Версiя для друку Обговорити в форумi

«МОЄ ПИТАННЯ НЕ ПОЛІТИЧНЕ, А ЗЕМНЕ...»
Президенту України В. Ющенку
Прем’єр-міністру України Ю. Тимошенко
Голові Верховної Ради А. Яценюку
Міністру внутрішніх справ України Ю. Луценку

До Вас звертається почесний голова Кримського республіканського товариства політв’язнів і репресованих Іван Михайлович Гасюк, лікар за фахом, учасник Норильського повстання, керівник страйку в золотодобувній шахті на Колимі.
Пишу по колу всім можновладцям України і Росії вже 17 років. Відповідь отримав від росіянина Кучми, який через 10 років зрозумів, що Україна не Росія, Президента Росії Б. Єльцина та А. Яценюка. Комсомольці Балога і Шлапак мовчать, мабуть, чекають вказівок.
Моє питання не політичне, а земне. Хто компенсує матеріальні і моральні збитки нашій родині, завдані комуністичними окупантами? Мій батько, Гасюк Михайло Семенович, був власником шести гектарів землі в селі Курники, де сьогодні Яворівський військовий полігон. У цьому селі мав крамницю, яка забезпечувала продуктами харчування польське військо і селян. Також мав найбільшу і найкрасивішу хату, сад у 0,5 гектара, ставок, де вирощував рибу. Крім того, корову, коня, птицю, сільськогосподарський реманент. У 1940 році комуністичні «визволителі» за одну добу все розграбували, хату зруйнували, нас виселили з села. Сорокасемирічна мама від холоду і голоду померла на засланні в Сибіру, брата закатували в КДБ, мене у 17 років арештували за нечуваний медичний «злочин» - зробив декілька перев’язок пораненим воїнам УПА, а при обшуку знайшли «Історію України» під редакцією українського буржуазного націоналіста, академіка М. Грушевського. За все пограбоване майно, за всі тортури, страждання, за вісім років мук, холоду і голоду в заполярних політичних таборах Росії, я вимагав тільки вісім соток землі в місті Алушта для побудови хати, де пропрацював лікарем 23 роки. Отримував від антиукраїнської, антидержавної влади в Криму стандартну відповідь: в Алушті вільної землі нема. Зате є вільна земля гектарами для російських і українських олігархів, мільярдерів і мільйонерів, хто платить доларами. Ми, справжні борці за волю і незалежність України, давно переконались, що не тільки в Криму, а й у Києві антиукраїнська влада, влада чекістів, інакше вони так би не знущалися над політв’язнями та всіма репресованими.
За всі роки незалежності влада в Україні не спромоглася до жодних пільг, до хоча б якогось захисту жертв політичних репресій, все, що ми маємо - 9 гривень до пенсії і 50 відсотків оплати за комунальні послуги, та й те нам дала ще радянська влада за Горбачова. Ніхто із політв’язнів у Криму не отримав жодної квартири, жодного автомобіля. Зате так звані ветерани, колишні начальники тюрем і концтаборів, які воювали з народом у таборах Колими, Норильська, Воркути і ще в 40 політичних таборах, сьогодні в Україні - почесні громадяни і мають найвищу пенсію від 2 до 40 тисяч гривень на місяць, безкоштовні квартири, автомобілі.
Нам же, колишнім «ворогам народу», кинули по 600 гривень пенсії та на додачу відбірні матюки та штамповані більшовицькі ярлики - бандерівець, фашист. Так хто при владі в Україні?
Прошу дати письмову відповідь, хто компенсує завдані комуністами матеріальні і моральні збитки: Росія - як правонаступниця Радянського Союзу, чи неукраїнська влада в Україні? До кого ще звернутися, щоб отримати вісім соток землі для будівництва хати?

Іван ГАСЮК,
почесний голова Кримського республіканського товариства політв’язнів і репресованих.

