус╕ ненавист╕ до всього, що з ним пов'язане. ╤ ними керу╓ не любов до Рос╕╖, а ненависть до Укра╖ни. А м╕ж цими двома поняттями лежить величезна пр╕рва. Коли в людин╕ дом╕нуюче почуття - любов, то така людина св╕тла: вона готова боротися не „проти”, а „за”. Коли нею керу╓ ненависть та фанатизм – то це становить загрозу для будь-яких св╕тлих ╕дей з розбудови кра╖ни. А Крим бореться не „за”, а „проти”. ╤ часом в це „проти” входять деяк╕ справд╕ корисн╕ для Укра╖ни прагнення.
Рос╕йськомовн╕ громадяни звикли жити в могутн╕й ╕мпер╕╖, яка об’╓днувала в соб╕ вс╕ сх╕днослов’янськ╕ народи. ╤ це тлумачники серед ╖хн╕х лав передають як виразник загальнослов’янсько╖ ╕де╖. В як╕йсь м╕р╕ так ╕ було. Однак чомусь при цьому мова не йде, як саме ц╕ братн╕ народи були „об’╓днан╕” в одну кра╖ну. Московське царство не було виразником загальнослов’янсько╖ ╕де╖. Навпаки – воно ╖╖ поховало на стол╕ття, насл╕дки чого ми зараз ╕ бачимо, оск╕льки братн╕ народи були п╕дкорен╕ силою, а пот╕м, п╕сля п╕дкорення, силою у склад╕ ╓дино╖ ╕мпер╕╖ утримувалися. ╤накше б укра╖нська мова не сприймалася в царськ╕й Рос╕╖ та Радянському Союз╕ як символ сепаратизму, а рос╕йська мова б не стала сприйматись укра╖нцями як джерело загрози власн╕й земл╕. Укра╖нська мова, яка в часи Москов╕╖ ще не так в╕др╕знялася в╕д рос╕йсько╖, як зараз, вже тод╕ заборонялася та пересл╕дувалася. З братами так не вчиняють. Однак полишимо минуле – тепер сл╕д думати наперед: що молод╕ робити, щоб об’╓днати кра╖ну, в як╕й нам вс╕м сп╕льно жити?
Ще з час╕в „Велесово╖ книги” та „Слова о полку ╤горев╕м” вс╕ сучасники закликали до „╓дност╕ руських земель”. Кр╕зь стол╕ття цей заклик ми чули з╕ шк╕льних парт, однак, чомусь, продовжу╓мо порушувати батьк╕вськ╕ запов╕ти. Прийшов час виконувати велику „роботу над помилками”. ╤ робити ╖╖ ма╓ молодь. Розпочнемо ж з себе. В першу чергу сл╕д п╕двищувати св╕й культурний та духовний р╕вень, налагоджувати зв’язок ╕з минулим, ╕ чим дал╕ вглиб стол╕ть та тисячол╕ть, тим краще, щоб подолати ту пр╕рву, яка п╕дживлю╓ розбрат. Як приклад можливих насл╕дк╕в тако╖ ситуац╕╖ наведу ще один аргумент рос╕йсько╖ громади: "Укра╖на – це „окра╖на”, а справжн╕й центр Рус╕ – в Рос╕╖". Парадоксально, але вс╕, хто так говорять, сам╕ розум╕ють слабк╕сть цього аргументу. Вс╕ пам’ятають Русь Ки╖вську, де осередок майбутньо╖ Рос╕╖ знаходився на окра╖н╕. Так склалося ╕сторично, що центр став окра╖ною, а окра╖на – центром. Пол╕тичний центр зм╕стився, однак сакральний, духовний центр Рус╕ так ╕ залишився в Ки╓в╕, та не