Версiя для друку Обговорити в форумi

10 ЛЮТОГО ВИПОВНЮЄТЬСЯ 70 РОКІВ ВІД ДНЯ ЗАСНУВАННЯ ЛІТЕРАТУРНО-МЕМОРІАЛЬНОГО МУЗЕЮ О. С. ПУШКІНА ТА П. І. ЧАЙКОВСЬКОГО У МІСТІ КАМ'ЯНКА НА ЧЕРКАЩИНІ.
Кам'янка, колись зелене село, а нині місто на кам'янистих берегах тихоплинної річки Тясмин (звідси й Кам'янка) на початку ХІХ століття стало центром декабристського руху. Тут була Кам'янська управа на чолі з власником маєтку В. Л. Давидовим та С. Г. Волконським. На засідання управи приїздили П. І. Пестель, С. І. Муравйов-Апостол, М. П. Бестужев-Рюмін, М. Ф. Орлов та інші.
У Кам'янці в Давидових гостювали прославлені герої Вітчизняної війни 1812 року генерали М. М. Раєвський і О. П. Єрмолов, поет-партизан Денис Давидов.
Під час свого південного заслання в кінці 1820 - на початку 1821 року (майже чотири місяці) у Кам'янці, на запрошення Василя Львовича та Олександра Львовича Давидових, побував Олександр Пушкін. Ось як у листі від 14 грудня 1820 р. до М. І. Гнєдича пише поет про своє перебування в Кам'янці: "...Був я на Кавказі, в Криму, в Молдавії і тепер перебуваю в Київській губернії, в селі Давидових (Кам'янці. - ред.), милих і розумних людей, братів генерала Раєвського. Час мій минає між аристократичними обідами і... дискусіями. Товариство наше різноманітна і весела помісь умів оригінальних, людей відомих".
Під віршами Пушкіна "Нереїда" та "Вже тане в синяві летючий ряд хмарин...", написаних у листопаді 1820 року, стоїть помітка "Кам'янка". Така ж помітка, а саме: "22 лютого 1821 р. Кам'янка" стоїть і біля поеми "Кавказький бранець", яку поет розпочав ще влітку 1820 р. в Криму, в Гурзуфі, а завершив роботу над твором у Кам'янці. Ще один вірш, написаний у Кам'янці, має назву "Я пережив свої бажання".
Улюбленим місцем творчої праці поета був "Зелений будиночок" (нині приміщення музею).
Ще раз Пушкін побував у Кам'янці в листопаді 1822 року, проїздом з Києва. Літературною пам'яткою про цей короткий візит став вірш "Аделі", присвячений 13-річній племінниці декабриста Аделі Давидовій та помітка на одній з книг бібліотеки Давидова "Ваш тихий, милый Каменград я покидать совсем не рад".
Кам'янка залишила в душі вразливого поета найтепліші спогади про себе та людей, з якими зустрічався поет. У своєму вірші-посланні "В. Л. Давыдову" поет написав: "Тебя, Раевских и Орлова, и память Каменки любя...". А ще про Кам'янку Пушкін згадає в поемі "Евгений Онегин": "...Там, где ранняя весна блестит над Каменкой тенистой..."
Ім'я славетного композитора Петра Ілліча Чайковського також тісно пов'язане з Кам'янкою. Сюди, в Кам'янку, на гостину до своєї рідної сестри Олександри Іллівни, котра була дружиною сина декабриста В. Л. Давидова Льва Васильовича, композитор приїздив упродовж 28 років (з 1865 по 1893 р.). "На довгі роки сім'я сестри, а з нею і вся Кам'янка, стали для нього (Чайковського. - ред.) осяйним пунктом, куди найохочіше він любив ховатися від хвилювань і тягаря свого існування", - згадував брат композитора Модест Ілліч.
Кам'янка, за словами самого П. І. Чайковського, була для нього "схованкою від бід і найтеплішим куточком на білому світі". "Я знайшов у Кам'янці те відчуття світу в душі, якого марно шукав у Москві та Петербурзі", - писав Петро Ілліч. У Кам'янці і в сусідньому селі Вербівці - в новому домі родини Давидових - Петро Ілліч працював над операми "Мазепа", "Євгеній Онєгін", "Орлеанська діва", "Черевички", дитячим одноактним балетом "Лебедине озеро", над Другою симфонією, яка ще за життя композитора була названа "Українською симфонією", циклом п'єс "Пори року" та іншими творами.
Іменами цих двох велетнів російської культури Пушкіна і Чайковського й названо літературно-меморіальний музей у місті Кам'янка Черкаської області. Музей, якому нині виповнюється 70 років, розташований в одному з приміщень колишньої садиби Давидових, так званому "Зеленому будиночку", де колись лунали палкі промови декабристів, дзвінкий голос молодого поета Пушкіна, а згодом безсмертна музика Чайковського.
Галина ТАРАН,
директор Кам'янського державного історико-культурного заповідника.

