"Кримська Свiтлиця" > #35 за 31.08.2007 > Тема "На допомогу вчителеві"
#35 за 31.08.2007
РОЗДУМИ ПРО МАЙБУТН╢
Як зробити урок не т╕льки продуктивним, а й ц╕кавим? Як запалити ╕скорку допитливост╕ в очах дитини? Як досягти високих результат╕в прац╕? Про це сво╖ми роздумами д╕литься вчителька укра╖нсько╖ мови та л╕тератури ЗОШ № 37 м. С╕мферополя Галина Михайл╕вна КОЗАРЕНКО.
Не той учитель, який вчить, а той, у якого вчаться. (Присл╕в’я).
Почина╓ться навчальний р╕к. Колишн╕ учн╕ стали студентами, а сьогодн╕шн╕ школяр╕ приходять знову до школи, продовжуючи в╕чний рух життя. З думкою про майбутн╓ учн╕в розпочинаю ╕ я св╕й навчальний р╕к. Головним пр╕оритетом у сво╖й робот╕ вважаю творч╕сть, профес╕йну майстерн╕сть, пост╕йне самовдосконалення, вимоглив╕сть до себе, а найголовн╕ше - це любов ╕ повага до особистост╕ учня, його зд╕бностей ╕ можливостей. Це допомага╓ мен╕ створити на уроках та в позакласн╕й робот╕ атмосферу дов╕ри й творчост╕, впевненост╕ учня у соб╕. Дитяча душа як чистий аркуш паперу... Б╕лий, рожевий, блакитний чи жовтогарячий... Якого б кольору цей «аркуш» не був, в╕н завжди чистий. Мабуть, тому ╕ ╓ в╕н найвищою досконал╕стю, з яко╖ бере початок абсолют. Залежно в╕д того, що ╕ як буде написано на цьому аркуш╕, такою ╕ стане дитина - людина, таким ╕ буде ╖╖ життя, а можливо, нав╕ть життя ╖╖ кра╖ни чи ус╕╓╖ нац╕╖. Перш╕ записи на чистому аркуш╕ дитячо╖ душ╕ роблять батьки, с╕м’я. Та чи не найголовн╕ш╕ ╓ записи, зроблен╕ на н╕й нами, педагогами. Для мене, як ╕ для кожного справжнього словесника, що працю╓ з д╕тьми, сакрального значення набувають слова, сказан╕ Миколою Трачем: «Не грайся словом. ╢ свят╕ слова». Саме так╕ слова ╕ формують дитину, залишаючи на чистому аркуш╕ ╖╖ душ╕ в╕чний золотий сл╕д Над╕╖, В╕ри ╕ Любов╕. Розум╕ння цього й послугування таким твердженням да╓ мен╕ можлив╕сть говорити про рамки сучасного уроку, позакласного заходу як у ╖х структурн╕й, так ╕ у зм╕стовн╕й наповненост╕. Я свято в╕рю, що кожний учитель ц╕ну╓ свою г╕дн╕сть ╕ залиша╓ться Людиною, яка вбол╕ва╓ за свою нац╕ю, кра╖ну ╕ тих, хто ╖╖ в╕дстоюватиме завтра - Дитину - Людину. «Учн╕ вибачать сво╖м учителям ╕ сувор╕сть, ╕, нав╕ть, приск╕плив╕сть, але не вибачать поганого знання справи», - говорив А. С. Макаренко. Закохан╕ в учителя д╕ти повертаються до нього, як соняшники до сонця, ╕ тод╕ ╖м можна передати свою любов до р╕дно╖ земл╕, мови та культури, виховати патр╕отизм, прищепити загальнолюдськ╕ ц╕нност╕. Високе мистецтво слова допомага╓ учням п╕знати великий ╕ складний св╕т, себе у ньому, знаходити шлях до «царства» Краси та ╤стини, вибудовувати храм Духовност╕. А щоб цього досягти, звертаюсь до колег-словесник╕в: «Закохайте в себе учн╕в!» В ус╕ часи в╕д учителя залежало майбутн╓ нац╕╖. В╕н, учитель, правив за приклад сво╖м учням у ставленн╕ до прац╕. Тому педагог╕чна майстерн╕сть перебува╓ на порядку денному у наш╕ часи ╕ ╓ так само актуальною, як ╕ в часи минулого. Словесник сьогодн╕ - чи не ╓диний вчитель, у руках якого через мистецтво слова як зас╕б виховання - в╕кова