|
"Кримська Свiтлиця" > #52 за 22.12.2006 > Тема "З потоку життя"
#52 за 22.12.2006
ГОРД╤╥В ВУЗОЛ УКРА╥НОМОВНО╥ ОСВ╤ТИ У КРИМУ ╤ ШЛЯХИ ЙОГО РОЗВ’ЯЗАННЯ
Петро ВОЛЬВАЧ,
(Продовження. Поч. у № 49 - 51).
С╕льське населення, позбавлене будь-яко╖ ╕нформац╕╖ та зв’язк╕в з материковою Укра╖ною, виявилось найб╕льш сприятливим ╕ податливим для зрос╕йщення. Як засв╕дчують статистичн╕ дан╕, станом на 1930 р╕к пор╕вняно з переписом 1926 року с╕льське укра╖нське населення за п’ять рок╕в зросло лише на п╕втори тисяч╕ ос╕б.
Нав╕ть з врахуванням тенденц╕йност╕ радянських перепис╕в, св╕домого ╕ ц╕леспрямованого фальшування ╖хн╕х результат╕в та злочинного адм╕н╕стративного тиску п╕д час заповнення анкет на теренах Криму укра╖нцями ╕дентиф╕кувало себе 154 123 особи. Без сумн╕ву, масштаби фальсиф╕кац╕╖ даних перепису 1939 року були такими, що дозволили вилучити з укра╖нського населення близько 100 тисяч ос╕б.
За 20 рок╕в б╕льшовицький режим забезпечив на п╕востров╕ трьохкратну перевагу рос╕ян над укра╖нцями. Лише за 10 рок╕в, якщо в╕рити статистиц╕, чисельн╕сть рос╕йського населення у Криму зб╕льшилася на 234 тисяч╕ ос╕б. Безперечно, такий прир╕ст рос╕ян забезпечила не лише м╕грац╕йна пол╕тика, але й ман╕пулятивн╕ переписн╕ технолог╕╖. Серед останн╕х найд╕╓в╕шим було перетворення укра╖нц╕в та ╕нших мешканц╕в у рос╕ян.
Перепис 1939 року показав, що на тл╕ р╕зкого зб╕льшення к╕лькост╕ рос╕йського населення у вс╕х м╕стах та районах Криму повсюди в╕дбулося зменшення питомо╖ ваги укра╖нц╕в. У С╕мферопол╕ ╖хня частка складала 6,1%, а у Ялт╕ - 5,5 в╕дсотка. Вельми п╕дозр╕лою ╕ непереконливою виявилася також
3 - 10-кратна чисельна перевага рос╕ян над укра╖нцями у с╕льських районах. Пояснення цьому статистичному феномену дав в╕домий кримський л╕тератор Орест Корсовецький, який тривалий час мешкав ╕ помер у смт. Чорноморському. Готуючи Книгу Пам’ят╕ полеглих у Друг╕й св╕тов╕й в╕йн╕ мешканц╕в с╕льських район╕в степового Криму, в╕н звернув увагу на те, що серед загиблих земляк╕в переважали укра╖нц╕. На в╕дм╕ну в╕д сучасних паспорт╕в, як╕ приховують нац╕ональн╕сть людини, радянськ╕ Книги Пам’ят╕ по вс╕х областях передбачали нац╕ональну ╕дентиф╕кац╕ю полеглих вояк╕в. Отже те, що змогли сфальшувати спритн╕ стал╕нськ╕ статистики, не можуть приховати н╕ документи, н╕ численн╕ пам’ятники-обел╕ски полеглим во╖нам з суц╕льними укра╖нськими пр╕звищами. Ними так рясно укв╕тчана кримська земля. Саме вони ╕ спростовують правдив╕сть передво╓нного стал╕нського перепису в Криму.