т╕льки в Ки╓в╕. Багато людей ╕ не знають, що древня прабатьк╕вщина слов’ян була в Дунайсько-Карпатському рег╕он╕. Про це говорять сучасн╕ ╕сторичн╕ досл╕дження, це п╕дтверджу╓ ╕ „Книга Велеса”. Саме по в╕дношенню до Карпат слов’яни п╕д час свого розселення у V стол╕тт╕ розд╕лилися на зах╕дних, сх╕дних та п╕вденних. А тому сучасн╕ кор╕нн╕ западенц╕, до яких рос╕йська громада ставиться з насторогою та агрес╕╓ю, ╓ найб╕льш автохтонним слов’янським етносом, який у рег╕ональних особливостях збер╕г найдавн╕ш╕ елементи загальнослов’янських традиц╕й. Саме тому в╕н сутт╓во в╕др╕зня╓ться в╕д ╕нших. Цей факт знову доводить ур╕зану ╕сторичну пам’ять укра╖нофоб╕в. А тому, коли ор╕╓нту╓шся на ще б╕льш древню, доки╖вську традиц╕ю, розум╕╓ш всю безглузд╕сть сучасного стану, коли мовне питання стало причиною ворожнеч╕ м╕ж сател╕тами колись ╓дино╖ слов’янсько╖ цив╕л╕зац╕╖ спочатку з центром у Карпатах, а пот╕м у Ки╓в╕. Така ненависть у братн╕х очах викликана в╕дсутн╕стю елементарних знань ╕стор╕╖. Коли ж горизонт людсько╖ св╕домост╕ розширю╓ться, ворожнеча поступово в╕дходить у минуле.
Прийшов час руйнувати ту систему, при як╕й мова розколю╓ сусп╕льство. А для цього сл╕д усв╕домити себе нащадком минулих покол╕нь на десятки кол╕н вглиб в╕к╕в. Коли в╕дчу╓ш себе спадко╓мцем держави Кия, Щека та Хорива, збагнеш, що рос╕яни та укра╖нц╕ не так╕ вже ╕ р╕зн╕. Коли ж в╕драху╓ш роки ╕сторично╖ пам’ят╕ до Стародавнього Св╕ту, то взагал╕ особливо╖ р╕зниц╕ м╕ж слов’янами не побачиш. Станеш вищим за вс╕ м╕жслов’янськ╕ протир╕ччя, почнеш шукати те, що нас об’╓дну╓. ╤ це не к╕нець шляху. Слов’янський етнос також не сам по соб╕ з’явився. Багато тисячол╕ть тому в╕н в╕докремився в╕д загально╖ ╕ндо╓вропейсько╖ етн╕чно╖ та мовно╖ с╕м’╖. Коли усв╕домиш все це, зрозум╕╓ш, що справжня причина розбрату – ур╕зана ╕сторична пам’ять. А тод╕ зм╕ниться ставлення ╕ до мови сво╖х сус╕д╕в, з якими нам ще не одне покол╕ння пл╕ч-о-пл╕ч жити та разом будувати майбутн╓ держави для наступних покол╕нь.
Андр╕й ╤ВАШКО,
студент факультету журнал╕стики Тавр╕йського гуман╕тарно-еколог╕чного ╕нституту.
На фото: Ц╕кавий приклад знання укра╖нсько╖ мови сучасними ЗМ╤.
"Кримська Свiтлиця" > #33 за 11.08.2006 > Тема ""Будьмо!""
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=4044
|
У ЦЕНТР╤ НЬЮ-ЙОРКА П╤ДНЯЛИ УКРА╥НСЬКИЙ ПРАПОР ДО Р╤ЧНИЦ╤ НЕЗАЛЕЖНОСТ╤
СОЛ╤ДАРН╤ З УКРА╥НОЮ
СЕРЕД ПОВЕРНЕНИХ ╤З РОС╤ЙСЬКОГО ПОЛОНУ ЗАХИСНИК╤В МАР╤УПОЛЯ ╢ ДВО╢ КРИМЧАН
УКРА╥НА ПОВЕРНУЛА З РОС╤ЙСЬКОГО ПОЛОНУ 215 ЛЮДЕЙ, ЗОКРЕМА Й ЗАХИСНИК╤В «АЗОВСТАЛ╤»
