"Кримська Свiтлиця" > #5 за 01.02.2008 > Тема "Резонанс"
#5 за 01.02.2008
КРИМСЬКИЙ МАЙДАН
З РЕДАКЦ╤ЙНО╥ ПОШТИ
ПОВАЖАЙМО СЕБЕ!
К╕лька рок╕в живу в Н╕меччин╕. При╖хала на Батьк╕вщину в гост╕, почала приглядатися, що д╕╓ться в р╕дн╕й Укра╖н╕. Ой, як нелегко жити людям, коли ведеться пост╕йна боротьба за владу. До реч╕, чого це одеситам заманулося ставити пам’ятник Катерин╕ ╤╤, яка знищила державн╕сть Укра╖ни? Роздавала земл╕ сво╖м коханцям, а людей перетворила на кр╕пак╕в. Гарну д╕вку могли обм╕няти на цуценя, дарували як р╕ч. Що можна було г╕рше запод╕яти народов╕? До чого ж укра╖нц╕ докотилися, втратили г╕дн╕сть, спаплюжено ╖хню самосв╕дом╕сть? Чи це поставили пам’ятник нащадки тих, хто укра╖нськ╕ земл╕ отримував в подарунок в╕д Велико╖? На Заход╕ не було кр╕пацтва. Дуже здивувало ╕ ставлення до укра╖нсько╖ мови. П╕д виглядом захисту рос╕йсько╖ мови влада бореться, аби знищити укра╖нську, та щоб в╕двернути увагу людей в╕д справжн╕х негаразд╕в. Та розмовляй як хочеш! Але в кожн╕й кра╖н╕ ╢вропи ╓ своя державна мова, яку необх╕дно опанувати вс╕м при╖жджим. Доводиться вивчати ╖╖, бо без цього жити ж там неможливо! Ц╕каво, як бореться проти укра╖нсько╖ мови голова Лугансько╖ обласно╖ ради? Скаржиться, що д╕ти плачуть - не хочуть йти в укра╖нськ╕ класи. Та чи нема╓ у нього ╕нших турбот? Область депресивна, в╕дстала, не оброблен╕ поля, розбит╕ дороги, порожн╕ хати, розвален╕ п╕дпри╓мства, зачинен╕ дитяч╕ садочки, занедбан╕ спортивн╕ споруди. Краще не бачити цього, бо серце болить. Ми в╕ддавали сина в укра╖нський клас у Ки╓в╕ (не було м╕сця в рос╕йськомовному). Зак╕нчив с╕м клас╕в. Який в╕н задоволений, адже ╕ в╕н, ╕ дочка тепер знають чотири мови: укра╖нську, рос╕йську, н╕мецьку ╕ англ╕йську. Я пам’ятаю, як д╕ти в перш╕ роки незалежност╕ на Донбас╕ почали вивчати в дитсадочку укра╖нську мову. Як вони рад╕ли, пишалися. Приходить дитина додому ╕ каже: "Бабусю, називай мене Одарочкою!" А бабуся теж водночас вивчала укра╖нську мову. Не думаю, щоб рос╕яни були так╕ нерозвинен╕, аби, живучи в Укра╖н╕, не розум╕ли державно╖ мови, не могли нею користуватися. Просто не хочуть, не поважають державу, де живуть! Щастя та добробуту, г╕дност╕ бажаю мо╖м землякам. Хто ж вас буде поважати, коли ви сам╕ себе не поважа╓те? Н. ЛОГ╤НОВА. Ки╖в - Донбас - Гамбург. ОБ’╢ДНАЙМО ГОЛОСИ!