ЗЕЛЕНИЙ БУДИНОЧОК

НА ПРАВОМУ березі річки Тясмин, на невеликому пагорбі, в тінистому парку розташована одна із найдавніших пам'яток міста Кам'янки Черкаської області - Зелений будиночок. Свою назву він отримав ще на початку ХІХ століття, коли був побудований власниками Кам'янки - родиною Давидових, завдяки даху й віконницям, пофарбованим в зелений колір.
Будинок-пам'ять. Будинок-легенда. Будинок-історія. Іншого такого в нашому місті не знайдеться.
В пушкінські часи (1820 -1821 та 1822 роки ) цей флігель входив до складу споруд так званого "великого двору" і був не житловим помешканням, а будинком для відпочинку. В ньому знаходилась частина бібліотеки Давидових, столики для ігор, більярд. В Зеленому будиночку любив бувати
О. С. Пушкін, збиралися декабристи, герої Вітчизняної війни 1812 року, а пізніше відпочивав душею П. І. Чайковський.
На початку ХХ століття приміщення стало прихистком для безлічі різних установ. Та до 100-річчя з дня смерті О. С. Пушкіна виходить постанова про створення в ньому літературно-меморіального музею поета. Згодом був проведений капітальний ремонт і відкрита перша експозиція. В 1940 році, коли святкувався 100-літній ювілей від дня народження П. І. Чайковського, музей поповнився відділом композитора і отримав назву О. С. Пушкіна і П. І. Чайковського.
 У роки Великої Вітчизняної війни музей припинив свою діяльність, але всі найцінніші експонати були збережені його працівниками. На превелику радість співробітників музею, уціліла одна з найдорожчих реліквій - сімейний рояль Давидових, на якому часто грав П. І. Чайковський.
Після визволення Кам'янки з Києва була повернута іще одна музейна гордість - особисте піаніно композитора. В Україні немає більше музею, який би міг похвалитися музичними інструментами, пов'язаними з П. І. Чайковським. Та й аналогів Кам'янському музею, що об'єднує в собі постаті двох таких великих геніїв, не шукайте. В цьому його унікальність і неповторність.
В 1975 році під керівництвом М. А. Шкаліберди була зроблена реекспозиція музею. Минуло більше 30-ти років, та експозиційний ряд, створений Марією Антонівною, зібраний нею матеріал - це той безцінний матеріал, яким користується не одне покоління екскурсантів.
Музей відвідує безліч людей з численних куточків нашої Вітчизни, зарубіжні делегації і туристи. За 70 років в ньому побувало понад 5 мільйонів екскурсантів, які не лише оглянули експозицію музею, послухали екскурсію, але й відвідали літературно-музичні вечори при свічках, музичні конкурси, літературно-мистецькі свята, презентації, виставки, взяли участь в наукових конференціях та інших заходах.
Гортаючи сторінки книги відгуків відвідувачів музею, знаходимо багато теплих щирих слів на адресу музею, який зберігає цікаву захоплюючу історію, а також про людей, що є хранителями цієї історії.
"Є місця, котрі стають святинями не тільки своєї країни, але й всього людства. Саме з таким відчуттям переступаєш поріг музею, де навіть повітря дихає Історією і Славою". (Учасники свята "Поетичний жовтень" - 1988 рік, м. Київ).
"Вражений самовідданістю працівників музею, які в такі важкі часи зберігають цю перлину. Низький Вам уклін за те, що несете справжній скарб для наступних поколінь." (Л. Камінський, 2003 р.)
Так, ми маємо справжню "перлину" - наш Зелений будиночок. Пройдіть по його невеликих, затишних кімнатах, відчуйте ту неповторну атмосферу, ту дивовижну ауру, яка панує в ньому. Доторкніться душею до прекрасного!
Таміла ЧУПАК,
завідувач Кам'янського музею О. С. Пушкіна і П. І. Чайковського.

