Версiя для друку Обговорити в форумi

ПОЛІТИЧНА РЕКЛАМА

  Сьогодні у Криму Росія знову вирощує нових юріїв мєшкових, які мають реалізувати сценарій відторгнення півострова, який зазнав невдачі у 1994 році. Найнебезпечнішим є те, що Кремлю активно допомагає місцева комуно-регіональна влада, яка штучно ініціює антиукраїнську істерію, глумиться над культурними та історичними цінностями українського народу", - заявив лідер Всеукраїнського об’єднання "Свобода" Олег Тягнибок. Так він прокоментував відкриття 14 вересня антиукраїнського монумента "радянським людям, які загинули від куль воїнів ОУН-УПА".
 Як і в часи режиму Мєшкова, який на кремлівські гроші роздмухував антиукраїнську істерію, теперішня кримська влада проводить відверту антиукраїнську політику, у свою чергу російські політики навіть не приховують, що Москва прагне повторно реалізувати в Криму сценарій 1994 року. Адже політична нестабільність на півострові дасть змогу Росії й після 2017 року, коли закінчується термін оренди нею бази в Севастополі, залишитися в Криму", - переконаний лідер ВО "Свобода".
 Ми маємо пам’ятати, що у вересні 1994 року саме через слабкість центральної влади Україна мало не втратила Крим, тепер Київ має втрутитися в антиукраїнську вакханалію нових мєшкових, зняти з реєстрації політичні партії, громадські організації, які закликають до порушення Конституції України та позбавити Крим статусу автономії зі збереженням прав національних менших на розвиток власної мови та культури", - зазначив Олег Тягнибок.
 Українці можуть порівняти ситуацію на півострові із загальноукраїнською. Сьогоднішній червоно-синьо-білий Крим яскраво показує, на що перетвориться Україна, якщо владу збереже комуно-олігархічна коаліція Януковича", - підсумував лідер Всеукраїнського об’єднання "Свобода" Олег Тягнибок.
 Прес-служба ВО "Свобода".

 КОНЦЕПЦІЯ ПРОГРАМИ ІНТЕГРАЦІЇ В УКРАЇНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО ЙОГО КРИМСЬКОЇ ЧАСТИНИ
 Кримська республіканська організація Всеукраїнського об’єднання "Свобода" запрошує всіх патріотів України до створення та невідкладного впровадження ПРОГРАМИ УКРАЇНІЗАЦІЇ КРИМУ. Пропонуємо до широкого обговорення Концепцію програми інтеграції в українське суспільство його кримської частини, розроблену учасниками науково-практичної конференції "Український Крим у програмі ВО "Свобода".

 Преамбула. Проблематика.
 Складна політико-демографічна складова суспільства. Тут ключовим фактором є те, що протягом лєнінсько-горбачовської окупації відставники московського КГБ, МВД та інших каральних органів, виходячи на пенсію, одержували квартири у Криму та переїжджали сюди жити. На пенсію вони виходили у 40 - 45 років. Таким чином сучасне кримське суспільство значною мірою сформоване зі свідомих ворогів української державності та членів їхніх родин. Вплинути на цих людей неможливо. Для цих людей визнати українську державність означає визнати власну злочинність. Для них та членів їхніх родин таке неймовірно і суперечить інстинктові самозбереження.
 Друга категорія - люмпени з російської глибинки, яких батогом та пряником зганяли у спустошені депортаціями кримські поселення. Переважно це декласовані у російських дєрєвнях елементи неспроможні себе прогодувати та члени їхніх родин, що носять тепер клеймо "русскоязичноє насєлєніє". Вони складають соціально небезпечний прошарок сільської частини населення Криму.
 Третя група - вихована в умовах нігілізму молодь, яка звикла до легкого заробітку під час курортного сезону та знаходиться під безконкурентним ідеологічним впливом промосковських шовіністів-ретроградів, що пояснюють: "Саме московські туристи є головним джерелом легкого і стабільного (читай - "сезонного") заробітку!".
 Четверта група - так звані "репатріанти". Це у переважній більшості люди кримськотатарського та циганського походження, які народилися, виросли та одержували освіту й виховання у Середній Азії (найчастіше - Узбекистані).
 Складне геополітичне становище. Основною проблемою тут, як не дивно, є не територіальний чинник, а комунікаційно-інформаційний. Росія виглядає для пересічного кримчанина доступною, близькою та щирою. Україна має мовний бар’єр, Польща - митний, Туреччина - релігійний... Континентальна Україна виглядає більшим "закордоном", ніж Росія.
 Складні історичні умови. Не побутує відчуття історичної спільності з континентальною Україною та українським народом, натомість активно мусується московсько-шовіністична історична концепція.
 Етнорелігійний фактор. Кримськотатарська проблематика є серйозною розмінною картою кримської політики. До 90% політпроектів базується тут на антитатарських та антимусульманських чинниках. При цьому українські державотворці спозиційовані як націоналісти, а промосковські сепаратисти - як інтернаціоналісти.
 Результатом існування цього кола проблем і став феномен кримського сепаратизму.
 Для подолання негативних наслідків та для усунення самих передумов подібних проблем необхідно реалізувати довгострокову програму інтеграції кримської частини українського суспільства у загальне державницьке середовище.
 Для якісної підготовки та реалізації програми необхідні інструменти:
 Методологічна підтримка - науково-практична група експертів, що активно реагуватимуть на зміни обставин реалізації проекту.
 Розгалужена мережа громадської дії - всекримське громадське об’єднання "Український дім" з прив’язкою до кожного населеного пункту Кримського півострова.
 Об’єднаний медійний ресурс на рівні районних й обласних (республіканських) ЗМІ та мережі дружніх інтернет-сайтів.
 Адміністративна мережа сприяння в органах державної виконавчої влади, інтегрована в органи місцевого самоврядування (оптимальний варіант - окреме управління/департамент/відділ у системі освіти та науки; можливо, вже існуюча структура в системі Держкомінформу - Всеукраїнський інформаційно-культурний центр в АРК
 Політичний центр активності - партійні структури державницького вектора як носії ідеології у виборних органах місцевого самоврядування та джерело законодавчої ініціативи.
 Політична воля керівництва Держави, втілена у затвердженій програмі та необхідному оперативному законодавчому супроводі процесів.

