|
"Кримська Свiтлиця" > #15 за 13.04.2007 > Тема "Резонанс"
#15 за 13.04.2007
ВИХ╤Д ╤З ╢ГИПТУ
Леся УКРА╥НКА
ЗАМ╤СТЬ ПЕРЕДОВИЦ╤
Леся УКРА╥НКА
ВИХ╤Д ╤З ╢ГИПТУ
╤ ти колись боролась, мов ╤зра╖ль,
Укра╖но моя! Сам Бог поставив
Супроти тебе силу невблаганну
Сл╕по╖ дол╕. Оточив тебе
Народами, що, мов леви в пустин╕,
Рикали, прагнучи тво╓╖ кров╕,
Послав на тебе тьму таку, що в н╕й
Брати брат╕в не п╕знавали р╕дних,
╤ в тьм╕ з’явився хтось непоборимий,
Якийсь дух часу, що волав ворожо:
«Смерть Укра╖н╕!»
Та знялась високо
Богданова правиця, ╕ народи
Розб╕глися, немов шакали ниц╕,
Брати брат╕в п╕знали ╕ з’╓днались.
╤ дух сказав: «Ти перем╕г, Богдане,
Тепер твоя земля об╕тована».
╤ вже Богдан пройшов по т╕й земл╕
В╕д краю ╕ до краю. Свято згоди
М╕ж ним ╕ духом гучно в╕дбулося
В золотоверх╕м м╕ст╕. Але раптом
Дух зрадив. Знову тьма, ╕ жах, ╕ розбрат.
╤ знов настав ╓гипетський полон,
Та не в чуж╕й земл╕, а в наш╕й власн╕й.
А дал╕ розлилось червоне море,
╤ розд╕лилося по половин╕,
╤ знов злилось докупи й затопило -
Кого? Ой, леле! Новий фараон
Пройшов живий через червоне море,
Але ╖здець ╕ к╕нь пропав нав╕ки.
Сп╕вай, рад╕й, ненависна чужинко,
Бий в бубни ╕ лети в танок з нестяму,
К╕нь ╕ ╖здець в червон╕м мор╕ згинув,
Тоб╕ зостався спадок на покраси,
Бо зносиш ти Укра╖ни клейноди,
Святкуючи над нею перемогу.
Такий для нас був вих╕д ╕з ╢гипту,
Немов потоп. Заграло та й ущухло
Червоне море, висохло, й осталась
Безрад╕сна пустиня п╕сля нього,
╤ став по н╕й блукать новий ╤зра╖ль,
По т╕й сво╖й земл╕ об╕тован╕й,
Немов якась отара безпричальна.
З отарою блукали й пастухи,
Вноч╕ за т╕нню йшли, а вдень з вогнем.
Коли ж у них з’являвся дух величний,
Що вогняним стовпом палав у тьм╕,
А вдень ╕шов, мов туча гр╕зно-б╕ла,
Вони не в╕рили сво╖м очам
╤ врозт╕ч розб╕гались ман╕вцями,
╤ попадали ворогам в полон.
...Чи довго ще, о Господи, чи довго
ми будемо блукати ╕ шукати
р╕дного краю на сво╖й земл╕?
Який ми гр╕х вчинили проти Духа,
Що в╕н зламав св╕й запов╕т великий,
Той, взятий з бою вол╕, запов╕т?
Так доверши ж до краю тую зраду,
Розбий, розс╕й нас геть по ц╕л╕м св╕т╕,
Тод╕, либонь, журба по р╕дн╕м краю
Навчить нас, де ╕ як його шукать.
Тод╕ покаже батько свому сину
На ср╕бне марево удалин╕
╤ скаже: «Он земля твого народу!
Борись ╕ добувайся Батьк╕вщини,
Бо прийдеться загинуть у вигнанн╕
Чужою-чуженицею, в неслав╕».
╤, може, дасться запов╕т новий,
╤ Дух нов╕ напише нам скрижал╕.
Але тепер? Як ма╓мо шукати
Свому народу землю? Хто розбив нам
Скрижал╕ серця, Духу запов╕т?
Коли ск╕нчиться той полон великий,
Що нас зайняв в земл╕ об╕тован╕й?
╤ доки р╕дний край ╢гиптом буде?
Коли загине новий Вавилон?
1904
(У радянських виданнях не друкувався)
"Кримська Свiтлиця" > #15 за 13.04.2007 > Тема "Резонанс"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=4663
|
ТИМОШЕНКО ВРУЧИЛИ П╤ДОЗРУ
НАЦИСТИ ╤ РАШИСТИ ОДНАКОВО БАЧАТЬ УКРА╥НЦ╤В
80 РОК╤В ГА ООН: ЧОМУ НЕ ВДАЛОСЯ СТВОРИТИ СВ╤Т БЕЗПЕКИ ╤ СВОБОДИ
«АБСОЛЮТНА Р╤ШУЧ╤СТЬ»: ТАКТИЧНИЙ ТР╤УМФ ТРАМПА, ╤ ЩО ДАЛ╤?
