"Кримська Свiтлиця" > #46 за 10.11.2006 > Тема "На допомогу вчителеві"
#46 за 10.11.2006
БОЛ╤ТИ БОЛЕМ СЛОВА НАШОГО...
Роксолана ЗОР╤ВЧАК
(Продовження. Поч. у № 8 - 45).
Ц╕каво, що безквиткового пасажира так само називають «зайцем», пор.: «Люся потайки з╕тха╓: Хоч два рази перев╕р, - Не зустр╕неться тут за╓ць - безб╕летний пасажир» (Н. Заб╕ла). На основ╕ цього значення лексеми «за╓ць» виникло поширене тепер в Укра╖н╕ пор╕вняння «потр╕бний, як зайцев╕ стоп-сигнал» (тобто, зовс╕м не потр╕бний). Чимало ц╕кавого про образ зайця в укра╖нськ╕й словесност╕ знаходимо в працях в╕домого укра╖нського л╕тературознавця й етнографа Миколи Сумцова. До реч╕, 1907 р. уперше в ╕стор╕╖ Харк╕вського ун╕верситету (його в╕дкрито 17 с╕чня 1805 р.) цей учений прочитав лекц╕ю укра╖нською мовою, що було неабиякою под╕╓ю пол╕тично╖ ваги. «Ой ти, д╕вчино, з гор╕ха зерня...» Кожен укра╖нець, у кого щоденщина та прагматизм не вбили любов╕ до поез╕╖ та в╕дчуття краси художнього слова, захоплю╓ться л╕ричною драмою ╤. Франка «З╕в’яле листя». ╤ хоча б тр╕шки тямучий у поез╕╖ зна╓ четвертий в╕рш ╕з «Другого жмутка»: Ой ти, д╕вчино, з гор╕ха зерня, Чом тво╓ серденько - колюче терня?
Чом тво╖ устонька - тиха молитва, А тво╓ слово остре, як бритва?
Чом тво╖ оч╕ сяють тим чаром, Що то запалю╓ серце пожаром?
Ох, т╕╖ оч╕ темн╕ш╕ ноч╕, Хто в них задивиться, й сонця не хоче!
╤ чом тв╕й усм╕х - для мене скрута, Серце бентежить, як буря люта?
Ой ти, д╕вчино, ясная зоре! Ти мо╖ радощ╕, ти мо╓ горе!
Багатьом цей тв╕р (музика М. Лисенка) запам’ятався в чудовому виконанн╕ в╕домого укра╖нського сп╕вака О. Врабеля. Хто чув це виконання, зокрема, на урочистому концерт╕, присвяченому 130-р╕ччю з дня народження ╤. Франка у Львов╕ 11 вересня 1986 року, той не зможе його забути. Але аж н╕як не кожен може правильно пояснити Франкове звертання ╕з прихованим пор╕внянням «Ой ти, д╕вчино, з гор╕ха зерня». Насправд╕ в народн╕й ментальност╕, в образн╕й св╕домост╕ народу «гор╕х» - це завжди символ здоров’я. Колись казали: «Здорова, як волоський гор╕х». А добре здоров’я д╕вчини в даному випадку по╓дну╓ться з ╖╖ красою. Отже, повне звертання (з пор╕внянням) звучало б «Ой ти, д╕вчино, (здорова [дужа]), як з гор╕ха зерня». ╢ й ╕нша ╕нтерпретац╕я: поез╕ю побудовано на опозиц╕╖ - тверда шкарлупа (неприступн╕сть) - смачне зерня. Прикро, що такий досконалий майстер художнього слова, як А. Ахматова (з походження - укра╖нка), не зрозум╕ла цього пишного Франкового образу, про що св╕дчить ╖╖ переклад:
Стройная девушка, меньше орешка, Что ж в твоём сердце злая насмешка?