За скромними п╕драхунками, на Кримському п╕востров╕ наприк╕нц╕ 30-х рок╕в мешкало понад 200 тисяч укра╖нц╕в. Ще ст╕льки ж нашого люду злочинна влада перетворила у рос╕ян, в╕рн╕ше, у «русскоязычное население». З прикр╕стю можна констатувати, що фактично друга за чисельн╕стю населення укра╖нська сп╕льнота, на прац╕ яко╖ значною м╕рою базувалася економ╕ка п╕вострова, не мала жодно╖ нац╕онально╖ школи. Про функц╕онування укра╖нсько╖ мови у середн╕х та вищих навчальних закладах та державних структурах говорити не доводиться. Одна з од╕озних кримських антиукра╖нських газет, смакуючи фактом в╕дкриття у Криму окупантами нац╕ональних шк╕л, зробила акцент на тому, що нац╕ональн╕ школи у Криму в пер╕од окупац╕╖ розпочали створювати фашисти. Ц╕╓ю публ╕кац╕╓ю продажна газета та ╖╖
журнал╕сти в╕дшмагали себе, як геро╖ня безсмертного твор╕ння ген╕ального Салтикова-Щедр╕на унтерпришиб╓╓вська вдова. Тож якою деспотичною та неандертальською була радянська влада ╕ кривавий тотал╕тарний б╕льшовицький режим, що про нац╕ональн╕ школи на наш╕й земл╕ мали подбати лише фашисти. Тож у перший р╕к фашистсько╖ окупац╕╖ п╕вострова н╕мецька адм╕н╕страц╕я, аби завоювати прихильн╕сть укра╖нського населення, в╕дкрила у м. С╕мферопол╕ укра╖нську г╕мназ╕ю. Укра╖нська школа в╕дкрилася ╕ у Севастопол╕. Що ж заважало в╕дкривати на п╕востров╕ нац╕ональн╕ школи б╕льшовикам? Як завжди у Рос╕йськ╕й ╕мпер╕╖, на завад╕ нац╕онального в╕дродження околиць стояв великодержавний рос╕йський шов╕н╕зм та мес╕анство.
Вони ╕ призвели до масово╖ депортац╕╖ кримських татар та п╕сляво╓нного переселення до концтабор╕в понад двох м╕льйон╕в укра╖нц╕в. Аби врятувати п╕востр╕в в╕д розрухи та неминучого економ╕чного колапсу, Державний ком╕тет оборони у вересн╕ 1944 року прийма╓ постанову про масове переселення до Криму с╕мей з Укра╖ни та Рос╕йсько╖ Федерац╕╖. Зазначена постанова та ╖╖ реал╕зац╕я спростову╓ ╕мперсько-шов╕н╕стичн╕ вигадки про те, що укра╖нц╕ у Криму появилися завдячуючи Микит╕ Хрущову п╕сля передач╕ п╕вострова Укра╖н╕ у 1954 роц╕. Ц╕ байки й донин╕ тиражуються на стор╕нках кримських та московських видань. ╥х довол╕ часто, особливо п╕д час виборчих перегон╕в, використовують галаслив╕ м╕сцев╕ та за╖ждж╕ пол╕тики ╕ пол╕ттехнологи. Проте наявн╕ арх╕вн╕ документи переконливо засв╕дчують, що укра╖нський люд до Криму примусово й масово було переселено вже невдовз╕ п╕сля депортац╕╖ кримських татар. Це були укра╖нськ╕ с╕м’╖ не лише з Укра╖ни, але й з рос╕йських рег╕он╕в (Кубан╕, Ставроп╕лля, Курщини, Воронежчини, Б╓лгородщини). Безумовно, що п╕сля включення Кримсько╖ област╕ до складу Укра╖ни пот╕к укра╖нських