|
"Кримська Свiтлиця" > #48 за 24.11.2006 > Тема "Ми єсть народ?"
#48 за 24.11.2006
ТОЙ Б╤ЛЬ ЗАЛИШИВСЯ НАМ...
Вона разом з родиною та односельцями не зазнала великого голоду. Але т╕ страх╕ття, як╕ вона бачила у 1933 р. по вимираючих селах, не полишали ╖╖ все життя. Може, й тепер душа ╖╖ не зв╕льнилася в╕д них. Я ╖╖ донька. Мен╕ зда╓ться, що той тягар, той б╕ль, який ятрив душу д╕вчин╕, матер╕, бабус╕, залишився тепер мен╕. ╤ я повинна оприлюднити т╕ спогади. Вже пора людям п╕знати правду, прокинутись в╕д ╕мперського зомбування, повернутись до самих себе. Про т╕ под╕╖ треба читати непоквапливо, проникливо. Хтось й зараз прагне з╜валтувати Укра╖ну, лементуючи: "Не было такого!" Н╕, було!
Моя мама, Чернецька ╤рина Павл╕вна, 1910 р. народження, проживала в районному центр╕ - сел. Нова Водолага Харк╕всько╖ област╕, де продрозверстка не дуже лютувала. Було голодно, але щоб в╕д голоду там помирали люди - таких розпов╕дей я не чула. Вона працювала на пошт╕. Запрошували ╖╖ в комсомол ╕ дали доручення: попрацювати в продзагон╕. Все сво╓ життя вона не могла забути, змиритися з жахом, який довелось побачити за короткий час в тому загон╕.
А вони були в шк╕рянках, з кобурами, пихат╕, нахабн╕... Селом ╖хав на конячц╕ в╕зниця, а за ним дво╓ п╕дбирали померлих ╕ скидали на воза. По селах було моторошно, порожньо. ╤нколи зустр╕чалися опухл╕ в╕д голоду д╕ти. По 40 душ закопували. Ям не копали, а шукали покинутий погр╕б ╕ туди звалювали людей. А ще знаходили канави чи яри, там ╕ загр╕бали з╕бран╕ трупи.
Продзагони ходили з хати в хату, а там вже була пустка. В одн╕й осел╕ побачили - на гол╕й п╕длоз╕ лежить мати, чи вже й нежива. Б╕ля не╖, по н╕й повзають тро╓ д╕тей, опухл╕ вже. Труть пальчиками по п╕длоз╕ ╕ облизують, щось шукають...
А в╕н, сукин син, ракло, стука╓ палкою по п╕длоз╕: "Ты что разлеглась?! Хлеб тут прячешь от рабочего класса! Не хочешь помочь советскому государству!"
П╕сля цього б╕льше не змогла з ними ходити (не п╕шла ╕ до комсомолу). Сховалась у погреб╕ ╕ просид╕ла там тиждень, поки в╕дчепились.
Приходили, питали батька: "Где твоя дочь? Она должна с нами идти!" Батько в╕дказував: "Ото як п╕шла з вами, так ╕ нема╓. То це я вас повинен запитати: де вона?"
Б╕дкалась д╕вчина: а що вона могла зробити, до кого йти, кому й що казати?..
Над╕я НОСОНЕНКО.
смт. Гвард╕йське С╕мферопольського р-ну.
"Кримська Свiтлиця" > #48 за 24.11.2006 > Тема "Ми єсть народ?"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=4282
|
МИ ╢, ДОКИ ╢ НАША Л╤ТЕРАТУРА
Професор Юр╕й Ковал╕в: «ГОЛОВНА ╤ДЕЯ УКРА╥НСЬКО╥ Л╤ТЕРАТУРИ –
«МИ СОТНЕЮ П╤ШЛИ НА НЕБО…»
КРИМ – УКРА╥НА!