Про переклади та про одне слово в переклад╕
У листопадовому, 43-му, випуску «Народно╖ вол╕» за 2001 р╕к натрапила я на новий укра╖нський переклад «Chanson d’automnе» П. Верлена, що належить Ганн╕ Чер╕нь. Ран╕ше цей шедевр укра╖нською мовою в╕дтворили: М. Рудницький, Г. Кочур, Борис Тен, М. Лукаш, М. Терещенко, ╤. Св╕тличний та С. Гординський. Щоб обговорити проблему одного слова в переклад╕, наведу переклад повн╕стю:
Монотонний заклин Ос╕нн╕х в╕ол╕н, Дощу краплини... Це голос╕ння, Млосне квил╕ння Вглиб серця плине. Годинник вдарив Як крик зозул╕ - Дихання трачу. З напливу марив Про дн╕ минул╕ Я плачу... ╤ду без тями Пом╕ж в╕трами В св╕т летарг╕чний. П╕д в╕тру свист, Як мертвий лист, На спок╕й в╕чний.
Загалом, переклад влучний, одначе бентежать перш╕ два рядки з╕ словом «в╕ол╕н» - на мою думку, не надто милозвучним. А йдеться про представлення укра╖нському читачев╕ шедевру св╕тово╖ поез╕╖, що належить перу П. Верлена - одного з найл╕ричн╕ших л╕рик╕в. У в╕с╕мнадцяти рядках в╕рша не знайдемо жодного штриха, що викликав би зоров╕ асоц╕ац╕╖ - ╓ т╕льки звукове тло. Для укра╖нського перекладача одразу ж виника╓ складна проблема: адже ключове слово в ориг╕нал╕ - це прен╕жне violon, прямий укра╖нський в╕дпов╕дник якого - скрипка - звучить аж н╕як не н╕жно. Як уже зазначалося, ╓ чимало укра╖нських переклад╕в ц╕╓╖ поез╕╖, та я зупинюсь на двох, в╕дм╕нних м╕ж собою - Г. Кочура та М. Лукаша:
Неголосн╕ Млосн╕ п╕сн╕ Струн ос╕нн╕х Серце тоб╕ Топлять в журб╕, В голос╕ннях. Бл╕дну, коли Чую з ╕мли - Б’╓ годинник: Линуть думки В давн╕ роки Мр╕й дитинних. Вийду я в дв╕р - Вихровий вир В пол╕ млист╕м Крутить, жене, Носить мене З жовклим листям (Г. Кочур). Ячать хлипк╕, Хрипк╕ скрипки Листопада... ╥х тужний хлип У серця глиб Просто пада В╕д ╖х плачу Я весь тремчу ╤ ридаю, Як дн╕ ясн╕, Немов у сн╕, Пригадаю. Кудись ╕ду У даль бл╕ду, З г╕р в долину. Мов жовклий лист П╕д в╕тру свист - В безв╕сть лину (М. Лукаш).
Якщо Г. Кочур робить ключовим «тенд╕тне» слово «струни», то М. Лукаш, навпаки, не т╕льки впроваджу╓ у св╕й переклад немилозвучне «скрипка», а й ус╕ляко п╕дкреслю╓ його немилозвучн╕сть, будуючи на ньому звукопис. ╤ обидва переклади - хоча й дуже в╕дм╕нн╕ м╕ж собою - найчутлив╕ше в╕дтворюють ориг╕нал, стають варт╕сним надбанням укра╖нсько╖ перекладно╖ л╕тератури. ╤ знову згаду╓ться Франкове «Якби ти знав, як много важить Слово!» А, значить, ╕ художн╕й переклад, зокрема в естетичному бутт╕ нац╕╖. Безперечно, перекладати шедеври сл╕д ювел╕рно.
(Дал╕ буде). * * * Сердечно в╕та╓мо Роксолану Петр╕вну Зор╕вчак з днем народження ╕ щиро дяку╓мо ╖й за подарований для б╕бл╕отеки «Кримсько╖ св╕тлиц╕» двотомний б╕бл╕ограф╕чний покажчик видатного укра╖нського перекладача, перекладознавця ╕ поета Григор╕я Кочура, виданий нещодавно Льв╕вським нац╕ональним ун╕верситетом. Запрошу╓мо «св╕тличан» до читальн╕ «КС»!
"Кримська Свiтлиця" > #46 за 10.11.2006 > Тема "На допомогу вчителеві"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=4260
|