Версiя для друку Обговорити в форумi

Колеги, студенти та співробітники факультету української філології та українознавства Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського щиро вітають доцента кафедри українського мовознавства, кандидата філологічних наук Разумейко Марію Станіславівну з 50-річчям від дня народження та 25-річчям науково-педагогічної діяльності на ниві української мови.
Разумейко (Муравська) Марія Станіславівна народилася 24 вересня 1958 року на Хмельниччині у мальовничому місті Красилові, розташованому на березі річки Случ у родині робітників Красилівського цукрового заводу.   
З дитинства виявляла неабияку схильність до знань, а саме до вивчення мови.
Навчившись у чотирирічному віці читати за «Кобзарем» Т. Г. Шевченка, який був настільною книжкою у домі, маленька Марійка вже з п’яти років нерідко заміняла виховательку в дитячому садку, читаючи дітям книжки та розповідаючи веселі придумані фантастичні історії.
Любов до слова прищеплювала і мати, Франя Іванівна, яка знала багато колискових та народних пісень; і батько, Станіслав Іванович, колишній фронтовик, який на війні складав пісні і грав їх під мандоліну; і тітка Олена, працівник районної дитячої бібліотеки, де Марійка перечитала всі книжки і просила швиденько записати її у «дорослу» бібліотеку, бо у цій їй вже нічого читати.
Вибором майбутньої професії Марія Станіславівна завдячує і шкільному вчителеві української мови та літератури - Солтису Миколі Тарасовичу, для якого українська мова й українська пісня були святими...
У 1983 р. Марія Станіславівна, після закінчення з відзнакою філологічного факультету Сімферопольського держуніверситету, працювала вчителем української мови та літератури Первомайської середньої школи Сімферопольського району. З липня 1986 р. по жовтень 1988 р. працювала на посаді старшого лаборанта кафедри української літератури Сімферопольського держуніверситету, асистентом кафедри української мови.
З листопада 1991 р. по листопад 1994 р. навчалася в аспірантурі при відділі стилістики та культури мови Інституту української мови НАН України. Науковим керівником дисертаційної роботи була старший науковий співробітник цього інституту, доктор філологічних наук, професор Пустовіт Любов Омелянівна. Після аспірантури захистила кандидатську дисертацію зі спеціальності «українська мова» на тему «Педагогічна лексика української мови».
У грудні 1994 р. повернулася працювати на кафедру української мови Сімферопольського держуніверситету, спочатку - асистентом, а з вересня 1995 р. - доцентом. Зараз читає курси стилістики та культури мови, вступу до слов’янської філології, старослов’янської мови, лінгвокультурології, етнолінгвістики, методики викладання української мови.
З квітня 1995 р. по вересень 2007 р. обіймала посаду заступника декана філологічного факультету (тепер факультету української філології та українознавства).
Має понад 40 наукових і методичних праць, присвячених дослідженню проблем лексикології, термінології, стилістики та культури української мови.
Родинним захопленням сім’ї Разумейко є домашня бібліотека, що нараховує понад 7 тисяч книг, серед яких велику частину складають: словники, довідники, енциклопедії, науково-популярна література.
Та найбільше хобі Марії Станіславівни - колекціонування артефактів, пов’язаних з кішками. Колекція Марії Станіславівни, яка збирається майже 43 роки, нараховує близько 5 тисяч експонатів із зображенням кішок. Це і марки, і листівки, і фотографії, і картини, і книги, і статуетки, і вишивки, і посуд, і предмети хатнього обладнання (начиння). Охороняє колекцію триколірна кішка Маркіза, яка сама прийшла жити в сім’ю і стала її повноправним членом.
Нам відомо, що Марія Станіславівна захоплюється поетичною творчістю. Перші свої вірші вона написала ще в шкільному віці. Відтоді й пише таємно, «у скриньку». Охоче дарує людям лише численні вітальні акровірші та дружні шаржі. Пропонуємо один з останніх її віршів.

НІЧНА ЕЛЕГІЯ
Осінній дощ спроквола, крадькома
Застукотів по шибках молоточком,
І розступилася нічна пітьма,
Й зашаруділи на гілках листочки.
І полетіли вдаль мрійливі сни,
Натомість захотілося творити...
Хай живить землю дощик весняний,
Щоб було людям легко в світі жити.

Щастя, любові, добра Вам, дорога Маріє Станіславівно! Будьте завжди щирі і красиві душею! Нових Вам віршів, нових творчих задумів! Нехай збувається омріяне!
Ваші рідні, друзі, колеги, студенти, працівники «Кримської світлиці».

Фото Юлії КАЧУЛИ.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #39 за 26.09.2008 > Тема "Українці мої..."