Версiя для друку Обговорити в форумi

БУВАЮТЬ І КАЗУСИ...

Під таким заголовком в "КС" був надрукований допис киянина пана Григорія Охріменка. В ньому він докоряє газеті тим, що вона передруковує з газети "Сільські вісті" статтю Олега Васильєва "Як Сталін воював зі своїми військовими". Шановний Григорій пише: "...В цьому матеріалі автор безпідставно змальовує кривавого ката слов’янських народів Михайла Тухачевського великим патріотом народів колишнього СРСР, взагалі і українців зокрема... який роками знищував наших братів-росіян". Я уважно перечитав знову ту статтю пана Васильєва і не знайшов там жодного слова про те, що він Тухачевського та інших катів називає патріотами СРСР, і українців в тім числі. А чого немає, про те й говорити нема чого. А що кат, як і Якір, Примаков, Уборевич, Блюхер та ін. - то це істина. А чи й могли бути інші в оточенні Сталіна? Як говорить українське прислів’я: "Який піп, така й парафія".
Пишучи до "КС", Ви, шановний, мабуть, не звернули увагу на три речі: попередження редакційне, що газета не завжди поділяє думки авторів дописів; пан О. Васильєв хоча й росіянин, він професійний військовий спеціаліст, принаймні був таким, та й оцінює під цим кутом. Називає їх героями Громадянської війни (це, мабуть, закоренілої звички, адже нам не один десяток років вбивали в голову, що вони герої), високопрофесійними військовими спеціалістами, а самого Тухачевського - стратегом, талановитим теоретиком військової науки. Я свого часу вивчав військову справу і вчителями моїми були не лейтенанти, котрі й не нюхали пороху, а підполковники і полковники, які пройшли дорогами Другої світової війни. І з оцінкою Тухачевського, як військового спеціаліста, погоджуюсь. А що, хіба злодії не бувають талановитими? Бувають, на жаль. А самого Сталіна свого часу було названо людиною з генами геніального злодія.
Вам, мабуть, відомо, що напередодні війни 1941 року армія СРСР була вщент обезкровлена. Вищі командні посади посіли особи без вищої військової освіти і командирського досвіду. В. Успенський в своєму творі "Таємний радник вождя" (Роман-газета, № 8 - 9, 1992 р.) наводить таке: "...В сухопутних військах, в тому числі в авіації було репресовано близько 40 тис. командирів вищого рангу, серед моряків близько трьох тис., розстріляно близько двох тисяч". І це, мабуть, ще не все.
Один з прикладів: командуючим Білоруським особливим військовим округом був Уборевич, людина з військовим досвідом, стратег. В 1937 році його розстріляли, а його місце посів Дмитро Павлов. Той Павлов, котрий в 1936 році ще мав звання лейтенанта. За участь в іспанській громадянській війні йому було присвоєно звання Героя РС. В 1941 році він уже був генералом армії. Що ж в підсумку? Всю Білорусію за два тижні здав німцям. А за півроку німецькі війська дійшли аж до Москви і Волги. Я абсолютно впевнений, якби Тухачевський, Уборевич, Блюхер та інші розстріляні, залишились на своїх посадах, такої ганьби не було б. Якби взамін військової доктрини Сталіна-Ворошилова "долю сучасної війни вирішують кіннота та авіація" залишилась доктрина Тухачевського - "долю сучасної війни вирішують великі бронетанкові з’єднання і авіація", війна мала б зовсім інший характер. Такі бронетанкові з’єднання вже почали формувати, але їх після розстрілу Тухачевського розформували, а німці підхопили ту доктрину Тухачевського і їхня танкова армія під командуванням генерала Гудеріана легко прорвала оборону радянських військ. Пізніше, в 1942 - 1943 роках такі з’єднання таки з’явились і вони вирішили долю під час битви під Курськом. Ось так, шановний пане Григорію.
