Версiя для друку Обговорити в форумi

Долі народів визначаються їх характером, а ніяк не правителями. Ретельне творення конституції уявляється вправами з риторики, позаяк час і злидні потурбуються, аби напрацювати прийнятну форму конституції.

(Гюстав Лебон, "Психологія натовпу"). 

Днями у Севастополі сталися дві події - мітинг на підтримку чинної влади і мітинг протесту у рамках акції "Повстань, Україно!". Зовнішніх відмінностей між ними мало, хоч є безліч очевидних внутрішніх. Власне, спробі визначити їх значення та доцільність і присвячений хід подальших роздумів.

Життя нелегке, але для народу, що живе за принципом "аби не було війни", ситуація політичного затишшя -  життєва норма, хоч і не ідеальна. Аж раптом стрес! Треба визначитися та ще й публічно: підтримуєш ти чинну владу чи, навпаки, жадаєш її зміни. А тут ще й невпинні підказки. Одні, і вони далеко, кажуть: вийди і скажи "НІ!" своїй злиденності, інші, котрі поруч, через місцеві ЗМІ повторюють зранку до вечора, що все нормально, добробут, хоч потихеньку, але зростає і вже не сьогодні-завтра виросте аж, нарешті, зовсім. Народ плутається в строкатості повідомлень політично заангажованих ЗМІ, постійних обіцянках місцевої влади дати тепло, світло, газ та цілодобово воду - не зранку і увечері по дві години і лише холодну, а як в усьому цивілізованому світі. 

Тож, з одного боку - незадоволення, з іншого - нерішучість.

Психологія революцій давно вже стала предметом досліджень. Незадоволення мас в умілих руках маніпуляторів може перетворитися у керований хаос або у гнів, якщо знедоленим вказати на джерело небезпеки. Той,  чий голос в період короткого масового шоку доходить до свідомості більшості мас, стає воістину всесильним.

Думається, що такого голосу сьогодні у Севастополі немає. Добре це чи погано - час покаже. Обидва мітинги: перший на підтримку влади, другий - навпаки - мало відрізнялися один від одного: були короткими, невиразними, схожими на відбувальщину. Перший, правда, був чисельнішим через важелі влади. На площу вийшов весь чиновний склад міста і підлітки, схоже, студенти ПТУ.

Перші швидко прочитали з папірців, за що треба поважати чинну владу. Юнь у той час розважалась - стояв галас, як на великій перерві між заняттями.

Противників чинної влади, що зібрались кількома днями пізніше - 16 вересня, було десь утричі менше. Найагресивнішими, як завжди, були комуністи. Соціалісти та представники партії "Батьківщина" - більш стриманими та виваженими. Але всі разом вони являли класичний приклад, як можна поєднати непоєднуване. Державної символіки було не видно: поодинокі українські прапори розчинилися у безлічі радянських серпів, гербів, молотів, портретів вождів та пролетарських гасел. Мітингувала опозиція, як і прихильники влади, десь півгодини. На тому й розійшлись.

Оцінюючи такі заходи, треба або шукати видимої їх доцільності, або погоджуватись з визначенням Гюстава Лебона.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #38 за 20.09.2002 > Тема "З потоку життя"