Версiя для друку Обговорити в форумi

Українська й кримськотатарська літератури зазнали великої втрати – передчасно помер чудовий український поет і перекладач Микола Мірошниченко.
М. Мірошниченко народився 1 вересня 1947 року в селі Третяківка Луганської області. У 1965 році успішно закінчив факультет української філології Луганського педінституту, вчителював у Запоріжжі, Києві. Протягом 16 років був співробітником газети «Літературна Україна».
За 1976-1978 роки він вивчає в Баку азербайджанську мову. В 1994 році вдосконалює вивчення тюркських мов, вивчає у Стамбулі турецьку мову. Гарне знання тюркських мов дозволило М. Мірошниченку стати одним із кращих перекладачів як класичної, так і сучасної тюркської літератури.
Повернення на рідну землю кримських татар дозволило М. Мірошниченку зблизитися із провідними кримськотатарськими письменниками, ознайомитись зі скарбницею літератури.
І як підсумок цього знайомства – дворічна спільна робота з Юнусом Кандимом і випуск фундаментального збірника кримськотатарською і українською мовами «Окрушина сонця», що вмістив в себе поезію восьми століть: з XIII до XX століття. Ще два роки йде на підготовку збірника прози «Молитва ластівок» – прози ХIV-XX століть.
У 1995 році в Києві виходить у світ двотомна Антологія української поезії, де розділ «Кримськотатарські поети» був перекладений М. Мірошниченком. У 2004 році в Києві виходить у його перекладі збірник «Брама сходу», куди ввійшли поети 1821 – 1896 років: Сайфі Сарайї, Мевля К’ади Мухсін, Менлі Герай хан, Афіфеддін Абдулла Афіфій, Сеїд Муса Кефевій, Абдуль-Азіз Ізій, Лейля Бікеч, Ашик Умер, Мустафа Рахімій –  ті, що принесли славу кримськотатарській поезії в тюркському світі.
М. Мірошниченко переклав українською мовою таких відомих поетів, як Юнус Темірк’ая – «Світло над дорогою», Юнус Кандим – «Жовта мить», Шер’ян Алі – «Серцем прикрита земля», написав і опублікував серію літературознавчих робіт про творчість кримськотатарських поетів. Він був і залишається тим мостом, що зв’язав кримськотатарську літературу з українською. Він був і залишається назавжди її вірним другом.
Микола Мірошниченко був одним з тих українських літераторів, який добре знав проблеми нашої літератури, її сильні й слабкі сторони. Він пізнав поетичну душу нашого народу. В його особі ми втратили невтомного, вірного соратника. Ми ще не до кінця усвідомили величину цієї втрати, її глибину, не дали всеосяжної оцінки його чудовій подвижницькій діяльності.
Ми висловлюємо його сім’ї, рідним і близьким, його товаришам наше глибоке співчуття. Прощавай, наш друже! Прощавай, Миколо! Нехай земля тобі буде пухом! Нехай наша пам’ять про тебе підтримує тебе там, на небесах. Ти – у наших серцях і душах. Прощавай!

Різа Фазил, Шер’ян Алі, Аблязіз Велієв, Нузет Умеров, Сейран Сулейман, Таїр Керімов, Данило Кононенко.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #28 за 10.07.2009 > Тема "Українці мої..."