Познайомилася я з "Кримською св╕тлицею" в ╢впатор╕╖, де л╕кувалася. ╤ вона стала для мене найпершою порадницею. "КС" зрозум╕ла, а головне - чесна. Тому чекаю тебе з нетерп╕нням! Дуже зрад╕ла, коли прочитала, що 28 грудня ти святку╓ш сво╓ 15-р╕ччя. Тож в╕таю тебе, хоча, можливо, ╕з зап╕зненням, бажаю вс╕м здоров’я, щоб ви ╕ надал╕ зас╕вали зерном добра та справедливост╕ душ╕ людськ╕. При орган╕зац╕╖, яку я очолюю, сп╕вають ж╕ночки, це ансамбль укра╖нсько╖ жарт╕вливо╖ п╕сн╕ "Тещ╕ та свекрухи". Працю╓мо ми 12-й р╕к. У наш╕й "Св╕тлиц╕" побувала зн╕мальна група 1-го Укра╖нського телеканалу з Тамарою Щербатюк. В цьому роц╕ 14 жовтня ми взяли участь у фестивал╕ в Ки╓в╕ "Село живе, доки луна╓ п╕сня". Сп╕ва╓мо ╕ на фестивалях та конкурсах в наш╕й област╕. Хочу зауважити, що хоч н╕хто з нас не ма╓ музично╖ осв╕ти, але нас чомусь поважають ╕ ц╕нують. За ц╕ роки ма╓мо грамоти, дипломи. А ще ми мр╕╓мо зустр╕тися з хором ветеран╕в вашого м╕ста, посп╕лкуватися, обм╕нятися думками. Ми б ╕ до редакц╕╖ хот╕ли зав╕тати. Мен╕ 68 рок╕в, але душа чомусь не хоче стар╕ти. "Тещ╕ та свекрухи" - прост╕ с╕льськ╕ ж╕нки, у нас нема╓ якогось модного сцен╕чного одягу, взуття. Але у нас ╓ добре серце, милосердя до тих людей, як╕ потребують допомоги. В╕та╓мо ваш колектив з Новим роком та святом Р╕здва Христового. Бажа╓мо вам та вашим колегам, р╕дним м╕цного здоров’я, миру, добра, любов╕ та процв╕тання! Л╕д╕я КИШИНЕВСЬКА, кер╕вник громадсько╖ орган╕зац╕╖ волонтерського руху "Першоцв╕т", голова волонтер╕в при рад╕ ветеран╕в. смт. Каланчак Херсонсько╖ област╕. ДЕМОКРАТ╤Я ЧИ ХАМСТВО?
Щоденно роблю висновок, спостер╕гаючи за под╕ями у держав╕, що Укра╖на зараз пережива╓ страст╕ ╤суса Христа. Маю на уваз╕ справи насущн╕, як╕ оточують ╕ супроводжують нас пост╕йно. Як мен╕ хочеться небо прихилити нашому Президенту - В╕ктору Андр╕йовичу - невтомному працелюбу-патр╕оту, старанному господарнику, дбайливому с╕м’янину, шляхетному, розумному вихователю, терплячому глав╕ держави! В╕н вихову╓ все наше сусп╕льство особистим прикладом. 17-й р╕к нашо╖ Незалежност╕! Чи подавали особистий приклад попередн╕ президенти, як треба працювати на благо В╕тчизни? Думали т╕льки, як розорити Укра╖ну, пограбувати ╖╖, набити м╕шки доларами та в╕двезти у банки за кордон. Всьому св╕ту в╕дом╕ ╖хн╕ справунки. Слухаю в╕дгуки закордонних ЗМ╤ щоденно. Пол╕тики та кер╕вники ╕нших держав дивуються: "Як у таких умовах Укра╖на ще ╕сну╓, якось лата╓ д╕ри в економ╕ц╕; трима╓ на контрол╕ пол╕тичн╕, господарськ╕, юридичн╕ та вс╕ ╕нш╕ справи. Р╕ч в тому, що наш народ споконв╕ку керу╓ться укра╖нським вихованням, вм╕╓ до всього п╕д╕йти розсудливо, розумно, зважено, з перспективою на майбутн╓. В╕домо ╕ те, що Укра╖ну заполонили ем╕гранти з р╕зних куточк╕в св╕ту, як╕ теж вносять свою лепту до безладу у держав╕. Наприклад, передач╕ С. Шустера. Таке баламутство може бути т╕льки у нас. Його витурили з Прибалтики, ╕ в Рос╕╖ чогось не прижився, а в Укра╖н╕ пригр╕ли. Чи не абсурд?! Добро не родиться в╕д злост╕, цин╕зму, зухвалост╕ та нахабства. У нас демократ╕я перероджу╓ться у велике хамство. Так╕ передач╕ т╕льки висм╕юють та принижують укра╖нц╕в, як╕ н╕би пост╕йно сваряться, в’╖дливо обзиваються. Г╕рко, що малоосв╕ченим, злим, мстивим, байдужим до нашо╖ перекручено╖, спотворено╖, переламано╖, вим╕шано╖ ╕з смолою ╕стор╕╖ така верем╕я нав╕ть подоба╓ться... Комун╕сти, рег╕онали, п╕дсп╕вувач, що витьохку╓ соловейком - В. Литвин, - гр╕зно заявляють, що, мовляв, гряде диктатура чи то Президента, чи то помаранчевих (хоч цього н╕хто не бачить ╕, нав╕ть, не п╕дозрю╓!). Чому вони чинять такий ╜валт? Вже забули, як "гуманн╕, благод╕йн╕, справедлив╕" соц╕ал╕сти створили диктат у Верховн╕й Зрад╕ п╕д кер╕вництвом О. Мороза? Екс-м╕н╕стр-соц╕ал╕ст МВС В. Цушко, з благословення того ж таки О. Мороза, послав сво╖х "орл╕в" вибивати двер╕ у Генпрокуратур╕. А екс-м╕н╕стр транспорту М. Рудьковський, теж соц╕ал╕ст, роз’╖жджав, куди йому заманулось, ╕ промотав б╕льше 400 тисяч наших, державних грошей! То, може, й справд╕, нехай би вже була "диктатура", коли вона да╓ користь всьому сусп╕льству, народов╕, господарству в ц╕лому, п╕дн╕ма╓ мораль, осв╕чен╕сть, наше р╕дне укра╖нське виховання. Але х╕ба можна назвати "диктатурою" повед╕нку нашого Президента, його актуальн╕ д╕╖, вчинки, наради, як╕ в╕н проводить щотижня з Головою ВР, Прем’╓р-м╕н╕стром, залучаючи ╕нших в╕дпов╕дальних ос╕б держави? А щотижнев╕ "Акценти Президента"? А по╖здки по вс╕й Укра╖н╕ та зустр╕ч╕ з ус╕ма верствами населення, починаючи в╕д дитячих садочк╕в ╕ зак╕нчуючи м╕н╕стерськими нарадами? То х╕ба це "диктатура"? Невже не бачать цього словоблуди, наклепники, лют╕ вороги всього укра╖нського? Отже, якщо таки настане момент всенародного обговорення зм╕н до нашо╖ Конституц╕╖, то першою необх╕дн╕стю, вважаю, буде - в╕дкинути все непотр╕бне, не дублювати сл╕по закони ╕нших кра╖н, як╕ у нас не приживаються. Вил╕зти з то╖ гарячо╖ смоли проблематично, важко, але конче необх╕дно. Ми мусимо гуртом взятися за це ╕ врешт╕-решт навести порядок в Укра╖н╕. Тож не будьмо байдужими до проблем нашо╖ держави. Щиро допомагаймо нашому Президенту-патр╕оту, сп╕льно думаймо про майбутн╓ Укра╖ни. З повагою, Ольга КЕРДА. м. Микола╖в Льв╕всько╖ област╕.
НЕ ЛИШЕ 33-й, А Й - 47-й!
