Версiя для друку Обговорити в форумi

Я - Ксенія МАРТИНЕНКО, мені 14 років. Я багато мандрую Україною, тому що мій батько - офіцер Збройних Сил України. Жили ми і на Одещині, і на Кіровоградщині, і на Сумщині. Тепер – у Львові. До Криму ще не добралися, але я відчуваю, що доля пов’яже мене з цим чарівним краєм. Моїм захопленням є професійні бальні танці: неодноразово брала участь, а часом і перемагала в різних конкурсах. А ще мрію про справжнє кохання, пишу вірші та люблю, напевно, як і кожна дівчина, квіти, кошенят та цуценят. Пропоную усім читачам «Кримської світлиці» свій вірш.

РІДНА ХАТИНА

Коли залишаєш ти рідну хатину,
В очах проминає життя -
Ти пам’ятаєш ту мить, ту хвилину
Бентежного свого чуття.
Укотре сльози все єство проймають,
Кричиш ти мовчки: «Прощавай!..»,
А хатка й справді обніма-питає:
«Куди, куди ж ти? Зачекай!»
Люби, цінуй свою Вкраїну,
І рідних слів не забувай.
У світі кращого немає
За рідний дім і отчий край!

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #42 за 17.10.2008 > Тема "Душі криниця"