переселенц╕в значно зб╕льшився. За в╕дпов╕дними урядовими розпорядженнями упродовж 1944 - 1980 рок╕в до Криму з р╕зних областей Укра╖ни щор╕чно переселяли по 2 - 6 тисяч с╕мей. Загальна к╕льк╕сть укра╖нських переселенц╕в за 1944 - 1980 рр. сягала понад 500 тисяч ос╕б. За науково об╜рунтованими п╕драхунками, к╕льк╕сть укра╖нських переселенц╕в до Криму за вс╕ роки значно перевершувала зазначену цифру ╕ сягала 700 - 800 тисяч. До Криму переселили молод╕ повноц╕нн╕ с╕м’╖, як╕ мали д╕тей шк╕льного в╕ку. Переселенц╕в з Укра╖ни розташовували компактними групами, переважно у степових районах та Передг╕р’╖ Криму. Переселення укра╖нсько╖ людност╕ до Криму було планове. Щороку до кожно╖ област╕, району та села доводились в╕дпов╕дн╕ показники. Вс╕ владн╕ структури в╕д с╕льсько╖ ради, колгоспу до в╕дд╕л╕в планового переселення при районних та обласних радах проводили з населенням ╕нтенсивну аг╕тац╕йну роботу. Тож процес переселення був широкомасштабний ╕ його можна квал╕ф╕кувати як примусовий. До переселення людей з материково╖ Укра╖ни спонукали б╕дн╕сть, пово╓нн╕ злидн╕ та об╕цяне владою щасливе життя у Криму. Проте на кожному кроц╕ переселенц╕ на п╕востров╕ щоденно стикалися не лише з байдуж╕стю м╕сцево╖ влади, але й з в╕дсутн╕стю житла, жахливими побутовими умовами та брутальним невиконанням об╕цянок ╕ взятих зобов’язань. Про життя укра╖нських переселенц╕в пово╓нно╖ хвил╕ «КС» вже писала.
За задумом ╕деолог╕в та московсько-ки╖вських керманич╕в широкомасштабного переселення укра╖нсько╖ людност╕ до Криму, укра╖нц╕ мали в╕дродити вкрай занедбану економ╕ку п╕вострова, в╕дбудувати вщент зруйнован╕ м╕ста, села та курорти. У той же час влада сповна скористалася ун╕кальним шансом пово╓нного зрос╕йщення величезно╖ маси укра╖нських людей, силом╕ць в╕д╕рвавши ╖х в╕д нац╕онального кор╕ння. Не випадково, що саме Крим стане тим пол╕гоном, на якому будуть в╕дпрацьовуватися прискорен╕ технолог╕╖ творення «единой общности - советского народа» та «русскоязычного населения».
Адже у жодному ╕з директивних документ╕в про запровадження масового переселення до Криму укра╖нц╕в нав╕ть згадки не було про забезпечення законних прав переселенц╕в та задоволення ╖хн╕х нац╕ональних, культурних та духовних потреб. Величезну масу укра╖нсько╖ людност╕, звезено╖ до Криму у товарних вагонах з ус╕╓╖ Укра╖ни, б╕льшовицьк╕ злочинц╕ св╕домо кинули у горнило зрос╕йщення. Довготривала в╕дсутн╕сть укра╖нських дошк╕льних заклад╕в, укра╖нських шк╕л, профес╕йних училищ, середн╕х та вищих нав-чальних заклад╕в - переконливий доказ св╕домого зрос╕йщення укра╖нського Криму та злочинного творення «русскоязычного населения».