З п╕╓тетом прочитав у "Кримськ╕й св╕тлиц╕" в № 2 в╕д 11 с╕чня ц. р. красномовну статтю колишнього "афганця" ╢гора Барв╕нка ╕з С╕мферополя "С благословения невинно убиенных...". Зокрема, п╕дтримую його слушну думку: зайнятися наш╕й влад╕ (автор назива╓ Президента) ╕ причинами голоду 1947 року, в коловерть якого потрапив ╕ я, дитя в╕йни. ╤ коли говорили в мо╓му р╕дному сел╕ Казанка Микола╖всько╖ област╕, що "захарчували Септу", тобто - мого р╕дного д╕да Олексу в 1933 роц╕, то пот╕м - "ларчик просто открывался" - винна в тому була совдеп╕вська система, що св╕домо, з╕ сво╓ю комуняцько-волюнтаристською метою, орган╕зовувала голодомори. А от голод 1947-го! Невже винен лише неврожай ╕ виплата США та Англ╕╖ кошт╕в за бекон-тушонку, яку т╕ давали нам п╕д час в╕йни для арм╕╖? ╤ чому тод╕ (╕ п╕зн╕ше, в 1948 - 1949-х рр.) з’явилися к╕нн╕ об’╖ждчики з батогами, коли стал╕нський режим судив голодних простих людей за три колоски? Саме весною 1947 року я, опухлий в╕д голоду, потрапив до дитбудинку, а виснажена неня - до л╕карн╕. Т╕льки випадков╕сть оп╕сля допомогла мен╕ не бути безбатченком. Пам’ятаю й "колосочки", ╕ перекошене в╕д злост╕ обличчя об’╖ждчика в 1947 роц╕ у сел╕ Високоп╕лля на Херсонщин╕. Отже, ╕ ця справа не приватна, а випл╕д тод╕шньо╖ стал╕нсько╖ системи. ╤ з цим треба достеменно роз╕братися. Фед╕р СТЕПАНОВ, член Нац╕онально╖ Сп╕лки письменник╕в Укра╖ни. м. С╕мферополь. БЕЗ ПРАВДИ ДЕРЖАВА Б╤ДН╤╢...
Уяв╕ть соб╕, що це молодий Шевченко, - так запропоновано вважати ялтинцям, що дивляться на бронзову скульптуру нев╕домого чолов╕ка, яку встановлено за адресою: вул. Московська, що б╕ля цирку. А що б на це сказав Великий Кобзар, сам Тарас Григорович? Сам себе уп╕знав би? Але в╕н вже не здатен захиститися в╕д ц╕╓╖ наруги. З восьмого грудня минулого року дивляться ялтинц╕ та гост╕ м╕ста на скульптуру чолов╕ка з книжкою ╕ називають цей пам’ятник по-сво╓му: "Учителю". Ще з 2005 року йшли дискус╕╖ про цей пам’ятник-подарунок, який виготовлено в далек╕й Аргентин╕. Також в╕дом╕ ╕ висновки авторитетних митц╕в: у скульптури в╕дсутня стов╕дсоткова схож╕сть з портретом Т. Г. Шевченка, як в молод╕, так ╕ в п╕зн╕ш╕ роки. Тому так званий пам’ятник Тарасу Шевченку в Ялт╕ - це неповага до Кобзаря, це скульптурно-╕деолог╕чна диверс╕я. Але по Криму гуля╓ ще й словесно-╕деолог╕чна диверс╕я. Добре в╕дом╕ слова, як╕ написав Тарас Шевченко в твор╕ "╤ мертвим, ╕ живим, ╕ ненарожденним землякам мо╖м...": В сво╖й хат╕ своя й правда, ╤ сила, ╕ воля... Але подекуди в Будинках культури чи клубах б╕ля портрет╕в Кобзаря, прикрашених вишиваними укра╖нськими рушниками, я читав дещо ╕нш╕ слова: В тво╖й хат╕ твоя й правда, ╤ сила, ╕ воля... (Т. Г. Шевченко). Лише у двох словах зам╕нено букву "с" на "т", а зм╕ст - протилежний: як ти, укра╖нець, був рабом у сво╖й хат╕, так ти раб ╕ сьогодн╕. ╤ взагал╕, ще й хата ця, може, не твоя. Так чия ж таки правда в укра╖нськ╕й держав╕? Життя да╓ в╕дпов╕дь на це запитання, адже добре в╕домо, що якщо сво╓╖ правди нема, то кра╖на б╕дн╕╓, матер╕альн╕ ц╕нност╕ р╕кою вит╕кають ╕з не╖. Чи не тому наш р╕чний державний укра╖нський бюджет такий куций? Мирослав МИСЯК. м. Ялта. ДОБРУ ЗМ╤НУ МИ ВИХОВАЛИ!
Ця зустр╕ч для мене справд╕ була неспод╕ваною ╕ при╓мною. Але про все по порядку. ...В╕дслуживши тридцять чотири календарн╕ роки у Збройних Силах колишнього СРСР, я п╕шов у в╕дставку. А служба моя була нелегкою: з 1940 року я навчався у в╕йськовому училищ╕, яке довелося зак╕нчувати в стисл╕ строки, бо почалася в╕йна. П╕шов я на фронт з училища лейтенантом зв’язку для бронетанкових в╕йськ. В к╕нц╕ грудня 1941 року брав участь в Керченсько-Феодос╕йськ╕й десантн╕й операц╕╖, майже п╕вроку був учасником бо╖в на Кримському фронт╕ - до тяжкого поранення в травн╕ 1942 роц╕. Затим, п╕сля л╕кування в госп╕тал╕, були тилова ╕ мирна служби, яку зак╕нчив у м. Керч. У званн╕ полковника вийшов у в╕дставку. К╕лька рок╕в займався власним дачним господарством. А згодом мене запросили до Керченсько╖ середньо╖ школи № 5 ╕м. ╤вана Франка на посаду вчителя початково╖ в╕йськово╖ п╕дготовки, де я й працював до 1988 року. За 15 рок╕в роботи в школ╕ у мене було багато учн╕в, як╕ згодом ╕ сам╕ стали в╕йськовими. З-пом╕ж них - п╕дполковники В╕ктор Шеканкевич та Серг╕й Бондар, майор Микола Мачанов... А тепер про неспод╕вану зустр╕ч. Якось л╕тньою порою, йдучи берегом моря, я почув, як хтось назвав мо╓ ╕м’я, запрошуючи до свого гурту. Озирнувшись, я побачив п’ятьох чолов╕к╕в та двох ж╕нок... На перший погляд вони здалися мен╕ незнайомими, але, як з’ясувалося, це були мо╖ колишн╕ учн╕, котр╕ зак╕нчили школу в 1982 роц╕... Микола Яблоков, Тетяна Приб, Тетяна Петриченко, Геннад╕й Юд╕н, Серг╕й Филипп, Едуард Савицький та ╤гор Тобол╓в. Яка це була для мене рад╕сть побачити сво╖х колишн╕х вихованц╕в дорослими людьми, батьками, як╕ вже мають сво╖х д╕тей, котр╕ навчаються в т╕й сам╕й школ╕, де колись вчилися вони ╕ де я працював в╕йськовим кер╕вником. Говорили, згадували, рад╕ли, що трапилась така неспод╕вана нагода зустр╕тися. Ця зустр╕ч принесла ╖м немало при╓мних хвилин сп╕лкування. ╤ подумалось мен╕: добру зм╕ну виховали ми, ветерани. Ц╕ молод╕ люди - живуть у в╕льн╕й незалежн╕й кра╖н╕ Укра╖н╕, сво╓ю працею розбудовують ╖╖ для себе, для сво╖х д╕тей ╕ внук╕в. Олександр ВАЛЬЧУК, ветеран Збройних Сил ╕ прац╕, полковник у в╕дставц╕, ╕нвал╕д в╕йни першо╖ групи. м. Керч. ЗА МОЛОДДЮ МАЙБУТН╢ УКРА╥НИ
Укра╖на... Моя Батьк╕вщина, той найр╕дн╕ший у св╕т╕ куточок, де я народилася, де сто╖ть наш будинок, де могили р╕дних людей, де моя школа, вчител╕. Навколо усе таке звичне, дороге. З Укра╖ною т╕сно пов’язане все мо╓ життя, життя мо╖х близьких, друз╕в. Я щиро переживаю за все, що в╕дбува╓ться в наш╕й держав╕. Сьогодн╕ ми живемо у неспок╕йному св╕т╕, на долю Укра╖ни випала всеохоплююча криза: соц╕альна, пол╕тична, економ╕чна. Але Укра╖на намага╓ться роз╕рвати ц╕ зал╕зн╕ пута ╕ покращити життя сво╖х громадян: вона входить у св╕тов╕ економ╕чн╕ структури, намага╓ться розвивати стосунки з ╕ншими державами. Мен╕ хот╕лося б розкрити ще одну дуже важливу проблему нашого сусп╕льства - духовний розвиток. Я не думаю, що треба зараз доводити, наск╕льки зм╕л╕ли наш╕ душ╕ в умовах сьогодн╕шньо╖ боротьби за "сво╓ м╕сце п╕д сонцем". Це не секрет, що духовна хвороба п╕дкошу╓ сили укра╖нського сусп╕льства, яке так довго виборювало право називатися в╕льним ╕ незалежним. Забувають старих, в╕др╕каються в╕д малих, нехтують б╕бл╕отеками, театрами. Чи не ╓ це т╕╓ю духовною кризою, з яко╖ ми вс╕ повинн╕ виводити нашу кра╖ну? А для цього починати треба з себе, ╕з сво╓╖ житт╓во╖ позиц╕╖ та сво╖х ╕деал╕в. Т╕льки маючи щир╕ нам╕ри ╕ прагнення, ми зможемо принести якнайб╕льше корист╕ сво╖й земл╕, залишити п╕сля себе св╕тлу дорогу, якою п╕де наступне покол╕ння. Це важлива, але, я думаю, не така вже й важка справа. Просто кожен на сво╓му м╕сц╕ повинен пам’ятати, що в╕дродження Укра╖ни почнеться ╕з нього. Я думаю, що ск╕льки б там пол╕тики не д╕лили м╕ж собою владу, а все ж таки майбутн╓ нашо╖ держави залежить в╕д нас, а саме - в╕д молодого покол╕ння. Нещодавно я прочитала, що за останн╕ три роки к╕льк╕сть молод╕жних орган╕зац╕й зросла в чотири рази, ╕ що Укра╖на з ус╕х кра╖н СНД ма╓ нин╕ найсильн╕ший молод╕жний рух. Так, за нами майбутн╓! Тому старшокласники зараз, сидячи за партами, повинн╕ накопичувати знання задля майбутнього нашо╖ кра╖ни. За син╓╓ небо, За жовте колосся Боротися треба, Щоб краще жилося. ╤нод╕ я зустр╕чаю у прес╕ припущення, що нам, молодим, важко буде п╕дн╕мати економ╕ку: на перешкод╕ стануть занедбаний стан господарства, важк╕ еколог╕чн╕ умови, в╕дсутн╕сть досв╕ду. Але я так не думаю. Молодь швидше пристосову╓ться до цих умов ╕ вона готова до перетворень. Укра╖на нам дов╕ря╓ свою долю, поклада╓ться на наш╕ знання, як╕, я впевнена, згодом переллються у досв╕д. Сили у нас ╓, а любов до Батьк╕вщини - це споконв╕чна риса нац╕онального характеру. З нею дитина народжу╓ться, вихову╓ться, служить сво╓му народов╕. Все життя супроводжу╓ укра╖нця любов до р╕дно╖ В╕тчизни. Саме ця любов допомогла укра╖нськ╕й нац╕╖ вистояти на нелегкому шляху до незалежност╕. Я гадаю, що ця любов до Укра╖ни допоможе нам, молодим, обрати ╓дино правильну житт╓ву позиц╕ю ╕ вивести свою державу на г╕дне м╕сце серед кращих держав св╕ту! Моя кра╖на ще скаже сво╓ слово! Мо╓му покол╕нню настав час д╕яти! Ми молод╕ - ╕ в цьому наша сила! Знання ╕ досв╕д, вм╕ння ╕ снага - Все в╕ддамо за те, що ти нас вчила, Вкра╖но наша р╕дна, дорога! Фер╕де АДЖИУМЕРОВА, учениця Новостепн╕всько╖ ЗОШ Джанкойського району.
"Кримська Свiтлиця" > #5 за 01.02.2008 > Тема "Резонанс"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=5532
|