ВЕРШИНА І КРАСИ, І ДОБРОТИ

Куди б мене не вели життєві шляхи-дороги, де б мені не довелося жити - навічно в серці я берегтиму пам'ять про свою малу батьківщину - рідну Кам'янку, про нашу річку Тясмин, що тихо плине до могутнього Дніпра, про тінистий парк і Зелений будиночок - музей геніїв світової культури Пушкіна і Чайковського.
Скільки себе пам'ятаю - я завжди приходив сюди, до нашого музею. Прибігав школярем, приходив юнаком, працюючи в районній газеті, а згодом, уже як випадала нагода, бо ж був далеко від рідних країв, приводив і своїх дітей - Іриночку й Олеся, коли приїздили до бабусі та дідуся в гості.
Я виростав разом з музеєм, адже він лиш на п'ять років старший від мене. Кам'янський музей - то мої найперші класи і найвищі університети духовності. Я тут вивищувався душею, набирався мудрості і краси художнього слова й музики, ставав серйознішим і дорослішим. У скрутні години свого життя я черпав тут духовні сили, аби знову йти у нелегкі дороги життя. Усім, чого я досяг у своїй творчій праці, у становленні себе як поета, як людини, причетної до художнього слова, до культури свого народу - я завдячую Музею.
В будь-яку пору року, за будь-якого стану своєї душі - тихі музейні кімнати переповнювали моє серце сонячною Поезією, чарівними звуками музики, збуджували уяву, надихали на високе, неповторне, прекрасне. Я впевнений, що не одне покоління моїх земляків, вихованих на високих культурних надбаннях рідного музею, стануть мудрішими, добрішими, духовно збагаченими.
В день 70-річчя Кам'янського літературно-меморіального музею Пушкіна і Чайковського хочеться сказати сердечні слова подяки людям, які стояли біля його першооснов, і тим, котрі й нині бережуть і поповнюють його фонди - невичерпну скарбницю мудрого, доброго, вічного і прекрасного нашого рідного краю! Я свято бережу в своїй душі щирі спомини про одну з найбільших достойниць Кам'янського музею, беззавітно віддану своїй справі людину, яка присвятила усю себе до кінця Кам'янському музею, Марію Антонівну Шкаліберду, котра, на жаль, уже відійшла за межу вічності. Наші теплі зустрічі, розмови, її книги на музейні теми, її краєзнавчі статті хвилюють мене і понині.
Дай, Боже, усім нам пам'ятати, хто ми, звідки родом, чиї ми діти. Дай же нам терпіння, сили і мудрості зберегти й для нащадків цю унікальну споруду Духовності! Многії літа, тобі, рідний музею!

* * *

Не замулись
 Любові джерело,
Водою всіх нас
 окропи своєю.
Все збережи, що є і що було,
Меморіальний
 Кам'янський музею!

За все тобі завдячуємо ми -
За музику й поезію
 глибинну,
За те, що почуваємось
 людьми
І палко любим
 рідну Україну.

Ввійшовши в серце -
в нім довічно будь
Любов'ю і наснагою
моєю,
Без тебе я не зміг би
осягнуть
Земних доріг,
 мій Кам'янський
музею!

Люблю тебе,
 як батька любить
син,
Люблю тебе сердечно,
 українно.
В урочий час,
 в це торжество
хвилин
Прийми із Криму
 мій привіт уклінний!
Допоки світу - є у мене ти!
І доки буду я ходить
 землею, -
Вклонятимуся
 рідному музею -
Вершині і краси, і доброти!
Данило КОНОНЕНКО,
член Національної Спілки письменників України,
уродженець Кам'янського району на Черкащині.

О. С. ПУШКІН
АДЕЛІ

Грай, грай, Адель,
Не знай печалі;
Харити, Лель
Тебе вінчали
Й колисочку
Твою гойдали;
Твоя весна,
Ой, запашна,
Для втіх і чар
Тобі дана;
Час насолоди
Наздоганяй!
За юних літ
Люби, кохай,
І в шумі світу
Люби, Адель,
Моя свирель!

1822. Кам'янка.

* * *

Рідіє ряд хмарин,
де неба глибина,
О зоре ти моя
 вечірняя, сумна!
Твій промінь посріблив
прив'ялені рівнини,
І сонну гладь заток,
і чорних скель
вершини,
Люблю я відблиск твій
в небесній вишині -
Він дум заснулих рій
 пробуджує в мені.
Схід пам'ятаю твій,
ясне моє світило,
Над краєм тиші й мрій,
де все так серцю мило.
Де стрімко із долин
тополі рвуться ввись,
Де снить ласкавий мирт
і темний кипарис,
Де з моря вітерець
несе прибою шуми.
Там сповнений колись
сердечної задуми
Блукав над морем я
в самотині, один.
Коли ж спадала ніч
понад дахи хатин -
То юнка сяєво твоє
у млі шукала
Й тебе ім'ям своїм
між подруг називала.
1820. Кам'янка.

Переклад з російської
Данила КОНОНЕНКА.

***

Чайковський на базарі у Кам`янці.
 (Худ. М. Нестеренко).

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #6 за 09.02.2007 > Тема "Душі криниця"