НАС НЕ ПОЧУВ ВСЕЛЕНСЬКИЙ ПАТРІАРХ

Надії, які українці покладали на візит до України Вселенського патріарха Варфоломія, виявилися не більше, ніж надіями. Церковна політика вкотре перемогла і здоровий глузд, й історичну справедливість, і неодмінне право кожної нації на спілкування з Господом власною мовою. Усі ці права прописані в канонах православної церкви як неодмінні для кожного народу, але тільки не для українців. Бо ми, українці, для Вселенського патріарха – ніхто, себто «русскіє». Чому жоден із ієрархів Української Православної церкви Київського Патріархату чи Української Автокефальної Православної церкви не був і близько до Вселенського патріарха допущений? Чому він на молитву ставав винятково з московським попом – кадебістом Алексієм і його креатурою на українських теренах - Володимиром, а українців наголошено ігнорував? Чому молитва з нагоди 1020-річчя хрещення Руси-України звучала на Володимирській гірці якими завгодно мовами, тільки не українською?
Навіщо тоді приїжджав в Україну патріарх Варфоломій? Лише для того, щоб затвердити всіх українців за Московською патріархією? Повторити за кадебістом, що ніякої України не було і немає, а є московська канонічна територія? Вселенський патріарх Варфоломій не визнав Українську Православну церкву Київського Патріархату, не долучив українських православних до Константинопольської патріархії, не визнав за українцями неодмінне право на власну, а не московську віру. Вселенський патріарх зневажив і принизив українців як націю, а Україну - як державу і задовольнив імперські потреби московського попа Алексія.
Україна як держава визнана всіма державами світу, але не визнана Вселенським патріархом як одна з найбільших православних держав. Україна втратила історичний шанс, а Москва так і не дістала ляпаса за свої антиукраїнські дії. Але ми, українці, переконані – буде колись Українська Помісна Православна церква Київського Патріархату. Неодмінно буде! З нами Бог і Україна!
Ольга МІЩЕНКО.
м. Переяслав-Хмельницький, Київська область.

Homo patalogicus

Брехали московські вчені про безпечність Чорнобильської АЕС. Брехали… Сьогодні це вже видно наочно.
Від радіоактивних ізотопів, розкиданих вибухом, змутували не тільки рослини, тварини, а й люди. Homo sovieticus, приміром, перетворився в homo patalogicus.
Якщо до вибуху він був червоним і рішуче заявляв, що в нього сексу нема, то після – став голубим і вимагає сексуальних збочень, прикриваючи це такою невинною вивіскою, як одностатева сім’я. А що може народити ота «сім’я», крім патології?
Якщо до – він вимагав однієї мови для всіх народів, то після – вимагає дві для одного тільки українського народу. А навіщо нам дві мови? Природа мудра. Вона знає, чого і скільки кому потрібно. Потрібно людині дві ноги – дала дві ноги; потрібно два вуха – дала два вуха. А от носа і язика достатньо по одному. То по одному й наділила. Другий же – то химера. Та й куди його чіпляти, замість хвоста чи що?
Якщо до – гомо будував світле майбутнє – комунізм, то після – повернувся до темного минулого – капіталізму. Навіть комуністи, найстійкіші з тих гомо, і ті змутували, і вимагають вже приватної власності, нерівності націй, експлуатації людини людиною.
От і вір після цього московським вченим.
Та це ще, так би мовити, «квіточки». А якими будуть ягідки і чи будуть взагалі, бо одностатеві сім’ї навіть в аскарид нащадків не дають.

Павло Сущенко, вчитель.
с. Олександрівка в Криму.

