Версiя для друку Обговорити в форумi

 Нашій волинській мамі й бабусі Марії Дмитрівні у вересні виповнилося 70! У такі урочисті святкові дні найдорожчим, найближчим у світі людям небо прихиляють до ніг! Дарують коштовності, шуби, парфуми, машини (пральні й звичайні!), чайники, праски, сервізи, дачі, путівки і візи - на що у кого вистачить фантазії й гривень. Ми ж у дарунок нашій Яблуні-Матусі записали перший у нашому житті компакт-диск із власними піснями (ще у нашому рідному волинському селі Рудці-Козинській, та й у редакції "Кримської світлиці", здається, таких подарунків не робив ніхто). Для назви взяли рядочки із найголовнішої на диску пісні (їх всього записано 12) - про Маму: "Коли серцем від негоди тебе заступлю, МОЖЕ, МАМО, Я ХОЧ ТРОХИ КРАЩИМ СВІТ ЗРОБЛЮ!" Ми ще віримо, що цей світ можна зробити кращим (власне, без цієї віри не варто й жити) - і піснею, цим унікальним духовним інструментом, - зокрема. Ми щиро дякуємо музичному аранжувальнику із Сімферополя Дмитру Молчанову за терпіння і намагання максимально синтезувати нашу пісенну лірику з можливостями електронної комп`ютерної інструменталістики. (До речі, у його мами, Раїси Семенівни, Юля колись навчалася в музичній школі, а прізвище Дмитрового дідуся, між іншим, було - Мовчан). Ми творили наш музичний подарунок майже рік - і таки встигли! А що з цього вийшло - спитаємо згодом у Мами:

 Чи то зла,
 чи, може, в душу
 снігу намело.
 Щось у мене серце, мамо,
 Кригою взялось.
 Я не знаю, що робити?
 Марно десь іти,
 Бо ту кригу розтопити
 Можеш тільки ти.
 Мамо, мамо,
 кличу я на цілий світ.
 Мамо, мамо,
 ти пробач мені за лід.
 Мамо, мамо,
 Ой літа ж,
 як сніг, метуть.
 Мамо, мамо,
 Ти ж у мене вічно будь!

 Зі святом, волинська наша Мамо-Бабусе-Берегине! Спасибі тобі, що навчила співати (разом із Батьком-Вереснем, звичайно ж!), творити, трудитися, терпіти і вірити. Здоров`ячка тобі й оптимізму, нових свят-ювілеїв, а подарунків-пісень у нас для тебе вистачить ще не на одну славну дату!
 Юлія і Віктор КАЧУЛИ.
 
Пісню у виконанні Юлії Качули можна послухати за адресою
http://www.ukrlife.org/main/evshan/apple_ua.htm

 МАЄМО ще одного вересневого ювіляра-світличанина - 70-ЛІТТЯ ВІДСВЯТКУВАВ ЦИМИ ДНЯМИ БОРИС ТРОХИМОВИЧ ГНАТЮК із с. Укромного Сімферопольського району. Народився на Київщині, у 1954 р. родина переселилася до Криму. Борис Гнатюк відслужив у армії, закінчив автотранспортну школу, з 1956 по 1965 рік трудився у Казахстані механізатором - піднімав цілину. Повернувся до Криму і майже 35 років відпрацював учителем трудового виховання в Укромненській середній школі. Борис Трохимович пише вірші, захоплюється музикою (чи не родич він свого знаменитого однофамільця - співака Дмитра Гнатюка, на якого - погляньте - навіть трохи схожий?).
 Готується до друку сповідь-розповідь Б. Т. Гнатюка про непросту долю його родини, яка пережила, подолала війни, голодомори, міцно вкоренилася в цю землю, робила й робить усе, щоб на рідній українській землі усім нам краще жилося.
 Тож з ювілеєм Вас, шановний Борисе Трохимовичу! І до нової зустрічі на сторінках "Світлиці"!

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #38 за 21.09.2007 > Тема "Душі криниця"