Лише у 1957 роц╕, на зор╕ хрущовсько╖ в╕длиги, мабуть, п╕д впливом тих демократичних процес╕в, як╕ п╕сля ХХ з’╖зду КПРС стали розвиватися як у сам╕й компарт╕╖, так ╕ у державних структурах, Кримський обком КПУ порушу╓ питання про орган╕зац╕ю вивчення укра╖нсько╖ мови в школах област╕. П╕д грифом та╓мност╕ документ збер╕га╓ться у Кримському державному арх╕в╕. Упродовж 1954 - 1955 рр., вочевидь п╕д тиском самих переселенц╕в, кримськ╕ посадовц╕ наважилися в╕дкрити у Криму 24 початкових класи, у яких вивчалась укра╖нська мова як предмет. З 1955 - 1956 навчального року вивчення укра╖нсько╖ мови запровадили лише у других - четвертих класах початкових, семир╕чних та середн╕х школах, у яких було б╕льше чотирьох початкових клас╕в. Що ж до вивчення укра╖нсько╖ мови у п’ятих - восьмих класах, то компарт╕йне чиновни-цтво вир╕шило його не запроваджувати. Знайшли ╕ об╜рунтування св╕домого саботажу: «Уведення укра╖нсько╖ мови позначиться на скороченн╕ ╕нших дисципл╕н, що викличе невдоволення у вчител╕в». З протокол╕в зас╕дання бюро Кримського ОКПУ дов╕ду╓мося ще про одну ц╕каву деталь. Викладання укра╖нсько╖ мови у трет╕х - четвертих класах спочатку доручили класним кер╕вникам. Можна лише здогадуватися, на якому р╕вн╕ проводилося це викладання, якою була та наука. Тому-то ╕ поставив обком перед осв╕тянськими чиновниками вимогу, щоб укра╖нську мову у школах викладали вчител╕, як╕ хоч трохи сам╕ ╖╖ знають. П╕драхували нав╕ть, що для цього з ╕нших областей Укра╖ни потр╕бно направити, як м╕н╕мум, понад 210 учител╕в. Виника╓ ц╕лком законом╕рне запитання: чи мала б влада, силом╕ць переселивши до Криму к╕лька сот тисяч укра╖нц╕в, подбати про залучення хоч би двох сотень вчител╕в укра╖нсько╖ мови? Але, за великим рахунком, ще тод╕ мова б мала йти не про викладання в окремих класах укра╖нсько╖ мови, а про створення для д╕тей переселенц╕в повноц╕нних укра╖нських шк╕л. Зазначен╕ школи мали бути забезпечен╕ не лише вчителями укра╖нсько╖ мови в поодиноких початкових класах, а й учителями-предметниками для повноц╕нних укра╖нських шк╕л. Але таку вимогу перед осв╕тянським чиновництвом н╕ ки╖вська, н╕ кримська компарт╕йна влада тод╕, як ╕ нин╕, не ставила ╕ не ставить. Тож витоки ганебного становища укра╖нськомовно╖ осв╕ти ма╓мо шукати ще у нашому щасливому ╕мперсько-комун╕стичному минулому. Тому звинувачення окремих високопосадовц╕в у тому, що укра╖нськ╕ школи в╕дсутн╕ у Криму через недостатню активн╕сть укра╖нських громадських орган╕зац╕й та пасивн╕сть самих укра╖нц╕в, ╓ некоректними ╕ нав╕ть безв╕дпов╕дальними. Потр╕бно хоч на 16-му роц╕ незалежност╕ Укра╖ни усв╕домити малорос╕йським чиновникам, що оп╕кування нац╕ональною осв╕тою кожно╖ держави, яка себе поважа╓ ╕ хоче мати майбутн╓, - першочергова державна справа. ╤ вона аж н╕як не вир╕шу╓ться батьк╕вськими заявами про необх╕дн╕сть в╕дкриття укра╖нського класу. Це позиц╕я пол╕тичного страуса та звичайн╕с╕нького демагога, який переклада╓ сво╖ прям╕ обов’язки на гурт актив╕ст╕в та безпорадних пенс╕онер╕в.
Петро ВОЛЬВАЧ,
голова Кримсько╖ ф╕л╕╖ НТШ, доктор ф╕лософ╕╖ у галуз╕ б╕олог╕╖, академ╕к УЕАН, д╕йсний член НТШ.
(Продовження в наступному номер╕).
"Кримська Свiтлиця" > #52 за 22.12.2006 > Тема "З потоку життя"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=4341
|
ПРЕЗИДЕНТ НА АСКОЛЬДОВ╤Й МОГИЛ╤ УШАНУВАВ ПАМ’ЯТЬ ГЕРО╥В КРУТ
«ЧЕСТЬ ДЛЯ МЕНЕ»
ВОЛЯ ДО ПЕРЕМОГИ
ТРИ ДЕСЯТИЛ╤ТТЯ ДОПОМОГИ