 Загальна схема дій
 Перехід від великодержавного промосковського шовінізму до місцевого "кримського шовінізму" з подальшим прогресом у бік патріотизму, де ключовими тезами буде: історично народи, що населяли Крим, були пращурами сучасної української нації (про це свідчать численні археологічні знахідки та історичні згадки у достовірних джерелах). Крим - колиска української державності, бо з Криму пішло хрещення, яке об’єднало східнослов’янські племена.
 Прищеплення ідеї повернення з формату Автономної Республіки до формату області з адміністративними особливостями, окремо прописаними в Конституції. Апелювання до прагматичних чинників - зменшення бюрократичного апарату, полегшення системи місцевого самоврядування тощо; розповсюдження серед людей середнього віку ідеї "Я народився у Кримській області Української РСР, і все тоді було добре!"; роз’яснення підвищеної небезпеки агресивного сепаратизму, що провокується штучно створеною проблемою автономізації (найпопулярнішою серед пересічного населення тут є "загроза кримськотатарської національної автономії"); через загальноукраїнський референдум - визнання автономії у складі унітарної держави - неконституційною.
 Залучення широких українських бізнесових та громадських кіл до інвестування у Крим (як фінансового, так й ідеологічного). Утворення на базі громадських організацій (з бюджетним дотуванням) структури представницьких офісів Криму в усіх обласних центрах України. Через ці офіси доноситься інформація про можливості міжрегіональної співпраці.
 Закладання ґрунту проукраїнського мислення через систему народної освіти. Парадоксальний крок - оголошення з боку української влади прагнення надати всім бажаючим кримським школам офіційного статусу шкіл з російською мовою викладання, але за умови атестації школи як гімназичного закладу з іноземною мовою викладання (в результаті зніметься суттєвий відсоток політизації питання; російська мова поступово почне набувати природного статусу іноземної); створення тимчасового Департаменту з питань відродження україномовної освіти в Міністерстві освіти Криму; реорганізація Міністерства освіти Криму в Головне управління освіти та науки України в Криму, базуючись на Конституції України. Безкоштовний державний освітній заклад - школа має стати ключовим інструментом у виховній роботі. Кожна з 600 кримських шкіл повинна одержати шефа-побратима в регіонах України з переважно патріотичним населенням. Культурні обміни та гостювання мусять стати головною формою відпочинку учнів.
 Допомога та штучне стимулювання частини російської діаспори, яка беззаперечно визнає Українську державність.
 Налагодження безперешкодних інформаційних каналів з континентальною Україною та західними сусідами. На першому етапі - створення україномовної інформагенції з пріоритетними можливостями розміщення кримських інформматеріалів у загальнонаціональних ЗМІ, зацікавлення місцевої інформеліти у створенні україномовного продукту.
 Перехід у літературознавстві від концепції "Українські письменники Криму" до концепції "Кримські письменники України". Аналогічний підхід і у інших галузях.
 Ретельна підготовка протягом 2007 - 2012 років до формування у Радах всіх рівнів у Криму державницьких фракцій. Першою новою хвилею кримських виборців-державотворців у 2009 - 2012 роках стане покоління 14 - 16-річних підлітків формату 2007 року. За простими математичними підрахунками - це щороку 2 - 3% нових виборців.
 Відмінністю концепції є не прагнення переконати старе покоління любити Україну, яку вони ненавидять, а виховати нову генерацію патріотів, одночасно лібералізуючи старе середовище.

 ДРУЗІ УКРАЇНЦІ! Просимо невідкладно надсилати Ваші коментарі, зауваження та пропозиції щодо запропонованої Концепції до штабу Кримської організації ВО "Свобода" на адресу: м. Сімферополь, вул. Одеська, б. 10, кв. 50.

 У ПЕРШУ П`ЯТІРКУ СПИСКУ ВО "СВОБОДА" НА ПОЗАЧЕРГОВИХ ПАРЛАМЕНТСЬКИХ ВИБОРАХ 30 ВЕРЕСНЯ 2007 р. УВІЙШЛИ:
 1) Олег Тягнибок, голова ВО "Свобода";
 2) Юрій Іллєнко, член Політради ВО "Свобода", режисер;
 3) Ірина Фаріон, член Політради ВО "Свобода", мовознавець;
 4) Богдан Бенюк, заступник голови ВО "Свобода", актор, народний артист України;
 5) Олександр Сич, заступник голови ВО "Свобода".

 Шоста у списку - відомий фітотерапевт Наталя Зубицька (Земна).

 НОМЕР У ВИБОРЧОМУ БЮЛЕТЕНІ - 16

 ПЕРЕДВИБОРНА АГІТАЦІЯ
 ВО "СВОБОДА" В ДЕРЖАВНИХ ОФІЦІЙНИХ ЗМІ
 За результатами жеребкування у Центральній виборчій комісії щодо надання ефірного часу політичним партіям та блокам у центральних засобах масової інформації Всеукраїнське об’єднання "Свобода" проводитиме агітацію 24 вересня 2007 року на каналі УТ-1 з 20.10 до 20.40 та на Першій програмі Українського радіо (УР-1) цього ж дня з 21.10 до 21.40.
 "Голос України" друкуватиме передвиборну програму ВО "Свобода" 20 вересня 2007 року (5-та шпальта), "Урядовий кур’єр" - 22 вересня 2007 року (4-та шпальта).

 ДУМКИ З ПРИВОДУ
 Андрій ЩЕКУН,
 директор громадської організації "Український Дім"

 УСВІДОМЛЕНИЙ ВИБІР: ВИБОРЧИЙ БЛОК "НАША УКРАЇНА - НАРОДНА САМООБОРОНА" - ПАРТІЯ "СВОБОДА"
 Сьогодні для націонал-демократичних сил є актуальним питання: "За кого голосувати?" Особисто я поки не визначився. Але, не приховую, мій вибір є між виборчим блоком "Наша Україна - Народна Самооборона" та партією "Свобода". І це питання вибору існує серед моїх друзів, однодумців.
 Сьогодні дійсно важко визначитися електорату правих сил у своїх вподобаннях. Дедалі більше стає симпатиків партії "Свободи", але проголосувати за ту політичну силу більшість із них зупиняє те, що сама партія може не пройти в парламент України і їхній голос буде, скажемо так, "не цільовим". Тому, на їхню думку, краще віддати цей голос за виборчий блок "Наша Україна - Народна Самооборона".
 Думки членів нашої громадської організації також розійшлися. Одні дотримуються вищевикладеної версії, інші вважають, що необхідно голосувати за "Свободу", скажемо так, "на перспективу". На їхню думку, важливим є те, скільки набере голосів ця єдина політична сила націонал-демократичного спрямування, і не є важливим те, чи потрапить вона в парламент. Важливим в такому випадку, на їхню думку, є подальший розвиток цієї ідеології і політичної сили, яка є носієм українського націоналізму.
 На мою думку, це здорові позиції. І трагедії з того не потрібно робити. Україна не втрачає цих виборців. Врешті-решт, є свобода волевиявлення. І необхідно голосувати не за те, що "щось там та призведе до чогось..." Краще проголосувати за переконанням, щоб потім не бідкатися в черговий раз, що мої надії знову не виправдала ця політична сила, за яку я віддав голос тільки тому, що вона прохідна. І чітко визначитися.
 Проблема полягає в тому, що діяльність самої політичної сили "Наша Україна" і тих, хто з ними в єдиному блоці, не є переконливою. Фактично, ця сила вже в собі уособлює більш ліберальні цінності і тримається виключно на рейтингу Президента України Віктора Ющенка. Тому на цьому тлі "Свобода" своїм національно-державницьким радикалізмом набирає обертів. Практично на правому боці їм ніхто і не заважає. Тим більше, на відміну від всіх інших політичних сил, у "Свободи" програма суттєво відрізняється. Коли інші блоки та партії, учасники виборчих перегонів, в тому числі і "НУНС", змагаються за соціальні стандарти життя українців, і це є нормальним і добрим явищем, то "Свобода" порушує у своїй програмі досить важливі чинники у вирішенні проблем та розвитку національних цінностей.
 Взагалі, ми не повинні жити сьогоднішнім днем і цими виборами. Завтра буде новий день. А з ним ми зможемо побачити реалії повсякденного життя і правдивість намірів тих чи інших політичних сил. Єдине, що сьогодні від нас вимагається, - це зробити усвідомлений вибір, не піддаючись паніці, впливу та іншим катаклізмам, які і так добряче трясуть Україну. Це наше право. Завойоване, де речі, і Віктором Ющенком з "Нашою Україною", і Олегом Тягнибоком зі "Свободою", і сотнями тисяч українських патріотів - на Майдані. По який бік Майдану стояли та й досі стоять інші політичні сили - про це не варто забувати ніколи, а у день виборів - особливо!

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #38 за 21.09.2007 > Тема "З потоку життя"