Версiя для друку Обговорити в форумi

ОТАК ЖИВЕМО...

Дорога наша «Світличко»! Чи бачила, чи чула про щасливішу людину в світі, ніж я, Микола? Бог виділив мені аж двоє іменин на рік, і подарунок на 19 грудня 2007 р. в день святого Миколая я отримав вагомий, дорогий – від Кіровського райвідділу – субсидії, аж 00 коп. А цього року, на 22 травня, подарунок повторився з приємною прелюдією – обіцянкою виплатити мені її, довгоочікувану й таку необхідну в моєму злиденному житті субсидію, правда, сталося це після мого звернення до голови райдержадміністрації пана Кадира Османова в березні. Служба милосердя Старого Криму обстежила моє житлово-побутове становище, склала акт, відправила в район і пан Лиховидов милостиво дозволив оформляти документи на субсидію, а через два місяці відмовив у ній, якраз під 22 травня – день Миколая. Одразу видно, що то людина грамотна і обізнана на обрядах! А його заступниця Галина Федорівна Батурина великодушно сповістила, що я можу розраховувати на виплату державної субсидії, але після реструктуризації боргу Кіровському райенергозбуту. Але райнарсуд у кінці 2004 р. на подання цієї установи не відреагував, ніякого виконавчого листа – єдиного законного документа на право визискування коштів за борг – я не одержав. Отже – волюнтаризм? «Ты хохол – будь голоден и гол», - аби їм було затишно й грошовито. Тому вони й буржуї, тому й їдять ананаси і рябчиків жують!
Прошу тебе, єдина моя захиснице й пораднице, оприлюднити всі-всі документи, аби люди знали, як чиняться наруга й утиски над слабеньким, стареньким, як розправляються сучасні екзекутори-інквізитори Катерининими методами, блудливі вовчиська. І, може, знайдеться добра людина в світі, що побажає допомогти нужденній людині коштами на дрова. Тієї допомоги 205+77 грн., яку мені виділив район, не вистачає й минулорічні борги погасити. А машина дров коштує до 1000 гривень. Я сам готовий 20 – 25 грн. кожного місяця вкладати в загальнокримський фонд допомоги таким бідакам, та хай би по червонцю, але від усього кримського українства, - яка б це була могутня можливість не давати своїх на поталу! Слово за нами, дорогі українці! Варто не тільки задуматись, а й реально діяти.
Микола МЕТАШОП.
м. Старий Крим.

Від редакції. На жаль, газетна площа обмежена, отож повністю навести навіть акт обстеження матеріально-побутових умов нашого читача дещо складно. Зауважимо лише, що мешкає він у металевому вагончику. І це в свої 74 роки! І навряд чи йому вже вдасться добудувати колись «невеличкий дім», за спорудження якого взявся чоловік, певне, ще за кращого матеріального забезпечення та й не інвалідом. «Світло відімкнене, обігрівається пічкою-буржуйкою на дровах. Одинокий, родичів, які б надавали допомогу, немає…» - свідчать ті, хто прийшов переконатися, а чи не намагається Микола Іванович пошити в дурні свою державу. Як наслідок, для розв’язання усіх проблем йому було обіцяно 282 грн. (у сумі). Цитувати листування нашого читача з чиновниками навряд чи варто – адже його результати він виклав у своєму листі. Щодо «каси взаємодопомоги», важко сказати, наскільки це реально, бо довіра одне до одного у наших громадян небезпідставно сьогодні похитнулася. Більше надій на спонсорську допомогу. Адже для багатьох сума, що необхідна Миколі Івановичу, аби перезимувати, не є серйозною.
Цей лист – ще одна ілюстрація неефективності соціальної політики нинішнього уряду та його невдалої співпраці з іншими гілками влади. На жаль, нічим тут зарадити не можемо. Ось тільки зимувати в холодному вагончику нашим урядовцям не доведеться. А, думаю, було б корисно.
Тамара СОЛОВЕЙ,
редактор відділу листів і соціальних проблем.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #27 за 04.07.2008 > Тема "З потоку життя"