Версiя для друку Обговорити в форумi

 «Кримська світлиця» вже неодноразово писала про українських ковалів. Про те, чим вони займаються і що роблять для розвою та популяризації цього сивочолого, але молодого душею, прекрасного, хоча і тяжкого, ковальського мистецтва у нашій країні. Серед усього іншого майстри металу та вогню кілька разів на рік, наприклад, збираються разом на міжнародних ковальських фестивалях, щоб вирішити свої поточні спілчанські проблеми, продемонструвати своє вміння, а ще, безперечно, обмінятися досвідом, поспілкуватися з давніми друзям та знайти нових. Щорічно в Україні проходить кілька яскравих ковальських дійств, одне з найбільших - в Івано-Франківську. Минулого року його вперше відвідала маленька фінська делегація з двох чоловіків. Самі Карккайнен (Sami Karkkainen) та Яркко Вайсанен (Jarkko Vaisanen). Хлопці виявилися такими добрими та веселими, що встигли потоваришувати з багатьма українськими братами і сестрами по духу. І добре, що зараз є Інтернет, тож і моя дружба з фінськими майстрами не перервалася. Якось я попросила Самі написати про свої перші враження, які справили на нього відвідини нашої країни. Ось його лист. Думаю, коментарі тут зайві, бо він писав від щирого серця...
 «Я не дуже багато знав про Україну до моєї минулорічної травневої подорожі у вашу гарну державу. Знав лише те, що колись вчив у школі: столиця України – Київ, та і все... Чесно кажучи, й не думав, що доведеться колись відвідати ваші краї. Але! Першою іскоркою, першим поштовхом для мого приїзду до вас була зустріч з українським майстром та його дружиною на ковальському фестивалі у Тьєскієні (Tjeckien) 2005 року. Саме там я вперше зустрів Сергія та Олю Полуботьків (Сергій Полуботько - голова Спілки майстрів ковальського мистецтва України, Заслужений художник України). Вони розповіли мені про Україну, про фестиваль в Івано-Франківську, про ваших високопрофесійних майстрів. Мене дуже зацікавила їхня розповідь. Саме тоді я й запланував свій перший візит до вас.
 Він мав відбутися 2006 року, але все сталося не так, як гадалося. Того року я навчався у школі мистецтв та ковальства. Тож, на жаль, не мав часу, щоб приїхати. Але Україна вже була всередині мене, вона була у моїх думках, вона ніби жила разом зі мною. Тому я вирішив, що мушу обов’язково приїхати до вас наступного 2007 року. І це сталося. Я приїхав у вашу країну в травні, щоб потрапити на франківський ковальський фестиваль.
 Опісля короткотривалої підготовки ми з моїм побратимом Яркко Вайсаненом врешті-решт приїхали до вас. Згадую, як ми з ним зробили свій перший крок на вашу українську землю в аеропорту у Борисполі: у мене чомусь відразу з’явилося враження, що ми чудово проведемо час у вашій країні і отримаємо багато задоволення та позитивних емоцій. Моя інтуїція мене не підвела!
 І Київ нам, до речі, теж дуже сподобався, хоча були ми там не більше доби. Щоправда, ваша столиця здалася занадто великою для мене - сільського фінського коваля. Там ми погостювали у Богдана Попова, засновника Школи традиційного ковальства. І уже разом з ним та ще кількома новими друзями-ковалями потягом рушили в Івано-Франківськ, де на нас чекав справжній шквал емоцій та відкриттів! Фестиваль був одним із найкращих з усього того загалу ковальських зібрань, на яких я побував впродовж останніх семи років.
 І що найголовніше, мені дуже сподобалися люди у вашій країні. (Про професіоналізм і майстерність ваших ковалів зайві якісь коментарі – це високий клас!) Українці, як виявилося, дуже гарні, привітні та щирі люди. Всі, кого я зустрів у вашій країні, здалися мені дуже рідними. Це, мабуть, через ваші добрі посмішки, відкриті серця та душі.
 Минулорічна подорож до вашої країни була надзвичайною! Ви усі залишилися назавжди у моїй душі! І тепер у мене є безліч причин, щоб приїздити до вас у гості знов і знов. Це я й збираюся зробити у травні цього року. Але тепер разом зі мною приїдуть десятеро друзів-ковалів. Я дуже щасливий, що зможу показати вашу країну і своєму вчителеві Рауно Лехтонену (Rauno Lehtonen) разом з його родиною. Цього разу ми відвідаємо спочатку Львів, потім Івано-Франківськ, а після нього нам би хотілося якнайбільше побачити у вашій країні. І дуже-дуже хочеться потрапити у Крим, щоб зустрітися з нашими друзями, з деякими із них ми навіть встигли духовно побрататися. Можна сказати, що моя родина стала трохи більшою, у неї увійшли мої кримські брати і сестри!
 Також цього року двоє моїх студентів-ковалів приїдуть в Україну на практику, вони планують попрацювати і у Сімферополі. Я знаю, що там на них уже чекають. Чесно кажучи, я дуже ціную це і тішуся, що вони проведуть час своєї практики в Україні! До зустрічі, мої рідні українці! З повагою, ваш Самі Карккайнен!»

 Переклала з англійської
 Катерина КРИВОРУЧЕНКО.

На фото (зліва направо): Яркко Вайсанен та Самі Карккайнен (знімок із сайту Спілки майстрів ковальського мистецтва України - http://www.spilkakovaliv.org).

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #16 за 18.04.2008 > Тема "З потоку життя"