Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4600)
З потоку життя (7298)
Душі криниця (4291)
Українці мої... (1719)
Резонанс (2369)
Урок української (1007)
"Білі плями" історії (1873)
Крим - наш дім (1481)
"Будьмо!" (273)
Ми єсть народ? (257)
Бути чи не бути? (479)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (284)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
СТО ╤СТОР╤Й ВИЗВОЛЬНО╥ В╤ЙНИ
Ц╕ книги – п╕дручники з геро╖зму…


ПОВСТАНЦ╤
Укра╖нський календар


«ТРИП╤ЛЛЯ. СПОЧАТКУ БУЛА ГЛИНА»
Коли фараон Джосер вибирав м╕сце для найдавн╕шо╖ велико╖ п╕рам╕ди ╢гипту, двохтисячол╕тня...


ПЕЧАТКИ НАШО╥ ДЕРЖАВНОСТ╤
Одним ╕з найвагом╕ших св╕дчень ╕снування державност╕ ╓ печатки…


РУСЬ – СПАДОК УКРА╥НИ
Виставка ╓ сп╕льним проектом Укра╖нського ╕нституту нац╕онально╖ пам’ят╕ та Нац╕онального...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #26 за 27.06.2008 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#26 за 27.06.2008
«╤ скоростр╕л б╕льш не строчив...»

Укра╖нська Повстанська Арм╕я - це ун╕кальне явище у св╕тов╕й ╕стор╕╖. Укра╖нський  народ, позбавлений державност╕, створив регулярну потужну арм╕ю, яка на територ╕╖ сво╓╖ земл╕ понад дванадцять рок╕в (1942 - 1955) боролась з р╕зними гнобителями за свою в╕льну, незалежну, соборну Укра╖ну.
Повстанц╕ захищали св╕й народ в╕д н╕мецьких поневолювач╕в, як╕ палили села, розстр╕лювали невинних людей, в╕дправляли ╖х до Н╕меччини на каторжн╕ роботи. Повстанц╕ визволяли бранц╕в з невол╕, нищили ц╕л╕ ешелони, що везли з Укра╖ни добро, не допускали окупант╕в на велик╕ територ╕╖ нашого краю.
Уп╕вц╕ зайняли багато с╕л Дубенщини, в яких два з половиною роки була справд╕ В╕льна Укра╖на. Сам╕ господарювали, н╕хто не гнобив, н╕яким н╕мецьким порядкам не п╕дкорялися. Н╕мц╕ боялись дальн╕х в╕д району с╕л, боялись л╕с╕в, ╕ люди жили в╕льно, ╖х повстанц╕ охороняли ╕ вдень, ╕ вноч╕, контролювали всю територ╕ю. Так було до 1944 року, до появи фронту. В╕льну територ╕ю збомбили, пустили танки, попалили села...
Боровся з н╕мцями, а пот╕м з сов╓тами м╕й брат Петро Онищук, 1926 р. народження. Вдень ╕ вноч╕ охороняв разом з ╕ншими повстанцями наших селян, ╖хн╕ спок╕й та життя. З ним стояли в оборон╕ с. П╕дбрусень сотн╕ наших с╕льських хлопц╕в, до яких при╓днувалось все б╕льше ╕ б╕льше оборонц╕в з ╕нших с╕л. Молод╕ люди йшли та йшли у лави УПА. Особливо╖ масовост╕ Арм╕я досягла, коли на нашу землю прийшли так зван╕ «визволител╕», коли почались масов╕ арешти, «розкулачення», вивезення в Сиб╕р, коли за п╕сню, за слово давали 25 рок╕в заслання. Боротьба з новим гнобителем посилилася. У нашому кра╖, на Р╕вненщин╕, де була створена УПА, зад╕ян╕ були у боротьб╕ ц╕л╕ родини. Ус╕ мали доручення. Л╕тн╕ ж╕нки ╕ д╕вчата вип╕кали хл╕б, шили одяг, взуття, л╕кували та доглядали поранених повстанц╕в, брали в руки зброю та разом з чолов╕ками вели б╕й з ворогом. Д╕вчата були зв’язковими, медсестрами. П╕дл╕тки - ╕ т╕ працювали у розв╕дц╕. Вояки Повстансько╖ Арм╕╖ користувались величезною п╕дтримкою народу. Авторитет арм╕╖ УПА все зростав, ╕ ворогам не залишалось н╕чого, як оббрехати б╕йц╕в, зробити наклепи, принизити перед людьми, використати найвишукан╕ш╕ провокац╕╖ та р╕зн╕ п╕дступи, щоб знищити усю нашу воюючу молодь.
Боротьба була запеклою ╕ страшною. Юнаки ╕ д╕вчата в╕дчайдушно йшли у б╕й, а було, що й гинули в╕д останньо╖ сво╓╖ кул╕, щоб не потрапити на страшн╕ катування ворогов╕. Пригадуючи загибель бойових товариш╕в, не можу не згадати без сл╕з п╕сн╕, створено╖ в т╕ роки:

Ой у луз╕ при дороз╕
Червон╕ руж╕ розцв╕ли,
Ой там три брати молод╕╖
За Укра╖ну полягли.
╥х було тро╓, ╕ т╕льки  тро╓,
Мали гранати по одн╕й.
Вони не знали,
що друг ╖х зрадив
Катам червоно╖ Москви.
Кати кри╖вку окружили,
Кричать:
«Бандеры, руки вверх!»
Хтось з хлопц╕в крикнув:
«Слава Укра╖н╕!
Ми не зда╓мось,
краще смерть!»
╤ три брати поц╕лувались,
Н╕хто пощади не просив,
╤ там гранати
б╕льш не рвались,
╤ скоростр╕л
б╕льш не строчив...

Так боролись ╕ гинули укра╖нськ╕ патр╕оти. У бою п╕д селом Носовиця п╕д╕рвався на сво╖й гранат╕, знищивши чимало ворог╕в, Михайло Федорович Сиротинський, 1924 р., похований в с. Верби, але могила нев╕дома. Загинули брати Павло та Фед╕р Бурис (с. Рудки Демид╕вського району), тод╕ ж загинули Аполл╕нар╕й Бондарчук, Анан╕й Рафалович, ╤ван Б╕ляк, Анан╕й Рожко, ╤ван Мартинюк з с. Дермань Здолбун╕вського району, могила нев╕дома; жива дочка. В боях з енкаведистами загинув у 1945 роц╕ Фед╕р Горощук ╕з с. П╕дбрусень. Помер в╕д ран у кри╖вц╕ п╕сля бою з енкаведистами Микола Атанасович Грищак, похований в с. Повча.
Гинув цв╕т нац╕╖. Не знали ми тод╕, що радянська ╕мпер╕ал╕стична влада йшла на р╕зн╕ п╕дступи ╕ злочини, щоб п╕д╕рвати в народ╕ авторитет повстанц╕в. Були створен╕ з в╕йськ МДБ та червоних партизан╕в спец╕альн╕ «псевдозагони», в як╕ заохочували сво╖х же зрадник╕в-бандит╕в, як╕ чинили найжорсток╕ш╕ терористичн╕ д╕╖.
Жорсток╕стю в╕дзначились в наших м╕сцях Сафат Панасюк та Семен Шабл╕й, як╕ працювали в КДБ. Шабл╕я я добре знав. В╕н не раз бував у нас в хат╕, приходив на вечерю, як й ╕нш╕ повстанц╕, як ╕ м╕й брат Петро. А вдень - облава. Мучать мат╕р, б’ють в жив╕т, допитують, де старший син, де кри╖вка, а вона була у нас в хат╕ на трьох чолов╕к. Мен╕ зв’язали руки, п╕дв╕сили головою вниз, б’ють, п╕д н╕гт╕ голки пхають, пальц╕ в дверях затискали. Н╕хто не дов╕дався н╕чого. Але брата мого не стало. Шабл╕й став станичним та в╕дпов╕дальним за зб╕р продукт╕в, тобто «господарчим», звозив усе сов╓там. З його вини хлопц╕-повстанц╕ гинули пост╕йно. Я знав у л╕с╕ вс╕ кри╖вки, носив хлопцям ╖сти, це було мо╓ основне доручення.
Жорстокий ворог залив кров’ю нашу землю. Криниц╕ закидав пон╕веченими т╕лами наших людей або нав╕ть ще живими людьми. По наших селах ╓ таких дванадцять криниць як св╕дчення злочин╕в провокатор╕в Семена Шабл╕я та Сафата Панасюка, як╕ «надто добросов╕сно» виконували накази «червоно╖ Москви».
Чи ж ма╓мо право забувати загиблих та страшн╕ неймов╕рн╕ злочини комун╕ст╕в, що масово знищували укра╖нц╕в за палку любов до сво╓╖ земл╕, свого краю, за бажання бути господарями у сво╖й хат╕, за бажання мати свою в╕льну Укра╖ну. Наша ╕стор╕я - це боротьба за волю. Ми повинн╕ ╖╖ знати, пам’ятати ╕ передавати наступним покол╕нням. Нехай дух патр╕отизму, як ╕ пам’ять, живуть в╕чно!
Володимир ОНИЩУК,
учасник боротьби УПА.
м. Дубно, Р╕вненщина.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #26 за 27.06.2008 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=6066

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков