Версiя для друку Обговорити в форумi

Фотофакт

  В останній серпневий день Молдова відзначала свято рідної мови «Limba noastra». І не гучними заходами на площах, а утвердженням її в усіх сферах суспільного життя.
 Кишинів, де мені пощастило провести частину відпустки, сьогодні говорить переважно державною. Тим громадянам, котрі нею нехтують, сьогодні у столиці не солодко. У крамницях, транспорті, медичних та освітянських установах - скрізь послуговуються молдавською. І, як мені зда-лося, - це влаштовує всіх городян. Принаймні, я не помітила спротиву. Хоча, зі слів мешканців міста, не обходиться без казусів.
 В одному з маршрутних таксі (маршрут № 110) плакатик виголошував: «Водій не говорить російською». Цікавлюся, що спонукало до таких дій і чую знайому історію (у моєму рідному Севастополі таке трапляється на кожному кроці).
 «Коли я оголосив чергову зупинку, - розповів водій маршрутного таксі, - до мене присікався якийсь молодчик: «Хватит чирикать, переходи на человеческий!» «Да уж лучше чирикать, нежели хрюкать!» - відрізав я нахабі, а наступного дня прилаштував ось цей плакатик.
А що? Маю повне право. Я у себе вдома. Нещодавно я проїхав через всю Європу і ніхто там під мене не підлаштовувався. Скрізь шанують свою державну мову.
А ми чим гірші?»
 Лідія СТЕПКО.
 
 А У НАС?
 «ГОСТИННІСТЬ» ПО-КРИМСЬКИ...
 Дикунські випадки побутового кримського шовінізму трапились в Севастополі.
 Нещодавно у моєї знайомої відпочивали сестри-монахині із Західної України. Скромні жіночки якось їхали у тролейбусі. Коли підійшла кондуктор, виявилось, що у них є лише крупна купюра. Ну, так сталось. Кондуктор сказала, що в неї немає здачі. Монахині між собою почали розмовляти. Почувши українську мову, працівниця тролейбусного депо зиркнула на них, відійшла, а через кілька зупинок підвела до українок контролера, щоб... оштрафувати за проїзд без квитка. Від того факту, що вона сама не продала їм квитка, кондуктор відмовилась, навіть не червоніючи. В результаті обидві севастопольські гості сплатили штраф по 10 гривень з кожної, і здача раптом знайшлася!
 Через якийсь час вони сіли на вільні місця і продовжували спілкуватись між собою. Над ними нахилився дебелий чолов’яга і запитав: «А чєво ето ви нє по-русскі гаварітє?», «засвітивши» таким чином своє безкультур’я, нахабство і шовінізм одночасно.
 Досить неприємний випадок стався з ними й наступного дня, коли монахині питали у водіїв мікроавтобусів українською мовою: «Чи є вільні місця?» Хоча місця були, водії, як один, казали: «Нєт!» У водія четвертої маршрутки жіночки вже запитали російською. «Садітєсь!» - відповів негайно водій. Отакий дикунський ринок послуг в Севастополі! Чи це ринок взагалі?
 Жінки ще зауважили, що біля водіїв у кожному мікроавтобусі стоять виключно прапорці-триколори, що їх дуже здивувало.
 Керівництво Севастополя дуже вже багато говорить про важливість туристів для міста та про те, щоб не зривати курортні сезони. На мій погляд, в наступному році для скарбниці міста будуть втрачені не лише гроші цих гостей, а й інших, хто довідається про випадки нахабства й шовінізму у сфері обслуговування.
 Максим РОЗУМІЙКО.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #17 за 08.09.2006 > Тема "Українці мої..."