А що стосується назви "герой", то це, на мій погляд, поняття відносне. Вам, шановний Григорію, мабуть, не спаде на думку назвати героєм хана Батия, того, який в 1240 році вщент зруйнував столицю Руси-України. А для монголів він національний герой.
А ось ще один російський генерал Єрмолов, герой війни 1812 року. А якої про нього думки мешканці Кавказу? Це ж за його наказом спалювали ліси, знищували аули, жорстоко розправлялись із захисниками Кавказького краю. То хто він для них? Олександр Суворов - ще один незаперечний російський герой. Це він, жорстоко придушуючи польську визвольну боротьбу, щоб залякати до нестями поляків, наказав розстріляти близько 20 тисяч мирних мешканців Варшави. Хто він для поляків? Таких прикладів безліч. І взагалі, простежується дивна логіка при визначенні, хто герой, а хто ні. Завойовник Сибіру Єрмак і завойовники Афганістану - герої (з точки зору росіян), а вояки УПА, які захищали Україну від поляків, від німців, від СРСР, та афганські захисники - бандити.
І останнє. Ви, пане Григорію, називаєте росіян нашими братами. Вони теж називають нас братами, братами меншими, меншовартними, щось на зразок третьосортних. Що нерозумно відійшли від старшого брата і повинні повернутися під його високу руку, і викинути з голови думку, що ми окрема самодостатня нація, що ми маємо свою, прадідівську, мову і свою культуру. Ви, шановний, бували в етнічній Росії? Якщо бували, то чи чули на побутовому рівні, що нас шанобливо називають українцями, а державу Україною? Не знаю, як Ви, а я і мої знайомі чули лише зневажливе, а то часом і презирливе - хохли, хохляндія. Оце такі наші брати-росіяни. І мине ще багато часу, зміниться не одне покоління, коли настануть ті часи, коли ми будемо з повагою ставитись один до одного. А поки що наш старший брат ще залишився з ментальністю того, який свого часу знищив нашу державність, зруйнував Запорозьку Січ, ліквідував Гетьманщину, закріпачив українських селян. Багато років забороняв нашу мову, культуру. Розкуркулював селян, влаштовував голодомори. В тридцяті роки репресував і знищив близько 80 відсотків нашої інтелігенції, знищив український генофонд. Все, що було свідоме, активне, патріотичне, було знищене. І це дуже негативно відбивається на нашому сучасному житті та й деякий час буде відбиватися на майбутньому. Ви можете заперечити мені і сказати, що винен не народ російський, а його уряди, як царський, так і СРСР. То я наведу Вам думки з цього приводу мудрих людей: "Держави є такі, які в ній люди. Бо вони виростають з людських характерів" (давньогрецький філософ Платон, IV ст. до н. е.); "Народ заслуговує того правителя, якого обирає" (Ніколо Макіавеллі, італійський політичний мислитель, ХVІ ст.); "Народ має той уряд, якого заслуговує" (Отто Бісмарк, рейхсканцлер Німецької імперії, ХІХ ст.)
А хто винен в тому, що у Вас, в Києві, керує пан Черновецький? Хіба ж не самі Ви його обирали і обрали на "ура", купившись за миску сочевичної юшки. А тепер мітингуєте, обурюєтесь його діями. А хто обрав таку Верховну Раду, а та Рада ворожий Україні уряд? Чи то не народ, а якісь марсіани? Та ні ж, таки ми. І хіба це не дивно, що етнічних українців в державі більш як 70% (це які вказали себе українцями), а у ВР їх лише 30%, решта - чужинці. Ось чому і маємо таку Раду і такий уряд. А тепер їмо те, що купили, хоч очі й вилазять. Їдять і ті, хто голосував за комуністів, соціалістів і регіоналів, і ті, хто їх не обирав. То чи не пора перестати купуватись на ті солодкі, але брехливі обіцянки покращання життя уже сьогодні, а добре розміркувати, чи варто обирати тих, ворожих Україні депутатів, мерів та інших? Може, пора вже обрати своїх, а не чужинців! Думаймо, шановні!
З повагою,
Олександр КИСЛИЙ.
с. Восход Красногвардійського району АРК.

Дмитро ПАВЛИЧКО
КАТЕРИНА II В ОДЕСІ

Дві тонни важить мумія цариці,
Внутрі порожня, металева плоть,
Важкі коліна, ковані із криці,
Широкі стегна, наче в кобилиці,
Блудниці коронована срамоть.
Така ж вона в характері металу,
Або й живіша навіть, як була,
Хоч пришрубована до п’єдесталу,
Все ж не ховає усмішку зухвалу -
Ненависть до покірного хахла.
Любіть її, раби з-під Запорожжя,
Одеські покручі і торгаші,
Це ваша вічна, золота вельможа,
Ставайте, за Потьомкіним до ложа
В чергу - маленькі, більші і старші!
Але мовчіть, її дратує мова,
Десь там залізна скреготить душа,
Іржею вкрита, як стара підкова,
І тішиться, що вбила Пугачова,
Свободу відібрала в Калниша.
Все буде - і посада, і кишеня,
Але служіть, працюйте навдогідь,
Пильнуйте, щоб не впала
та німкеня,
Народів кров’ю з вищого зволення,
Забальзамована імперська мідь.
Дві тонни важить. Будете носити
Шматками в грудях ту убивчу лють,
Раби нікчемні, нові фаворити,
Бо Пушкін і Міцкевич, одесити,
Колись ту бронзу в кулі переллють.

2.ІХ 2007 р.

ПАМ’ЯТНИК КАТЕРИНІ ІІ - ВСЕЗАГАЛЬНА ГАНЬБА

З великим обуренням читаю у пресі, що раби-самозванці в Україні прагнуть поставити пам’ятник-опудало у Сімферополі та Одесі грандіозній розпусниці царського режиму у Росії - Катерині ІІ. Це черговий головний біль усім нам і, тим більше, нашому Президентові.
Пам’ятаю, як студенти, учні середніх шкіл, технічних училищ та інших навчальних закладів, коли хтось заслуговував приниження, то називали його Катериною ІІ.
Я остаточно переконалася у її розпусті, коли в часи СРСР була у Ленінграді кілька разів улітку по цілому місяцю. Екскурсійними автобусами об’їздила всі історичні місця. Тепер це - Санкт-Петербург. Відвідала тоді всі місця, пов’язані з життям та правлінням Катерини. Екскурсоводи завжди з іронією, усмішкою розповідали про неї, а екскурсанти підкидали репліки з тієї чи іншої теми. Сміх тоді супроводжував всіх присутніх.
Російський письменник О. С. Пушкін навчався у ліцеї Царського Села, де розташовані курортно-оздоровчі та розважальні резиденції цариці, тому він прекрасно вивчив її "життєвий шлях". В його поезіях ми знаходимо вдалу характеристику цієї особи.
Переконливо розповідали і коханці Катерини ІІ про її правління Росією та загарбання чужих територій і встановлення кріпосного права; цариця продавала цілі села із селянами. Державою керували її фаворити, яким вона щедро роздавала землі, міста та все народне господарство. Хіба їй, людині арійської раси, було шкода слов’ян? Вона їх нищила безжалісно. Навіть її сини-безбатченки
засуджували ганебну поведінку своєї "неньки". Щоб стати імператрицею, вона замовила вбивство свого чоловіка Петра ІІІ, який, навчаючись у Німеччині, познайомився з нею, привіз додому й одружився. Нам екскурсовод показала те місце в кутку на балконі, де задушили Петра ІІІ у розпалі гомінкого балу. Фаворити все зробили "шито-крито" під її керівництвом. Але від історії нічого не приховаєш.
Дико слухати, коли її називають захисницею "отечества". Розгульне життя було основою її керівництва. По трупах вона прийшла до влади, і, окрім ганьби та осуду, нічого не заслуговує. Фаворити управляли Російською імперією, як їм заманеться, а держава "отечество" стогнала від гніту, знущань, безправ’я, сліз, страху, тюрем, заслань до Сибіру (для розбудови його) і фізичного знищення. Кримчани повинні добре знати історію її приїзду до Криму. Управителі обіцяли людям гарне життя, навіть села називали: Отрадное, Уютное, Богатое і т. д. Насправді ж нахабники, що вертілись навколо неї, грабували безжально народ, знущалися над кріпаками всіх націй, що населяли царсько-російську імперію. Внаслідок розпусти та збочення навіть збудувала церкву впритул до своїх апартаментів. Цариця мала балкон, з якого вибирала собі курсантів, яких приводили на літургію. Цих молодих хлопців вона знищувала після нічних любощів (за її виразом). Тільки Всевишній знає, скільки їх загинуло в такий спосіб, ніби пропали безвісти. Отак Катерина замітала свої криваві сліди. А скільки матерів оплакували своїх синів, свою надію на майбутнє.
На екскурсіях, а нас у групі було по 20 - 25 осіб з різних кінців колишнього СРСР, кожен розповідав якусь бувальщину про царицю, просто вуха в’янули. Важко було повірити в такі жорстокість, садизм, що може пояснюватись тільки хворобою.
Дуже розумні думки Євгена Сверстюка, доктора філософії, редактора газети "Наша віра" у газеті "Кримська світлиця" № 36 від 7 вересня 2007 року. Якщо хочеш дивитися на виродка, то зроби собі статуетку і постав у своїй оселі на столі та й милуйся. Навіщо паплюжити націю, історію, нашу українську мораль, дозволяти божевільним давати приклад нашій молоді, виховувати їх у спотвореному мисленні та смуті?
Я впевнена, що цим питанням повинні перейнятися міністерства освіти, культури і туризму, різноманітні інстанції, що відповідають за моральне виховання. Мені хочеться підкреслити, що лише справжнє українське виховання змінить наше суспільство на краще.
Ольга КЕРДА,
викладач.
м. Миколаїв Львівської області.

ТАКИ ЗВОДЯТЬ...

У центрі Одеси, на місці знесеного пам’ятника "Потьомкінцям - нащадки" бригада будівельників почала встановлювати монумент російській імператриці Катерині II. Про це повідомив головний художник міста Володимир Чепелєв.
На гранітному підніжжі вже закріплено високий п’єдестал, де буде встановлена скульптура російської імператриці. Поряд з нею розмістять фігури Григорія Потьомкіна, Платона Зубова, Йосипа Дерібаса та Франца Деволана.
Рішення про встановлення монумента Катерині II ухвалили депутати Одеської міськради. Мотивували рішення тим, що з 1900 по 1920 рік в Одесі існував пам’ятник Катерині II, доки його не знесли більшовики. Тепер його вирішено найменувати пам’ятником "Засновникам Одеси". Хоча ні сама імператриця, ні Потьомкін, ні Зубов взагалі ніколи не бували у визволеному від турків містечку Хаджибей, яке згодом було названо Одесою.
Проти встановлення пам’ятника Катерині II протестують представники більш як півмільйонної української громади Одеси, передусім УНП, ПРП, "Собор" "Просвіта", Асоціація козацьких товариств "Січ" та ін. Керівництву міськради передано надіслані з Санкт-Петербурга копії архівних документів, пов’язаних із первісною забудовою портової Одеси, де не було монумента імператриці. Як випливає з документів, торжеством історичної справедливості було б відновлення на площі храму Святої Катерини (документи підтверджують, що такий храм справді був на площі в XVIII столітті), а не монумента Катерині II. Пізніше на цій площі, повідомляє УНІАН, був споруджений пам’ятник Льву Толстому, потім - Карлу Марксу. У роки окупації площу К. Маркса назвали ім’ям Гітлера. А в 1965 році на площі Потьомкінців, згідно з постановою уряду УРСР, було встановлено пам’ятник "Потьомкінцям - нащадки", який у червні цього року демонтований з метою переміщення на Митну площу.
Під час святкування Дня Незалежності активісти українських організацій спалили опудало російської імператриці, а лідер одеської "Свободи" Павло Кириленко заявив, що зведення пам’ятника Катерині II в Одесі "рівнозначне встановленню в Ізраїлі пам’ятника Гітлеру".
* * *
Нагадаємо, що нещодавно в Одесі сталися сутички між правоохоронцями, активістами проросійської організації "Єдіноє отєчєство" і російського козацтва та майже 300 представниками Українського козацтва з Тернопільської, Чернівецької, Черкаської, Луганської, Вінницької та кількох інших українських областей, які прибули з метою, за їхніми словами, демонтувати пам’ятник Катерині Другій.
Під час сутички затримали духівника Українського козацтва, священика УПЦ КП, повідомляє кореспондент Радіо Свобода. Нападниками був зламаний хрест отця Анатолія і розбита ікона Пресвятої Богоматері, яку тримав у руках священик.
Козаки намагалися зустрітися з мером Одеси Едуардом Гурвіцем, щоб викласти йому свою позицію. Однак зустріч з міським головою не відбулася.
Після цього козаки перекрили дорогу в центрі міста. Вони розблокували рух транспорту після розмови із заступником Одеського міського голови Вахтангом Убірія, який пообіцяв, що працівники міліції звільнять затриманого під час сутички з правоохоронними органами духівника Українського козацтва Анатолія Зінкевича.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #40 за 05.10.2007 > Тема "Резонанс"