душа нац╕╖. Адже саме вона, ця «душа тисячол╕ть», за ген╕альним визначенням Л╕ни Костенко, «шука╓ себе в слов╕». Вважаю, що вчителю укра╖нсько╖ мови та л╕тератури в час, коли наша мова, як ╕ культура, сягли статусу державност╕, необх╕дно до блиску в╕дточувати свою педагог╕чну майстерн╕сть, методичн╕ вм╕ння й навички як ╖╖ ╕нструментар╕й. Час зобов’язу╓ нас шукати так╕ форми проведення уроку, як╕ захопили б, принесли рад╕сть ╕ задоволення учням. П╕дростаюч╕ покол╕ння, немов морськ╕ хвил╕, то накочуються на шк╕льний берег, то в╕дкочуються в╕д нього. А берегом ╓ ми, вчител╕, як╕ трима╓мо силу нових «хвиль». Життя - в╕чна наука. Сьогодн╕ воно зм╕ню╓ться стр╕мко, часом непередбачено. Переосмислю╓ться ╕ роль учителя в навчально-виховному процес╕. Я усв╕домлюю свою роль у житт╕ нашо╖ держави ╕ в житт╕ сво╖х учн╕в, систематизую все надбане, в╕дкрите в щоденн╕й коп╕тк╕й прац╕, зд╕йснюю крок на шляху опанування таких ╕нновац╕йних технолог╕й, як╕ б допомогли мен╕ зробити процес навчання ц╕кавим, р╕зноман╕тним, ефективним, демократичним. Моя мета - привчити учн╕в до життя, знайти в ньому сво╓ м╕сце, виховати таку людину, яка н╕де, н╕ за яких обставин не загине морально й духовно. Прагну навчити учн╕в п╕знавати, д╕яти, жити в ладу ╕з самим собою, розвиваючи бажання досл╕джувати ╕, врешт╕-решт, навчаю вчитися. Запитання «Як?», «Чому?» не дають спокою. Будь-яка д╕я, перш н╕ж бути реал╕зованою, народжу╓ться у мозку людини ╕ там анал╕зу╓ться, тому вважаю, що передус╕м сл╕д актив╕зувати саме розумову д╕яльн╕сть учн╕в. Учень на мо╖х уроках - активний учасник, р╕вноправний партнер навчально╖ д╕яльност╕, бере участь у постановц╕ завдань, виявленн╕ проблем, пропону╓ особисту точку зору. Праця, наснажена творч╕стю стосунк╕в вчителя й учн╕в, - найвище мистецтво бути потр╕бним людям. Цю ╕стину я видобула ╕з власно╖ душ╕ ╕ намагаюсь вт╕лювати ╖╖ у життя. Осмислюю власний поступ на педагог╕чн╕й нив╕ шукача зерен майстерност╕ педагог╕в-новатор╕в, психолог╕в, вчител╕в-практик╕в. Перев╕ривши на практиц╕ ефективн╕сть використання традиц╕йних технолог╕й навчання ╕ нових, ╕нтерактивних, нестандартних метод╕в, вид╕в, форм роботи з учнями, вважаю, що найкращ╕ результати можна отримати лише шляхом гармон╕йного по╓днання старого ╕ нового, шляхом удосконалення, ур╕зноман╕тнення вже в╕домого ╕ впровадження щойно знайдених технолог╕й навчання. ╤дучи на урок, в╕рю, що в╕н буде кращим за попередн╕. Вкотре переконуюсь у правильност╕ сл╕в В. Сухомлинського: «Вчитель готу╓ться до свого найкращого уроку все життя». Чи зум╕╓мо ми виховати в д╕тях любов до р╕дно╖ мови? Зум╕╓мо. Якщо уроки мови стануть уроками творчост╕ як учн╕в, так ╕ вчителя у першу чергу. А це значить, що пос╕ян╕ зерна проросли, що у школи ╕ сусп╕льства ╓ майбутн╓. Мо╖ учн╕ (я в цьому переконана) мають в╕рити, що лише Добро, Милосердя, Злагода запанують на теренах мо╓╖ Укра╖ни-мат╕нки. Тож закохайте в себе учн╕в!
"Кримська Свiтлиця" > #35 за 31.08.2007 > Тема "На допомогу вчителеві"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=5065
|