КОСМОПОЛІТИ НЕ ДОЗВОЛЯЮТЬ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ В. ЮЩЕНКУ БУДУВАТИ УКРАЇНСЬКУ ДЕРЖАВУ

Розпочалося нове вбивство першого дійсно українського Президента України В. Ющенка, тепер уже у більш серйозний спосіб, аніж через тривіальне отруєння.
Проговорився нарешті і В. Литвин, який, як виявилося, не потрібний Україні, бо не став зі своїми прибічниками до лав українських сил, а знущався над Україною, розігруючи „золоту акцію“ на тлі хиткої рівноваги українських та антиукраїнських сил.
Про що ж він проговорився у бесіді з телеведучим С. Цеголком на п’ятому телеканалі 4 вересня?! Він виговорив напівправду: блоки
Ю. Тимошенко і регіоналів використовують Україну як географічно-живильне середовище для власного бізнесу і іншим бачити це середовище, тобто Україну, не хочуть, бо вони „прагматики“! Зраду української нації цими політичними силами, відхід від розбудови конституційно визначеної української національної держави, а саме за таку розбудову несе відповідальність Гарант Конституції – Президент,
В. Литвин називає „прагматизмом“, а це у даному випадку синонім зради. Бо не „прагматизм“ це, а приречення української нації на вічну роль тяглової сили „на нашій не своїй землі“ у тимчасовій чужій космополітичній державі, з невідворотним поверненням її у близькому майбутньому до складу Московської імперії, оскільки: „Существование Украины в нынешних границах и с нынешним статусом „суверенного государства“ наносит чувствительный удар по геополитическим интересам России. Дальнейшее существование унитарной Украины недопустимо“ (імперський геополітик Дугін).
„...Не только гавани и пирсы теряем мы с утратой Украины. Мы теряем примерно треть ресурсов страны, более трети современных производств и около трети – давайте говорить прямо! – наиболее ценного для будущего нашей державы генетического потенциала. Именно поэтому подготовка общественного сознания к скорейшему присоединению и на сей раз – полному слиянию с ней (Россией) Украины… есть первая и важнейшая задача русской государственной идеологии“ (А. Буйлов. Із виступу на пленумі правління Спілки письменників Росії); цитую за книгою Г. Могильницької „Літос“, Бровари, Українська ідея, 2006.
Підкреслюю – це не заяви окремих московців! Це імперська політика Москви, яку підтримує більшість населення обскубаної імперії. Це чітко зрозуміли народи Прибалтики і загнані у Варшавський договір країни, бо і їм готувалася доля України у транскрипції московства, а тому вони негайно рятували себе вступом до системи колективної безпеки цивілізованої Європи у той час, коли кравчуки просили московців не виїжджати з України, бо тут їм буде краще, ніж у Саратові, демонструючи в такий спосіб невігластво більш небезпечне для України, аніж національне невігластво Грушевського і Винниченка в УНР.
Укотре наголошую, нам не потрібні прем’єри і уряди, які не плекають програму розбудови української національної держави, тобто: відбирання влади в Україні до рук української нації – її патріотичних сил; передачу до рук української нації 80% командних висот – землі, засобів виробництва, інформаційного поля; перехід віруючих під омофор Української Помісної Церкви Київського Патріархату; утвердження єдиної української державної мови; укорінення, узвичаєння унітарності України; повернення її в цивілізовану Європу, в її системи колективної безпеки. Бо будь-яка інша програма є ілюзією, тимчасовою дурилкою.
Якщо до зради Ю. Тимошенко (її блоку) московський плацдарм в Україні в ім’я майбутнього „полного слияния Украины с Россией“ утримували Янукович, Симоненко, Мороз, несамовита Вітренко і їхні підспівувачі (відкриті і приховані), то тепер прорізалась і Ю. Тимошенко і К?. Прорізалась (довелося виходити з підпілля!)... тому, що Президент В. Ющенко не пішов на зраду України та мужньо став на шлях розбудови української національної держави і подальша його діяльність на цьому посту загрожує „прагматизмові“ неукраїнських сил.
Сьогодні найбільша небезпека для України – це можлива зрада (несвідома) себе і першого свого Президента обдуреним українським народом на наступних виборах (парламентських і президентських).
Уже тепер В. Ющенко увійшов в історію як борець за українську національну державу і таким залишиться в ній навіки, а „прагматичні“ сили – ця політична шантрапа, чорною плямою знову впаде на сумні сторінки національної історії українців.
