Версiя для друку Обговорити в форумi

Середина травня у Львові видалася напрочуд «литовською». Справа в тому, що 17 травня тут розпочався ХІ всеукраїнський фестиваль литовської пісні і танцю. До древньої галицької столиці з’їхалися литовці з усіх кінців України! І себе показати, і віддати шану побратимам з Товариства литовської культури «Медейна», яке функціонує у Львові вже півтора десятиліття.
Ще раніше, а саме 19 травня 1990 року, в Києві утворилося Литовське культурне товариство ім. Майроніса. Автор цих рядків був учасником події, тому може засвідчити, що народження Товариства відбулося не без участі і прихильного ставлення українців. Зокрема, тоді були присутні філолог Людмила Таран, фізик Максим Стріха та багато інших.
Ми вже тоді відчували непідробний інтерес до Литви і всього литовського. На щастя, це почуття було взаємним, і тепер ми бачимо, наскільки активно і послідовно литовці сприяють європейській інтеграції України. Крім них, добрим словом можна згадати хіба що поляків.
Різниця полягає лише в тому, що останні мають більшу і потужнішу державу, тому працюють спокійніше. Зате зусилля литовців помітніші, героїчніші, вони більше гріють серце. Все ще дається взнаки факт нашого спільного перебування у складі єдиної держави – Великого князівства Литовського.
Тепер дістаємо з історичної скрині весь позитив і досить успішно його розвиваємо.
А тепер конкретніше: 19 травня на запрошення філії громадської організації «Центр студій європейської інтеграції» за підтримки Міністерства закордонних справ Литовської Республіки до Львова приїхали відомі литовські експерти з питань європейської та євроатлантичної інтеграції.
Львівський національний університет ім. І. Франка день 19 травня провів як День Литовської Республіки і організував лекції та зустрічі гостей зі студентами ЛНУ та інших навчальних закладів міста. Крім студентів, було чимало фахівців з різних галузей.
Присутні з великим інтересом прослухали змістовну лекцію Пятраса Ауштрявічюса: «Інтеграція у ЄС: досвід учасника переговорів», Лінаса Лінкявічюса: «Членство в НАТО: погляд з Литви», Едмундаса Пєсарскаса: «Вплив інтеграції в ЄС на економіку країни: приклад Литви».
На жаль, за браком газетної площі, суть цих дуже цікавих доповідей, підкріплених масою прикладів, доводиться передавати у дуже скороченому вигляді. А перед цим – трохи про виступаючих:

Едмундас Пєсарскас – викладач Вільнюського університету, факультету економіки, відділення маркетингу, Міжнародної бізнес-школи, Міжнародної школи менеджменту та інших інституцій. Основна кваліфікація: стратегічне планування і стратегічний маркетинг. Протягом останніх років здійснено більше 50 різних проектів у різних галузях.

Лінас Лінкявічюс – з 2005 року і дотепер – Постійний представник Литовської Республіки в НАТО. З 1993 по 1996 і з 2000 по 2004 – міністр оборони Литви. З 1992 по 1996 – член Сейму Литовської Республіки. З 1997 по 2000 – Посол, голова місії Литви в НАТО і Західноєвропейському союзі. 2004 – 2005 рр. – посол спеціальних місій МЗС Литви.

Пятрас Ауштрявічюс – депутат Сейму Литовської Республіки (2004 – 2008), посол Литовської Республіки у Фінляндії (1994 – 1997), канцлер Уряду Литовської Республіки (1999 – 2000), Надзвичайний і Повноважний посол при МЗС Литви (2000), заступник голови Уряду у справах ЄС (січень – листопад 2004), лідер Ліберального руху Литовської республіки (2006 – 2008), член Комітету у справах НАТО (2008).
Як бачимо, виступаючі є дуже кваліфікованими людьми, а в особистому спілкуванні (нагода поставити декілька запитань була і у власкора «КС») – дуже щирими, відвертими, комунікабельними. Все ж приємно, що в Україну Литва посилає своїх найкращих!
Отже, коротко і найголовніше:

Пятрас Ауштрявічюс:
- З 1993 по 2004 рік у нас було 11 років інтенсивної роботи. Політики діяли надзвичайно згуртовано! Стартові позиції були майже такі, як в Україні. Населення знало більше анекдотів про ЄС, міфів про цю організацію, але не мало достатньо знань. Навіть фахівцям з економіки цих знань бракувало.
Скажімо, у 1997 році у нас було 30 збанкрутілих підприємств. Ми вважали це чимось поганим, трагічним для економіки. Але коли про цифру 30 дізналися європейські фахівці, вони несподівано для нас усіх сказали: «Тридцять – це майже нічого. От якби було декілька тисяч збанкрутілих підприємств – це інша справа! Ми побачили б, що йде перетворення економіки…»!
І дійсно, китайський ієрогліф, який означає слово «криза», означає водночас і… «нову якість». Ми тоді змінили закон про банкрутство.
Свого часу нас прийняли до «групи Люксембургу». З прибалтійських держав лише Естонія туди пройшла. Ми тоді образилися: Естонію люблять, а нас – ні… Активно обговорювали це питання, відбулася навіть певна політична криза в Литві. Але потім ми стали активнішими і амбіціознішими: переженемо Естонію! Ми ж першими починали рух до незалежності…
До речі, коли ми починали свій шлях до ЄС, то мали лише 35%-ний показник від загальноєвропейського рівня. Тепер уже 62%. Перегнали навіть Польщу! На рівні людських емоцій це, дійсно, приємно. Отже, ривок зробити можливо!
А тепер пригадайте, який потенціал мала Україна. Немає неперспективних держав, є неперспективні політики. У вас ще все попереду, але українці повинні мати на увазі, що ми пройшли «шоковий» період, а Україна йде до ЄС значно повільніше. На нашому боці був «натиск» західних країн, які відчували свій обов’язок перед нами.
З Україною все буде гостріше, і ЄС висуватиме до неї суворіші вимоги. Зросли вимоги до «якості» країн, які хочуть стати членами Євросоюзу. Адже правила ЄС не змінюються, інакше це буде організація з хаотичним розвитком. Отже, треба буде пристосовуватися до існуючих правил. Нічого страшного в цьому немає, Литва пройшла цей шлях, і до нас тепер приїздять вчитися з інших країн ЄС.
В політиці важливо мати друзів. Уявіть собі, в Парижі не всі знають, де Литва, і навряд чи кожен француз знайде на карті світу Вільнюс… Великі держави зосереджені на собі. Треба самим пропагувати себе! Ось ми й просуваємо, пропагуємо і себе, і Україну. В групі друзів України Литва займає помітне місце. На нас завжди можете розраховувати! Але треба постійно заохочувати, підключати суспільство. Воно не повинно бути пасивним.

Лінас Лінкявічюс:
- Я вперше у Львові і бачу, що це дійсно, частинка Європи! Для мене це додатковий аргумент на користь перебування України в ЄС і в НАТО. Питаннями безпеки я активно займаюся з 1992 року. Ви, мабуть, пригадуєте, як литовці вийшли захищати свій Сейм? Прийшли патріоти ледь не з мисливськими рушницями… Почали утворювати перші добровольчі структури. У нас ще були радянські війська, і ніхто нашої незалежності не визнавав. Багато говорили про нейтральний статус Литви. Казали, що нам не потрібно створювати Міністерство оборони. Все ж вирішили організувати Департамент оборони. А в 1994 році уже досягли певного консенсусу і Бразаускас написав листа до керівництва НАТО.
Тоді здавалося, що Литву негайно ж запросять до цієї організації! Але… нам усі посміхалися, проте ніхто не робив конкретних років назустріч. НАТО – найпотужніший у світовій історії військовий альянс. Там прагматично дивляться на речі. НАТО повинно працювати, як годинник. Не треба багато поганих деталей. Краще їх мати менше, але кращої якості. І не смійте тягнути в альянс свої проблеми! Ви спочатку вирішіть їх за рамками організацій, а потім вас запросять до цього клубу.
Інколи я дивуюся, як ми взагалі потрапили до НАТО… було дуже багато скептиків. Та й тепер політики постійно до цього питання повертаються.
Однак якби не НАТО, ми, найімовірніше, не мали б Збройних Сил. Не «витягнули» б гонку озброєнь… У нас, скажімо, зовсім немає своїх літаків. Але на аеродромі поблизу Шауляя постійно перебувають чотири натовські винищувачі. Вони патрулюють наш повітряний простір. У нас немає повноцінних військово-морських сил. Просто є невелика ескадра, яка спеціалізується на розміновуванні Балтійського моря.
Думаю, Україні також вигідне НАТО. Нейтральний статус – надто дороге задоволення для держави! Необхідно заручитися підтримкою населення України. На Півдні і на Сході воно все ще перебуває в полоні стереотипів. По-друге, Україна вже повинна поводити себе, як член альянсу. Активно брати участь у миротворчих операціях.
Нам це дуже допомогло. Тепер у нас є 2 тисячі офіцерів, які мають досвід перебуванні в «гарячих точках», добре знають мови. Починали лейтенантами, а дослужилися до полковників.

Едмундас Пєсарскас:
- Литва – невелика держава, її можна порівнювати з Донецькою областю. Україну ж краще порівнювати з Польщею. Але загальні тенденції збігаються. Ми детально аналізували і бачимо – вигода від вступу в ЄС, безумовно, є. Вільний рух товарів – це 47% вигоди. Понад 6% дає вільний рух послуг. Думаю, у випадку з Україною було б те ж саме.
Інтеграція до ЄС прискорила річний приріст ВВП Литви. Значно розширився експорт Литви у країни Європи. Поки що ми найбільш «енерговитратні» в ЄС, тому посилюємо свою інтеграцію в енергетичні системи. Використовуємо свій шанс.
Важливо, що країна сама вирішує, куди скерувати свої кошти. Добре, що сільське господарство Литви вижило. Дуже посилився транспортний сектор. Збереглася база харчової, меблевої промисловості. Швейної також. У Латвії структурні зміни були масштабнішими.
Певною проблемою є еміграція робочої сили в країни ЄС. Всього в Литві 2 млн. робочих рук. Виїхало від 400 до 500 тисяч. Це багато! А ось у Словенії зовсім не було міграції. Можливо, вони патріотичніші?
З іншого боку у нас практично зникло безробіття. Хто хоче працювати, той працює. До Європи виїхали мешканці невеликих містечок та сіл. Щорічно до Литви перевозять від 4 до 5 млрд. літів. Отже, вигода чимала.
Дуже багато з точки зору економіки дав вступ до НАТО. Місцевий бізнес отримав можливість працювати в програмах альянсу.
У майбутнє ми дивимося з оптимізмом. Звичайно, Литву очікує економічна криза, але я їй навіть радий. Вона все поставить на свої місця.
* * *
Поки що львів’яни можуть тільки позаздрити литовському оптимізму. До речі, кожен, хто поставив бодай одне запитання литовським експертам, отримав найґрунтовнішу відповідь! Прикро, що філії «Центру студій європейської інтеграції» є тільки у Донецьку та у Львові. І як їх бракує у Харкові, Запоріжжі, Дніпропетровську! І хто мені заперечить, що кримчани мають в таких зустрічах чи не найбільшу потребу?
Сергій ЛАЩЕНКО.
м. Львів.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #24 за 13.06.2008 > Тема "З потоку життя"