Оптимальною Верховною Радою була б така, яка надавала б якнайбільше повноважень тому Президентові України, який наполегливо будує українську національну державу, і обмежувала б повноваження того Президента, який нездатний наполегливо те робити. Для цього Верховна Рада повинна бути української за суттю, а не збіговиськом бізнесових „прагматиків“-безбатченків.
Вже двічі поспіль український народ спромігся делегувати у Верховну Раду (п’ятого і шостого скликання) більшість, яка клялася будувати українську національну державу, але перший раз відкрився Мороз, який вважає, що у того немає серця, хто не шкодує, що розпався „Радянський Союз“ – винищувач України, і пішов на відкриту зраду, перекинувшись у ворожий табір, а другий раз, тепер, перекинулась туди
Ю. Тимошенко.
Платні політологи (хто їм платить?!) розповсюджують найнебезпечнішу неправду (користуючись тим, що вона, на жаль, дуже схожа на правду) буцімто боротьба йде за президентське крісло; якби ж то так! Вони приховують від народу найнебезпечнішу, погибельну суть: боротьба йде за те, чи відбудеться українська державна Україна (на це витрачає сили, здоров’я і саме життя В. Ющенко і ті, хто з ним), чи космополітичні бізнесово-бандитські сили здадуть пограбовані терени України Москві „для полного слияния“, сподіваючись наївно, що награбоване у них не відберуть; насправді саме вони опиняться у сибірських концтаборах, якщо не встигнуть втекти у вільний світ.
Брехня (і безглуздя багатьох, хто потрапив у їхні тенета) ворожих сил - „прагматиків“, за визначенням легкодухого В. Литвина, та навішування платними політологами локшини на вуха довірливим українцям, - майбутнім бездержавним рабам на географічних теренах України та у сибірах, можуть призвести до зради українськими виборцями самих себе.
Сьогодні гаслом має стати: «Національна пильність і готовність до захисту Вітчизни!».
Брати і сестри українці! Маємо повстати тепер, бо пізніше буде пізно! Не зможе бути Президент
В. Ющенко Гарантом Конституції і держави, якщо конституційні важелі забезпечення гарантій ворожі сили у нього відберуть!
На виборах до Верховної Ради необхідно масово підтримати президентські сили і покарати „прагматиків-зрадників“; українська більшість у Верховній Раді має бути достатньою для зміцнення української держави.
Ми зобов’язані зламати ситуацію, яка сьогодні панує в Україні і яку геніально точно визначив український політолог-патріот полковник Микола Сціборський ще у 1935 році: „Сучасний парламентаризм витворює свого роду „спеціалістів“ від політики, цілком відірваних від народного ґрунту. Партійні комітети стають „торгівельними бюрами“, де можна купити-продати суспільний інтерес по вподобі. Це давно вже привело до скупчення у проводі партій різних неморальних суспільних покидьків, а самій політичній діяльності надало в народній опінії характеру несумлінного і своєкорисного ґешефтмахерства. Унаслідок – найкращі, здібні, творчі елементи суспільства з відразою відвертаються від політики“.
Маємо напружити всі сили, вивчити біографії, практичну діяльність кандидатів і залишити в поіменних бюлетенях лише здібних, творчих, патріотичних українських громадян; вибори за закритими списками маємо бойкотувати загальнонаціональним страйком.
На виборах президента маємо в першому турі і з великою перевагою голосів вибрати В. Ющенка як єдиного підготовленого і дійсно українського Президента.
Якщо раніше Президент В. Ющенко десь проявляв нетвердість, то лише тому, що ми, виборці, вибивали ґрунт у нього з-під ніг, засилаючи у Верховну Раду більше половини депутатів-гешефтмахерів.
В. Ющенко насправді уже вивчився на Президента і в його другій каденції Україна здатна буде отримати надійний європейський і світовий захист нашої державності. Інакше - „полное слияние-уничтожение!“.
Українці Сходу і Півдня України: ви в лихі часи для нашої національної долі втратили рідну мову, але ж страшно подумати, що ви втратите більше ніж мову і знову, як і на початку ХХ ст., вкинете своїми голосами українську націю у казан азійщини, де з неї виварять і сам дух наших дідів-прадідів.
Маємо повстати! На виборах маємо боротися бюлетенями тільки з поіменними списками. Лідерів блоків і партій, які привели у закритих продажних списках до Верховної Ради п’ятого скликання 65% чужинців і близько 30% українських спекулянтів, маємо викреслювати з бюлетенів.
Окрім бюлетенної зброї, маємо також готувати і дієвіші аргументи для порятунку Вітчизни.

Микола Білий,
полковник, кандидат технічних наук, старший науковий співробітник, незалежний політолог.
м. Феодосія.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #38 за 19.09.2008 > Тема "Резонанс"